Вирішено-зроблено В п’ятницю ввечері з'їзжаємося на залізничний вокзал. Віталько, Бхагаван, Корак і я. Тут зустрічаємо іншу групу вело туристів, які їдуть на Закарпаття. Трохи балакаємо про те про се, пакуємо ровера і чекаємо на потяг. Нарешті з рупора лунають чудодійні слова – "перша колія", "прибуває", "івано-франківськ", "шепетівка". Потім причалює і сам потяг. Проходимо чек-пойнт з перевіркою квитків. Як на диво провідниця навіть не глянула в сторону наших запакованих велосипедів. Ми ліземо в потяг J. Мостимо ровера на 3 полку і довольні відчалюємо від перону міста Тернополя – навіть не здогадуючись куди ми їдемо і що нас там чекає.
9 травня (субота) – 51 км. +1 сплав Черемошем. Зранку прибуваємо в Коломию – виходимо на світ Божий, а разом із нами з нутрощів потяга вивалюються купками туристи з всією притаманною цьому виду гомо-сапієнс атрибутикою – складаємо докупи ті ровера і чекаємо на дизель "Коломия-Рахів". В той час слухаємо з гучномовця промову про "свинячий грип", кумекаємо шо то цивілізація вже таки добирається до наших сіл і хуторів. До перону подали старенький дизель – який певне пережив набіги не одного покоління туристів і знову з скрипом-рипом приймає нову порцію. Вантажимося. Відчалюємо і за 2 години ми вже в Ворохті.. Змащуємо коліщатка і ланцюги, в"ючимо наших конячок і починаємо крутити падалки до табору тернопільского Турклубу на Черемоші. Де наступні 3 дні розміщався наш шприхатий мікротабір. В дорозі орієнтувалися виключно по Вітальковій пам"яті та GPS. Першою зупинкою мала бути зупинка для того щоб поснідати. Зразу за Ворохтою під ліском знаходимо галявинку з джерельцем і столиком. Снідаємо – хто канапками а хто Мюслями(Смачно, корисно, нехитро). Разом із хвойними флюїдами насиченого карпатського повітря приходить розуміння того що ми все ж таки дісталися Карпат і що у нас є ще 3 дня для того щоб насолоджуватися "отимвсімшотамєвтихгорахшонавітьсловаминепередати".
Тре їхати далі – згідно останніх новин з табору – нас там чекає обід, тому тре поспішити.
Видираємося на Кривопільський перевал і спускаємося вниз. Не доїзжаючи до Верховини звертаємо на ґрунтовку на Буркут. Дорога йде повз Черемош – часто пропливають на рафтах і катамаранах любителі сплавів – ех як файно, нас тоже таке чекає. Вся річка густо обкидана таборами різних клубів. На одному з поворотів з річки на дорогу виповзає дядько – мокрий і обідраний – по обмундируванню видно що він сплавляся і мабуть вилетів і його добрячо поволочило камянистою річкою. Врешті доїзжаємо до табору. Табір великий – густо натиканий палатками, знаходимо місце під нашу резиденцію і успішно приземляємося. Смакуємо борщем, та розгортаємо наш маленький табір. Після обіду залишається часу 2 години до сплаву. Цей час вирішуємо проїхатися околицями. Поїздили, покидали камінців трохи в річку і вернулися назад табір.
Прибіг Сашка і сказав щоб ми готувалися до сплаву – нам дозволили вибрати собі каску на свій смак і на свою голову, жилет, і дали по веслу і виділили рафт. Обмундирувалися, всілися і попливли. Хочу сказати що сплав гірською річкою то трохи єнче ніж по Дністру чи іншіх тихоплинній річці. Взагальному сплавитися по Черемоші було весело і мокро.
В кінці дистанції нас чекав бус, яки повернув нас у табір. В таборі переоділися в сухий одяг та повечеряли. Далі шо було я не знаю, так як повалився спати. Спати було досить холодно, вночі температура падає досить швидко і низько, тому в літньому спальнику над ранок таки добряче змерз. І через те зранку був скожий на китайця.
