От і вернулись ми. Всі живі і цілі. Але от на рахунок цілих то просто повезло. Бо я готовий був всіх повбивати. Цілу дорогу в неділю, у мене крутилась думка "Яка су__ спланувала поїздку і не подивилась на погоду" вся дорога була мокра, ще й дощ падав. А я взяв з собою ЛІТНІ речі. Тонку футболку і тонкі штани. Промок до нитки. А тепер самі представте що таке їхати ПОВНІСТЮ мокрим у холодну погоду. Я дивуюсь як нічого собі не простудив. Добре що хоч після обіду дощ перестав і дорога прочала сохнути.
Та й на остнніх 20 км подорожі сталась зі мною трабла. Дрім з Сонцем відірвалися вперед, я сів їм на колесо, через деякий час ми зауважили що занадто далеко відірвались. рішили зачекати інших. І тут я побачив шо у мене тріс скат, і вилізла здоровенна гуля. Як камера не бабахнула я незнаю. З горем пополам ми ту диру заклеїли, але гуля була всерівно, і то при ледве накачаному колесі, накачаному рівно на стільки щоб обід не доставав до землі.. Дальше боялись качати. Так я і їхав з ледве накачаним колесом. Добре що хоч Удав їхав біля мене(контролював мій стан), та Зомбі з Ромкою спереду крутили педалі. Якось рівняючись на них(стараючись не відставати), та ховаючись від вітру за Удавом я і подолав останні кілометри. Але сил ЗОВСІМ вже небуло. Бо їхати було СКАЖЕННО важко. таке враження було що дорога намазана супер-клеєм. Колесо буквально влипало в дорогу. Та й що ж хотіти від ненакачаного колеса.
Ось такі пироги. Всю поїздку в деталях думаю незабаром опише Зомбі.