Кожного дня, як їду ровером, зовсім біля дому на мене нападають два собаки, за звичай то один то інший. Трохи обгавкують, і якщо до них не огризалися - лишають в спокої. Сьогодні неподалік ще був і господар того подвірря, пси, певно підбаньорені його присутністю у дві глотки взялися мене гнати. Щось на мене якесь затемненння впало, здебільшого я на псів уваги звертаю мало а тут спинився підняв каменюку несильно жбурнув і з 15 метрів попав собацюрі якраз у ногу, куди і цілився. Дивно мені, що я ніколи особливою міткістю в жбурлянні не відрізнявся, а ось тут все вийшло як задумано. Я не хтів собаці попасти в голову, чи в черево, щоб не забити і кидав не сильо і навіть не цілився особливо. Я так думаю, що це якась кармічна заборгованість з минулого життя спрацювала. Навіть господар тих псів який це все бачив сказав мені:"Правильно, добре зробив".