шоб якось відмити позор від того, шо не поїхав в Збараж - написав дружній шарж-пародію на звіти деяких шприхалів.
ХлібецьСпочатку почало боліти вухо. Біль був як полохливий заєць – то рвучко стрибав, то чаївся в кущах. Викотив ровер з під»їзду, відпрацьованим рухом перевірив, чи на місці фотоапарат, попутньо зауважившия, що лікоть ще ниє, коли викручувати руку за спину. Заскочивши в сідло, я відчув, що праве коліно впевнено затягло стару пісню – хруст і різкі уколи при кожному повороті педалей. Зціпивши зуби, покрутив, набираючи кілометри під колеса. Шлунок утробно рикнув, вимагаючи підкріплення. Він завжди починав боліти і різати, після кожних 20 кілометрів. Потягнута спина героїчно намагалась втримати побите болячками тіло в сідлі.
п.с. Класно відкатали. Куди їдем далі?
Зомбія прокинувся зранку. Тіло, звичне до ранкових підйомів, як і тисячу раз до того на різних походах, ранкових рибалках та минулих покотеньках, відпрцьованим рухом відкинуло ковдру та почимчикувало до ванної. Мозок по дорозі включився з ніжним свистом і відразу, мов навіжений, почав генерувати слова, речення, фрази, дієслова, епітети та звороти. Ми їдем! 2 дні будем відчувати, крутити, втомлюватись, дихати, мокнути під дощем, їсти канапки, - ЖИТИ! Вздовж дороги лежала запилючена обочина. Скільки коліс, скільки ніг, скільки рук вона бачила за своє довге життя, коли в далеком, 1954-му році РШРБУ-24 виклало її бульдозерами та скреперами, матами і потом на втіху автомобілістам та велосипедистам. Щоб вони мали можливість ідчувати, крутити, втомлюватись, дихати, мокнути під дощем, їсти канапки, - ЖИТИ!
п.с. Планую триденку в Березовицю. Записуйтесь в розділі «Майбутні». Будем знов 3 дні відчувати, крутити, втомлюватись, дихати, мокнути під дощем, їсти канапки, - ЖИТИ!