Відколи я зв"язався із велосипедом, цим породженням пекельної темряви, і почав виїздити ним на проїжджу частину, бо вже нецікаво було їздити колами по стадіону чи навколишніми дворами, на моєму шляху одразу ж стали на заваді пішоходи, світлофори і автомобілі. Вони невідворотно чигали на кожному кроці.
Досить скоро стало зрозуміло, що із ними щось треба робити. Та із людською тупістю та обмеженістю важко боротися. Я не буду вам розказувати казок, що все робив виключно правильно, а скажу лише, що просто чиню так, як хочу щоб мені потім робили у відповідь. Але всерівно не допомагало. Тоді я почав вирішувати цю проблему більш кардинальним методом - ні я не перестав їздити велосипедом - методом елімінації вищевказаних перешкод.
Правду кажучи, їзда містом приносить небагато задоволення. Навіть велосипедні доріжки не змінять для мене такого стану речей. Тому я їду містом тоді коли дійсно треба потрапити в іншу частину міста, на роботу, на базар чи у справах.
А коли я хочу покататися на велосипеді, то їду за місто. Так, треба неодмінно послуговуватися дорогами міста, щоб виїхати за його межі і об"їзною дорогою теж. Потім я подаюся у поля чи ліси, де нема того всього, що стоїть мені на заваді. Там нема більшості із того дошкульного і набридливого. Там іноді взагалі нічого і нікого нема. І доріг теж іноді там нема. Тоді поїздка перетворюється у маленьку пригоду, яка відволікає від всього суєтного і дозволяє відпочити ментально. Досягнути шприхатого дзена...
shpryha -
Тема:
Тупі пішоходи на перехресті.
Тема: Тупі пішоходи на перехресті. (Прочитано 21971 раз)