shpryha
Загальний => Справжні велосипедисти => Тема розпочата: Сім самураїв від 10.03.2008, 17:32:18
-
нас тут так багато є - і в кожного, мабуть, своя історія про те, чого він любить іздити на ровері.
я, приміром, найбільше в наших покотеньках люблю той момент, коли ми злазимо з роверів і починаєм їсти канапки і запивати чайом:) я навіть ровера купив, щоб їздити з шприхалями і їсти канапки. вони після 40 км відмотаних педалями дуже смачні стають..
а за що ви любите велопокотеньки?
-
Ровер надає відчуття свободи при переміщенні в прсторі !!!!!
-
До речі, так :) Пан Юрко 100% правий. Коли я кілька років тому задумався як би то урізноманітнити своє життя якимось рухом, то взявся був за біг (банальний біг без перешкод :) ) - то дуже швидко зрозумів - це нецікаво - далеко не забіжиш, замучишся - ціль втрачає обриси здорового глузду. На ровері все зовсім інакше - він легкий (його можна нести), він швидкий (в порівнянні з пішою ходою), не відмежовує від природи (як салон автомобіля) і дає відчуття цілеспрямованості зусиль (на відміну від мотороллерів і мотоциклів) - коли крутиш педалі не просто так - а щоб "купити" за ці зусилля "дестінейшн поінт".
А якщо навколо цієї смакоти можна ще і знайти нових друзів, з якими б ніколи не зустрівся, якби не велопокотеньки - то це взагалі Меґапозитив.
П.С. Канапки і чай теж дуже люблю - бо тоді наступає час потріпати язиком - в цьому я можу позмагатися за призове місце :)
-
Ну СС ти кадр, хздити на ровері тіко за канапок...
Я навіть незнаю за чого саме я люблю їздити. Канапки то тіки як засіб відновлення сил, звичайно вже має статус ритуалу в шприхатих покотеньках. А взагалі люблю їздити бо то мені подобається, подобається кудись заїхати, побачити шось нове. А моцик він по своєму добрий, ним можна дальше заїхати, ніж ровером. Але якшо нема потреби валити на величезні відстані то ровер звичайно поза конкуренцією.
-
Я люблю велосипед за дивовижне поєднання невимушеності руху і відчуття свободи. Адже саме під час сидіння на дупогризі злітає маска і зникає модулювання поведінки. Я саме більше в такі моменти відчуваю себе собою, нікому нічого не зобов"язаний, без будь-яких мушу, подалі від звичної щоденної обстановки.
Плюс постійне перебування на природі, постійна м"язева активність, постійна робота для бортового самописця-нагромаджувача барв світу і можливість зафіксувати тоє через об"єктив.
Як не крути - один суцільний позитив.
-
Думаю я вже щось аж нове не допишу, але.
Попри оздоровчий ефект який велосипедж дає на серце та організм вцілому.
Для мене - це свобода, відрив від міста і буденності. Бо кожна поконенька є іншою.
-
Для мене особисто це СВОБОДА. Тобто, куда захотілось туда й поїхав. І він не відмежовує від навколишньог освіту як машина. Виникає дивовижне відчуття єднання з природою навкруги. Тому й люблю їздити по місцях з красивим краєвидом.
Хоча й канапки в поїздках це щось. Так хороше після важкої поїздки трохи присісти і поспілкуатися з іншими "жертвами" велосипеда. І заодно трішки відновити сили.
-
2 СС: ну шо, бандера, чуєш себе підлим і ницим спиногризом? Всі їздять через ідеали, а ти - через канапки... ееееххх... дожився.
-
Судячи із всього вищесказаного, тут зібралися якраз ті люди що треба!!! :)
Ми таки знайшлися, щоб їздити разом.
-
::)
-
гггг. тема канапок червоною ниткою прошила всі пости:)
нє, ну я міг би звичайно написати, шо
люблю ровер за надзвичане відчуття дитинства
люблю заніжний щем в душі, коли неспішно котишся посеред поля з маками
за циганський свист вітру у вухах, коли сторч головою летиш з горба
за верблюжу вервечку згорблених спин шприхалів, що видно на горизонті (привіт від нашого логотипу;))
за.....
але шо я буду вас берахати, коли канапки я люблю найбільше:)))
-
П.С. Канапки і чай теж дуже люблю - бо тоді наступає час потріпати язиком - в цьому я можу позмагатися за призове місце :)
Я б з тобою позмагаляся але в мене нета "вагова категорія" ;D
-
Ніфіґа, ромко кого хоч затріпоче :)