Тема: вело Кенія-Танзанія жовтень-грудень 2013

[Іван Онисько]

велоподорож Африканськими просторами

[Іван Онисько]

Доброго ранку!
Це вже другий ранок в Африці. Але він зовсім не в тому місці, з якого мав бути написаний опис перших днів нашої подорожі. Так, ми в Африці. Так, ми в столиці африканської країни. Але не Аддіс-Абеба, а Найробі. Що сталось? Чому ми не в Ефіопії, а в Кенії? Помилка авіакомпанії? Пілот літака трохи промахнувся з місцем посадки і приземлився в сусідів? Чи ми з Андрієм на радощах, що летимо починати наш RIFT VELO, так напились в літаку з Києва до Стамбула, що в аеропорту столиці Туреччини сіли не на той літак до Африки?
Причина в нашій з Андрієм необізнаності. У нас була інформація, що візу відкривають при прибутті в Ефіопію. Але в аеропорту Києва ми дізнались, що це може бути тільки за наявності запрошення від ефіопа або офіційне запрошення на якийсь семінар, змагання чи конференцію. Такого в нас, ясна річ, не було. Або ж можна було оформляти візу в посольстві. А його в Києві нема. Найближче – в Москві. Тож довелось дуже швидко придумувати інший варіант.
А які були? Розвернутись і роз’їхатись по домівках, ридаючи над своїм фіаско. Полетіти спершу в Туреччину і там пробувати здобувати візу в Ефіопію. За 5 хвилин до закінчення реєстрації на рейс до Стамбула ми вирішили летіти в країну на нашому маршруті, яка наявності візи попередньо не потребувала. Нею стала Кенія. Ось так ми прилетіли замість Ефіопії в Кенію.
Як це впливає на долю нашого проекту RIFT VELO? За зміну квитків довелось доплатити 500 доларів. Найробі хоч і була в нашому маршруті, але ми розраховували сюди потрапити десь на 40-ковий день подоожі. Це означає, що 40 днів попереднього планування, яким займався Андрій, коту під хвіст. Це означає, що якщо б ми продовжили рух з Найробі так, як попередньо планували, то наш маршрут закінчився би максимум через 3 тижні. Виникає питання, чим же себе зайняти більше, ніж місяць часу?
І тут починається імпровізація. Мені хочеться поїхати з Найробі до екватора і розгалузити попередній маршрут по Танзанії. Андрій теж не проти моїх побажань. Але думаєм і про те, щоб скоротити наше перебування в Африці і поміняти дату вильоту з 18 грудня на кінець листопада, оскільки бюджет доволі обмежений. Перед нами зараз стоїть завдання визначитись з подальшим маршрутом і відповідно перепланувати його.

[Іван Онисько]

Перший день катання в нас виявився непростий. Спочатку ми згоріли, потім замерзли, в Андрія судомили ноги, ми надихались вихлопів, потім повністю промокли, їхали по темряві і на завершення ще й в мене пробилось заднє колесо. Але це сталось в невипадковому місці. Біля недобудованого мотелю. Діватись було нікуди. Хоч до міста Найваша залишалось недалеко, з пробитим колесом нікуди не заїдеш. Тож ми підійшли до охоронців мотелю. Нам в ночівлі відмовили, оскільки вони ще не відчинені. Поки ми спілкувались, як нам краще бути, де шукати інший нічліг, вони між собою порадились і сказали, що впринципі заночувати в них можна, але їжею вони нас забезпечити не зможуть. Ми хоч і були голодні – за весь день ми з’їли по десятку бананів (це якраз були наші перші банани, які ми їли в Африці), та все ж зважаючи на темряву, холод, промоклий одяг і пробите колесо, без вагань погодились. За 2000 шилінгів в нас мали бути ліжка і тепла вода.

[Іван Онисько]

Нашою вчорашньою ціллю було доїхати від Naivasha до Nakuru. Ми її виконали. Ми таки потрапили в Африку на сезон дощів. Та діватись уже нікуди. Основну частину вчорашнього маршруту ми проїхали сухо. Але виїзд довелось відтягувати через невизначеність з погодою. Дощ не випускав нас. Також зайняло час ремонтування мого заднього колеса. А ще ми з Андрієм по-дві години потратили, щоб описати події та враження двох поперердніх днів. От це все і спричинило наш старт десь між 1 і 2 годиною дня.

[Frenky]

фотки?

[Andrizzio]

ну то опше 

[Schults]

Іван, чекаємо на фото саван, прерій, пустель...

