Я два сезони, 2007 і 2008 року, відкатав на гібриді.
За той час накрутив поза 5000 км.
І моїй радості далі б не було меж.
Але той ровер залишився на Україні.
І тут з часом постала потреба у велосипеді.
Навіть у двох. Перший звісно вибирався гібрид.
Але получився гібрид із нахилом до сітібайка.
А другий - шосейний байк.
От коли я сідаю на того шосера і їду по більш-менш пристойному асвальті,
то мені, як не все, то переважно часто, здається, що іншого ровера я б і не захотів.
То що там не вчепиш багажника і вібрація від будь-яких нерівностей передається одразу на дупу і на руки - відсувається на задній план.
Але виїдеш ним у парк, де всі доріжки, по яких можна катати, із щебеню - вже складається інша думка.
І гібрид, в даній ситуації, не сильно рятує із своєю напівлисою гумою.
Як не крути, а я впритул наблизився до думки, що потрібно мати хоча б три різних велосипеди.
Це, звісно, розкіш, яку не всі собі дозволять, хоча залежить із чого вибирати і які вимоги ставити.
Але справа буде не все у грошах - у місті той велопарк просто не буде де тримати.
Та й таке. Виходимо із того, що є.