Тема: За що я люблю велопокотеньки

[Сім самураїв]

нас тут так багато є - і в кожного, мабуть, своя історія про те, чого він любить іздити на ровері.
я, приміром, найбільше в наших покотеньках люблю той момент, коли ми  злазимо з роверів і починаєм їсти канапки  і запивати чайом:) я навіть ровера купив, щоб їздити з шприхалями і їсти канапки. вони після 40 км відмотаних педалями дуже смачні стають..
а за що ви любите велопокотеньки?

[4.21.2007]

Ровер надає відчуття свободи при переміщенні в прсторі   !!!!!

[bhagavan]

До речі, так Пан Юрко 100% правий. Коли я кілька років тому задумався як би то урізноманітнити своє життя якимось рухом, то взявся був за біг (банальний біг без перешкод ) - то дуже швидко зрозумів - це нецікаво - далеко не забіжиш, замучишся - ціль втрачає обриси здорового глузду. На ровері все зовсім інакше - він легкий (його можна нести), він швидкий (в порівнянні з пішою ходою), не відмежовує від природи (як салон автомобіля) і дає відчуття цілеспрямованості зусиль (на відміну від мотороллерів і мотоциклів) - коли крутиш педалі не просто так - а щоб "купити" за ці зусилля "дестінейшн поінт".

А якщо навколо цієї смакоти можна ще і знайти нових друзів, з якими б ніколи не зустрівся, якби не велопокотеньки - то це взагалі Меґапозитив.

П.С. Канапки і чай теж дуже люблю - бо тоді наступає час потріпати язиком - в цьому я можу позмагатися за призове місце

[Віталько]

Ну СС ти кадр, хздити на ровері тіко за канапок...

Я навіть незнаю за чого саме я люблю їздити. Канапки то тіки як засіб відновлення сил, звичайно вже має статус ритуалу в шприхатих покотеньках. А взагалі люблю їздити бо то мені подобається, подобається кудись заїхати, побачити шось нове. А моцик він по своєму добрий, ним можна дальше заїхати, ніж ровером. Але якшо нема потреби валити на величезні відстані то ровер звичайно поза конкуренцією.

[xlibes]

Я люблю велосипед за дивовижне поєднання невимушеності руху і відчуття свободи. Адже саме під час сидіння на дупогризі злітає маска і зникає модулювання поведінки. Я саме більше в такі моменти відчуваю себе собою, нікому нічого не зобов"язаний, без будь-яких мушу, подалі від звичної щоденної обстановки.
Плюс постійне перебування на природі, постійна м"язева активність, постійна робота для бортового самописця-нагромаджувача барв світу і можливість зафіксувати тоє через об"єктив.
Як не крути - один суцільний позитив.

[Tiger]

Думаю я вже щось аж нове не допишу, але.

Попри оздоровчий ефект який велосипедж дає на серце та організм вцілому.
Для мене - це свобода, відрив від міста і буденності. Бо кожна поконенька є іншою.

[Erazel I-st]

Для мене особисто це СВОБОДА. Тобто, куда захотілось туда й поїхав. І він не відмежовує від навколишньог освіту як машина. Виникає дивовижне відчуття єднання з природою навкруги. Тому й люблю їздити по місцях з красивим краєвидом.
 Хоча й канапки в поїздках це щось. Так хороше після важкої поїздки трохи присісти і поспілкуатися з іншими "жертвами" велосипеда. І заодно трішки відновити сили.

[bhagavan]

2 СС: ну шо, бандера, чуєш себе підлим і ницим спиногризом? Всі їздять через ідеали, а ти - через канапки... ееееххх... дожився.

[xlibes]

Судячи із всього вищесказаного, тут зібралися якраз ті люди що треба!!! 
Ми таки знайшлися, щоб їздити разом.

[Dreamland]

 

[Сім самураїв]

гггг. тема канапок червоною ниткою прошила всі пости:)
нє, ну я міг би звичайно написати, шо
люблю ровер за надзвичане відчуття дитинства
люблю заніжний щем в душі, коли неспішно котишся посеред поля з маками
за циганський  свист вітру у вухах, коли сторч головою летиш з горба
за верблюжу вервечку згорблених спин шприхалів, що видно на горизонті (привіт від нашого логотипу;))
за.....
але шо я буду вас берахати, коли канапки я люблю найбільше:)))

[Ulka]

П.С. Канапки і чай теж дуже люблю - бо тоді наступає час потріпати язиком - в цьому я можу позмагатися за призове місце

Я б з тобою позмагаляся але в мене нета "вагова категорія"  ;D

[Віталько]

Ніфіґа, ромко кого хоч затріпоче