На велосайтах. Точного адресу не скажу. Я читав в якомусь номері Маунтінбайку. Зараз спробую провести для тебе невеликучу просвітницьку роботу.
Даунхілл- це скоросний спуск по прокладених трасах. Сама їзда досить технологічна - насичена різними "трюками". Велосипеди досить важкі, так як на них випадають значні навантаження.
Фрірайд - щось типу даунхілу, але трас нема, їзда відбувається по абсолютно довільній місцевості. Як і Даунхілл є досить важким режимом для велосипеда. Тому велосипеди тут теж досить міцні, відповідно і важкі - біля 20 кг. Як і в даунхілі тут застсовують двохамортизаторні велосипеди. З ходом амортів до 200 мм.
Ендуро - щось типу фрірайду, але їзда відбувається по гірській місцевості. Причому не ПОМІЖ гір, а конкретно по схилах гір. Тому для велосипедів для цієї дисципліни характерний менший кут рульової труби, Так досягається більша устойчивість при спусках.
Кросскантрі - Перша за часом винекнення дисципліна для гірських велосипедів. Представляє собою гонки по пересіченій місцевості на 60-70 км. Чассто проводиться по кільцевих трасах. Представлена на олімпійських іграх. Велосипеди досить легкі. Адже це гонки. Часто в жертву вазі принесена міцність. Війна йде за кожен грам. Велокомпоненти досить технологічні. Адже треба точно підстроювати під свій стиль їзди і рельєф траси. Вилки і задні амортизатори(хоча другі і зустрічаються досить рідко, в основному рами жорсткі) мають до 5 різних настройок, що дозволяє гонщикам максимально точно підстроювати велосипед під себе.
Дьорт - стрибки через земляні трампліни. Сама назва виникла від англ. слова dirt - бруд, адже трампліни будуються з землі(болота). Велосипеди є досить міцними, з відносно невеликими рамами(14-17 ростовки), і досить міцними. З невеликою кількістю настройок. Адже тут важлива міцність, а не точність підстройки.