Зранку відїздив правда тільки до Збаража і назад, більше по часу не получилося, потім на роботі трохи відсвяткували, в 6-й вечора думаю треба ще десь зїздити, старт з цукрового і до В. Бірок. По дорозі назад на Збаражському кільці доганяю якогось старшого мужика років під (не хочу його засмучити) 60 на чомусь тіпа "Турист" темно червоного коліру, і так мені стає цікаво, як він їде (а їхав він досить не погано) що я сів йому на заднє колесо їхав за ним майже до Гаївського перехрестя. На підйоомі я йому сказав тіпа: "Добрий день, чи далеко їдемо?", далі реакція була неадекватна, він рванув так, що я замахався його доганяти. Він два рази сідав на хвіст "фурі" і робив швидкість під 50 по прямій,а перед Ватрівським кленом ще і обігнав її, це мені стало ще цікавіше і рвонув за ним. Ледве вдалось його наздогнати біля підйому на "Ватру", але хрен там, до "Цукрового" він зробив мене так, що мені очі завернулись, причому від посьолку до автобазару він знову за фурою сидів на хвості.
Тільки тепер я зрозумів що таке спортивний азарт, за будь що я зібрався його наздогнати. Коли я проїзджав світлофор на цукровому, він пішов на спуск в Березовицю. На моє щастя, коли я догнав до спуска, то побачив, що він на світлофорі в Березовиці пішов на право на Острів, а то напевно гнав би до Теребовлі. По стилю його їзди зрозумів що наздогнати його зможу тільки на підйомі, так і сталось, після мосту через річку і повороту є нехилий підйом, де я його і наздогнав. На моє захекане "Ну ви дядьку і їздите" він відреагував дивно: спочатку рвонув (напевно бувший спортсмен) ,а потім видав "Це я ще не скоро їхав". На моє питання як його звати, пробурмотів з 10-секундною затримкою через плече щось тіпа Микола чи Михайло (я так іне зрозумів) батькович.
Завдяки йому в мене середня швидкість вийшла 26 км/год на відстані 40 км, чого раніше не було.