Цього разу вирішили добратися до Говерли.
Звечора вєли в бус-і зранку в дорогу!!!
На імпровізованому КП , дізнавшись про ціль поїздки, інструктор гір дивився на нас, як на не сповна розуму.
Ми у відповідь ніяково-хитро посміхалися , та робили свою справу по зборці вєлів.
Такіж цікаві погляди ми зустрічали у піших туристів, яких ми зустрічали по лісових стежках, особливо коли ми
їх обганяли, ідучи вгору з ДХ байками.Ми ж тянули свій вантаж все вище та вище.
з часом ліс перейшов в чагарник, а за чагарником досить крутий підйом по агресивній стежці Говерляни.
Було прийняте рішення заховати байки в кущах і вже на саму вершину вийти без них.
рух нагору потребував економію енергії, адже відчувалось кисневе голодування.
Пригодився також додатковий комплект одежі(взамін мокрої від поту) і легка куртка .
Короткий перепочинок і ми поскакали по каміннях вниз до своїх байків.
Оце драйв, бо ж траса не є адаптована під катання: купа коріння, каміння , потічки і лежачі дерева--
все це додавало незбагненого карпатського колориту і адреналіну. До кінця спуску в мене вже поболювали руки.
Виручали Міньйони з розміром 26х2,7 та вилка , яка спрацьовувала на 19см. Це було щось і з чимось
Дехто стряг з розгону в багнюці, дехто падав на бік--але всі були задоволенні і під гірським "кайфом".
Поїздка вдалась!!!