[Schults]

Доброго ранку!
Це вже другий ранок в Африці. Але він зовсім не в тому місці, з якого мав бути написаний опис перших днів нашої подорожі. Так, ми в Африці. Так, ми в столиці африканської країни. Але не Аддіс-Абеба, а Найробі. Що сталось? Чому ми не в Ефіопії, а в Кенії? Помилка авіакомпанії? Пілот літака трохи промахнувся з місцем посадки і приземлився в сусідів? Чи ми з Андрієм на радощах, що летимо починати наш RIFT VELO, так напились в літаку з Києва до Стамбула, що в аеропорту столиці Туреччини сіли не на той літак до Африки?
Причина в нашій з Андрієм необізнаності. У нас була інформація, що візу відкривають при прибутті в Ефіопію. Але в аеропорту Києва ми дізнались, що це може бути тільки за наявності запрошення від ефіопа або офіційне запрошення на якийсь семінар, змагання чи конференцію. Такого в нас, ясна річ, не було. Або ж можна було оформляти візу в посольстві. А його в Києві нема. Найближче – в Москві. Тож довелось дуже швидко придумувати інший варіант.
А які були? Розвернутись і роз’їхатись по домівках, ридаючи над своїм фіаско. Полетіти спершу в Туреччину і там пробувати здобувати візу в Ефіопію. За 5 хвилин до закінчення реєстрації на рейс до Стамбула ми вирішили летіти в країну на нашому маршруті, яка наявності візи попередньо не потребувала. Нею стала Кенія. Ось так ми прилетіли замість Ефіопії в Кенію.
Як це впливає на долю нашого проекту RIFT VELO? За зміну квитків довелось доплатити 500 доларів. Найробі хоч і була в нашому маршруті, але ми розраховували сюди потрапити десь на 40-ковий день подоожі. Це означає, що 40 днів попереднього планування, яким займався Андрій, коту під хвіст. Це означає, що якщо б ми продовжили рух з Найробі так, як попередньо планували, то наш маршрут закінчився би максимум через 3 тижні. Виникає питання, чим же себе зайняти більше, ніж місяць часу?
І тут починається імпровізація. Мені хочеться поїхати з Найробі до екватора і розгалузити попередній маршрут по Танзанії. Андрій теж не проти моїх побажань. Але думаєм і про те, щоб скоротити наше перебування в Африці і поміняти дату вильоту з 18 грудня на кінець листопада, оскільки бюджет доволі обмежений. Перед нами зараз стоїть завдання визначитись з подальшим маршрутом і відповідно перепланувати його.

Ого, сама бідна країна на планеті і такі вимоги щодо віз...!

[Schults]

....такими темпами українські велосипедисти (а може і тернопільські,-) так десь в 2019 році році пишуть:

Доброго ранку!
Це вже другий ранок на МАРСІ! Дороги так собі, майже як в нас в Тернополі,-) тут люди (а вірніше космічні жителі) катають в основному на МТБ, щось типу найнерів, але МТБ 37" !,-) погода гарна,-) наші координати: Марс, Північна сторона, кратер ШПРИХА,-)

PS  - особливий респект Стєчкіну!

може в Африці проблеми з WiFi, так що не потрібно підганяти...

[Іван Онисько]

Стечкин
волохаті ноги - то мого напарника - Андрія
слов"янська волохатість таки викликала інтерес в африканських молодичок

велика інтрига - чорні сіськи будуть
але набагато пізніше
хто матиме терпець - побачить

Шульц
Ефіопія таки не з багатих краін
але це єдина краіни в Африці
яка не була ніким колонізована
є чим гордитись

будуть і савани і преріі і пустелі


Руслан
таки з Тернопільщини
село Сущин

[Іван Онисько]

По дорозі ми планували не зупинятись, щоб завидна доїхати до Nakuru. Але мальовничі пейзажі і нетипові для України тварини знову і знову спонукали тиснути на гальма і витягувати камери.

[Schults]

Переглянув фото в соцмережі вк, супер...


Sent from my Nokia 3310 using Tapatalk

[Іван Онисько]

Постійно ми спостерігали, як з якогось боку від нас небо зливалось з землею дощами. Але ми тішились, що це ставалось то позаду, то десь збоку чи далеко спереду. Але з певного моменту ми вже перестали зупинятись та витягувати камери. Дощ. Він нас супроводжував десь 2 години. А остання година була з дощем і в темряві. Дощ теплий, але коли їдеш на велосипеді, то рано чи пізно все ж стає холодно. Був радий, коли ми візуально визначились з готелем і сховались під дах.

[Іван Онисько]

Постійно ми спостерігали, як з якогось боку від нас небо зливалось з землею дощами. Але ми тішились, що це ставалось то позаду, то десь збоку чи далеко спереду. Але з певного моменту ми вже перестали зупинятись та витягувати камери. Дощ. Він нас супроводжував десь 2 години. А остання година була з дощем і в темряві. Дощ теплий, але коли їдеш на велосипеді, то рано чи пізно все ж стає холодно. Був радий, коли ми візуально визначились з готелем і сховались під дах.

[Ruslan 75]

Іван - реально круто!!!

є питання -

1) на яких велосипедах їдете?

2) як часто пробиваєте колеса?

3) які покришки та камери використовуєте?

4) ви ведете щоденник опису своїх подорожей???

5) ...як ваші родичі чи близькі (дружина чи дівчина, чи батьки) відреагували коли ви сказали що їдете на велосипедах по Африці???

6) не питання а просто  - зробіть якесь прікольне фото де ви в кругу африканців (або африканок,-), щоб вас товариш зфоткав!
 але бажано щоб вони були в одягу)))) національному ....
доречі одне з ваших фото - виглядає як супер професійне - там де африканочка з бусами чи коралями  - це як National Geographic 100%

зробіть класне фото, де ви з велосипедом серед місцевих шаманів... і тд., з левами фото не обовязково)))))
між іншим ви маєте якісь лякалки проти левів?-)