Легше їздити? Вистрибувати на бордюр?
- Легший розгін(ну бо сила двох ніг то не одної).
- Краща управляємість на бездоріжжі, бо ноги жорстко звязані з задньою частиною велосипеда і можна нею управляти ногами, получається щось типу того як вершник управляє конем
.
- Менше ноги змучуються. Ну бо просто на кожну ногу окремо припадає все ж менше навантаження за рахунок того що інша нога теж приймає участь в любий момент часу. Дехто скаже що мол при топталках нога половину часу відпочиває коли інша нога давить униз. Але є одне АЛЕ, в ті моменти коли педаль йде в гору працюють інші мязи, тому відповідно кожна група мязів всеодно працює лише половину оберта педалі. Тому маємо те що мязи при круговому педалюванні не починають більше втомлюватися.
- Тут одне саме головне - навчитися автоматично без роздумів вищолкуватися з контактів. Бо якщо при поїздці на далекі відстані зупинки рідкі і ти можеш за пару метрів до зупинки вистібнутися і спокійно зупинититися то в місті часто приходиться різко зупинятися(машина попереду, пішоходи, і т.д.) і тут треба за долі секунди встигнути вистібнутися і виставити ногу. Іменно по таких причинах я і падав в контактах. Походу і Млад з цих же причин навертався. Так що треба тренуватися і ще раз тренуватися. Доречі прикол на цю тему. Їхав позавчора вночі від вокзалу до "вічного вогню". Там є сходи. І ось виїзджаючи на ті сходи я поняв що накат замалий. Накату мені хватило лише до середини сходів. Я так і зупинився посередині. Все, думав кранти, впаду зараз на бік, на сходи. З переляку я вистібнувся вертикально вверх. Не провернув ногу і в сторону а просто ВИСКОЧИВ ВВЕРХ. Хто має контакти то пойме, для інших зауважу - так вистібнутися практично нереально, хіба що будеш падати і сила відриву буде ну дуже велика. Тепер я повірив в історії про бабульок які з пожарів вистакували важелезні сундуки з пожитками. З переляку і адреналіну і не таке зробиш.