10 травня (Неділя) – 64 км. Ранок видався погожим. На сьогодні була запланована поїздка в Буркут та на гірське озеро Марічейка. Отож після сніданку вирушаємо в дорогу. Дорога така самісінька як в наших селах – єдине що дорга завжди проходить повз річку. По дорозі сновигають корови, місцями гризуть траву і дзеленчать своїми дзвіночками. Доїзжаємо до КПП – виходить прикордонник в чистій охайній формі(мабуть при святі) і просить наші паспорта. З ними залазить в свою будку на курячих ножках і щось з них виписує. Потім запитує чи ми надовго і віддає нам паспорта. Доїзжаємо до Буркута. Знаходимо трубу з якої тече мінеральна вода - смакуємо. Тут зразу і обідаємо. Далі крутимо педалі назад до КПП і повідомляємо сторожу шлагбаума що ми ще на Марічейку ліземо. Він знов запитує коли будемо повертатися – обіцяємо що 3 години нам буде достатньо. Знали б ми що нас чекає далі. Доїзжаємо до роздоріжжя і звертаєму на не ту дорогу. За кілометр дорога плавно переходить в річку – весняна вода добре постаралася і розмила всю дорогу. Вирішуємо повертатися назад до роздоріжжя. На роздоріжжі зустрічаємо тьотіньку-лісника, яка показує нам вірну дорогу на Марічейку. Якихось 4 кілометри, но ці кілометри були виключно в гору, та ще й по такій дорозі що велосипедом не проїдеш – довелося нам пхати байки перед себе. Довго ми тягнулися вгору – таке враження що ця гора безкінечна. Нарешті досягаємо полонини з двома хатками. Одна виявляється заселеною трьома гуцулами, які хтіли обміняти свого коня на наш ровер. Далі вже йти не хочеться аж ніяк – сил майже немає, но гуцули запевнюють що до Марічейки 15 хвилин ходу. Далі дорогою частково йдемо а частково вже можна проїхати. Зустрічаємо кучугури ще прохолодного снігу. Нарешті досягаємо довгоочікуваного озера, я б сказав навіть озерця. Радості від побаченого ніхто не виражав – очікували чогось більшого а отримали менше, очікували легко і швидко добратися а получилося навпаки. Мені озеро сподобалося, хотілося скупатися – но мало часу. Далі часу не гаємо – сонце вже починає швидко сідати – в 19 годині віїзжаємо від озера. Дорога назад була надзвичайно швидкою – спускаємося по гірських дорогах – згадуємо часто Еразеля на Рокмашині. В мене під час спусків ротори нагрівалися до такої температури що аж вода шипіла коли поляв їх. Швидко добралися КПП – починало сутеніти. На КПП прикордонника не виявилося і шлагбаум відкритий. Мабуть працює від години до години - а далі робіть, шо хочете. Їдемо далі – починає швидко темніти на 5 чоловік лише 2 ліхтарика, так як ніхто не очікував такої затяжної поїздки. Я відриваюся вперед і на всіх парах лечу до табору – останні кілометри проїзжаю в повній темряві. В повній темряві сільська порепана дорога здається за асфальтоване шоссе, летиш і не відчуваєш ям. До табору добрався близько 21 години. В таборі вечеряємо біля вогнища тай спати.
11 травня (Понеділок) – 84 км. Вночі періщив дощ. Зранку по небу сновигають хмари, і під час сніданку знову заперіщив дощ. Трохи пересидівши в палатці дощ закінчився і небо розвиднілося. Починаємо пакувати речі і збирати палатки. Довго ми збиралися і нарешті біля 11 попрощалися з Турклубівцями і відчалили в Коломию. По дорозі долаємо ще один перевал а за ним "щастя велосипедне" – "безкінечний" спуск. Якби так завжди. По дорозі декілька раз нас страшили невеликі і великі дощики. Місцями йде дощ а за 20 метрів сухісінький асфальт. Нарешті добралися Коломиї і купили квитки на автобус "Яремча-Київ". Приїхав велкий Неоплан, після завантаження велосипедів в багажних – всідаємося по місцях і їдемо в додому. По 23 годині вже в Тернополі – скручуємо ровера і по домах.
Шо не кажіть а ліпше Карпат тіко Карпати.
П.с. Ага – вітаю Ольку з днем народження! Ато торт (дуже смачний) ми за дві щоки наминали і навіть незнали за шо то нам така благодать.
Ворохта
Сніданок за Ворохтою.
Ояє. Йа в Карпатах!!!111
GPS - куди нам їхати?
Нарешті видряпалися.
Кавалок табору тернопільського турклубу.
Борщик - то сила.
Трансформаторна корова.
Чоткий камінець на фоні Віталька.
Шприха готова до сплаву.
Почотна медаль.
Карпатське сонечко - не таке як у нас.
Ми тільки їдемо на Буркут...
... корови вже вертаються з Буркута.
Смакую місцеву мінералку.
Віталько кагбе наблюдає і одобряє наші дії.
Отаке тут мінеральне джерело.
Ржаве русло.
Нарада перед обідом.
Місток а далі кілометри підйому.
Карпатські болота - lite версія
Віталько кагбе екЗкаваторщик.
Панорама з полонини.
Застрягли по коліна.
Крокуси цвітуть.
Марічейка.
Марічейка
Погода зовсім не така як би хотілося нам.
Дощить.
Мюзлі!111.
Процес анігіляції мюзлів - 40% complete.
Скоро вже...
Петруха кагбе дає нам знати шо в нього на рафті всьо чотко!
решта фоток тут -
http://picasaweb.google.com/silentgull/20090509__#
Тема:
Тема: Черемош 2009 (9-11.05.2009) - ЗВІТ (Прочитано 7601 раз)