Велодень! Знов у Тернополі! Приєднуйтеся!
Обговорення на форумі Шприхи : http://forum.shpryha.te.ua/index.php/topic,2054.0.html
Шприха
ЦЕ НЕЙМОВІРНО!
Із днем народження, Вітальку!
Так склалося, що Віталько був особливим учасником ще від самого початку існування нашого велогурту. Саме йому вдавалося 3 роки поспіль – з 2006 по 2008 – носити почесне звання наймолодшого шприхаля. Ну а потім він вже виріс. А коли люди виростають, то у їх життя, хоч-не-хоч, а вриваються зміни.
ПОДВИГ ВЕЛОСИПЕДИСТА (Юрій Яковлєв)
Складаючи вдома книги, випадково (а може, якраз і не випадково) розгорнув одну з них саме на цьому оповіданні. Воно виявилося сильно близьким мені по духу. От і вирішив викласти для ознайомлення.
СТАНОВЛЕННЯ ШПРИХИ
Все почалося, як водиться, із малого. Я самотньо гасав на велосипеді по всіх ближніх усюдах кілька років. Але з часом стало не цікаво кататися самому. Із моїх тодішніх друзів ніхто не мав велосипеда, тому я і далі продовжував мотати кілометри сам. Можливо й інші майбутні шприхалі вже теж тоді ганяли на роверах (з 2000 року).
Але так минуло кілька років. В мене появилися за той час нові друзі, знайомі і колеги. І я у свою чергу почав схиляти їх до велосипеда (а вони, іноді, мене до нього).
Кроманьйонець і неандерталець
Не багато змінилося з часів першого кроманьйонця, що випадково залишив відбиток своєї долоні на глиняній стіні печери і, мабуть, збагнув у тому певну абстракцію, недоречність якої людство у своїй переконливій більшості вперто доводить і дотепер. Йдеться мова про образотворче мистецтво, котре напевно й починалось з найпростішої копії власної людської подоби, створеної своїми же ж руками, а швидше розумом. Зрештою, як тоді – в кінці кам’яної доби, так і тепер (в контексті розвитку людства) цінності ця еволюційна гілка не має.
Більше статтей...
Сторінка 1 з 3