Приїхавши до дому мав непереборне бажання написати щось
але збився
ОСЬ звіт на пекучі пальці і затуманену голову.
Отож поїздка відбулась і відбулась дуже класно
.
Почалось все з того що ми всі без проблем запакувались у потяг і вирушили у путь.
Вранці на пероні у Воловці нас вже зустрічала делегація у вигляді назойливої німецької вічарки від якої ми дружно втікали щоб не почати з поклейки камер
Супровід захекався і відстав якраз на границі Воловця. Фотосесію Супровід пройшов та фото потім.
Після чого дорога нас порадувала не грандіозним спуском до Хуста, а приблизно 5 кілометровим виснажливим підйомом на вершині якого всі вирішили поснідати. А от після сніданку підкачавши колеса ми вирушили вниз. До Міжгіря докотились навіть незчухались в часі. Звісно кругом мальовничі пейзажі, свіже повітря, спів пташок. За Міжгірям основна маса хотіла пообідати і ми почали підшукувати теплий борщик якого так і не знайшли
тому, не зауважив де саме, ми розклались на годорах близько дороги і смачно погамали мівіною харківського виробницива. Після відпочинку ми вирушили у пошуках Долини нарцисів. Петляючи навколо неї ми знайшли сміттєзвалише, города і нарешті її - зелену плантацію трави з світлозеленими коконами - це і були нарциси(вони тільки почали цвісти). ;D Як нам повідомив Удав - в нього на городі плантація цих рослинок більша, тому щоб не пхатись в закарпаття хто хоче побачити нарциси може просто запхатись на город і насолодитись ними, наразі безкоштовно, адже ми заплатили 5 грн за вхід
. Після величезної насалоди споглядання "У пошуках Нарциса" ми дьорнули в Хуст на замок. Незабутній кілометр вгору! На якому вся група розбилась, "погубилась". Лише троє сміливців Xslibes, Udav, Roman подолали його і вийшли на вершину з байками. Тайгер добрався до них пішкарусом. Решта учасників з негуманними словами залишись на півшляху. Пофоткавшись ми(верхня підгрупа) вирушили на низ, де зєднались з знижньою підгрупою й вирушили в магазин. Затарились і почали шукати місце для ночівлі.
Тут і почались пригоди. На вулиці вже темніло, а підходящого місця не було, тобто ми його на горизонті бачили та не мали змоги добратись. Спільними зусиллями ми намітили шлях і пробираючись через города, польові дороги, знову города, переправу через річку ми добрались до довгоочікуваної галявини на якій живуть Слимаки екстремалофіли, дикі комарі, кущі ще не вирозшої ожини і високовольтні провода. Але не так все страшно як вам могло уявитись. З слимаками ми подружились, комарі на нас образились, також відразу через декілька метрів тече річечка з криштальною гірською водичкою.
Смачно повечерявши ми полягали і почався дощик. Під звуки дощу всі спокійно заснули ажде за плечами було 7 годин їзди і 130 км
Ранок (в кожного він почався в різний час. Тайгера в 4 30 в останнього учасника підйому біля 9 чи 10) почався не з дуже приємного дійства, але запланованого, ритуального жервтвоприношення шприхаря богам погоди. Ми здійснивши переправу відправили 7Самураїв в сторону Хуста, бо в нього виникли проблеми з ногою.(пригоди цих семи чудових людей, котрих ми шукали весь другий день подорожі, вони розкажуть самі, ми знали тільки те, що все гаразд)
Після сніданку смачної кашки з згущонкою ми мочали повільно збиратись дальше. Окремо хочеться відмітити жорстокість і неблагодарність УДАВА, який просто вилив пів банки згущонки, хоча власна совіть гризла його половинудня, ми цього не забудемо!
В той час коли здійснювалась переправа самураїв я(Тайгер) знайвшо неподалік дорогу церез цю річечку тому дорога назад на асфальтоване покриття відбулась легшою. Окремо хочеться відмітити майстерність шприрарів по утворенню чобіток з пакетів для сміття і скотчу. Фотовиствка буде потім
Вибравшись на дорогу, скинувши чоботи, ми сміло не кваплячись змінили запланований маршрут і вирушили у Виноградів для тго щоб затаритись вином, якого там так і не знайшли, зате пообідали на березі озера(чи савка) з суперським пейзажем. Всі помили байки. Ну і як ви вже здогадались Далі в путь. А путь була тепла - всі пороздягались і кайфували.
За 2 км до Мукачево сталась неприємність в Романа спустило заднє колесо. Поставивши декілька латок і проїхавши до 1 кілометра дороги, на якому гурт знову розбився на 3 підгрупи(Швидкісна: Xslibes. Нов нейм:Tiger, Dreamland Проблемна: Bhahavan, Udav, Roman) і зупинився в трьох місцях чекали один одного, колесо знову спустило, деталь ремонту не знаю, але після того наш велогурт погнав з спуску до Славка перегнавши якогось хлопчину на ардісі, що всіма потами ставався догнати когось
.
І ось Ми в Мукачево. Тримаючи глибоко в собі неймовірний біль ми вирушили до Замку по бруківці, яка здавалось ніколи не
закінчиться. На горизонті виросло архітектурне мистецтво. Дорога до нього виявилась по підозрах теж страшною, але значно легшою ніж в Хусті. Тут ми в замку, в який попали після закриття і на халяку(як це вияснилось, для мене, після виходу з нього) про сам замок розкаже фотосесія сама за себе. Він в хорошому стані і дуже гарний, краєвиди з нього просто хапають за дихалку.
Під нависаючими хмарами ми вирушили на Ж/Д вокзал, під час цієї пригоди попали в дощик, який одразу закінчився після того як ми зайгли в приміщення. Далі теплі вітання чи то працівників вокзалу, чи кого з словами "на вулицю бо байки мають бути в чохлах". Далі упакування, пошук відкритого магазину, очікування, запакування у вагон, вечеря і дорога до дому.
Загальні показники (МОЇ) з дому до дому за всі дні подорожі приблизно 220 Км за 12 год їзди
Прошу вибачити за видумування нових слів, помилки і опечатки і т.д.. Адміни можуть виправити якщо вони мають бажання або просто в аську речення з помилкою.
Тема:
Тема: 3-4 травня - ЗАКАРПАТТЯ (Звіт) (Прочитано 6073 раз)