Педалюю зранку, підйом від В.Глубочка в напрямку Білої. Чую сзаду авто сигналисть - розривається. На зустрічні яксь легківка, але ніби місця стає. Я беру максмально впрво, але на узбіччя не з’їжджаю, мені ітак тяжко крутити.
Зрештою анвіть особливо уваги не взертаю на ту сигналізацію сзаду - бо звично.
І тут водій автомобіля - це фура 5-тонна, не дуже велика, МАН - призупиняється, і пасажир з правої сторони щось мені говорить через скло. Я того не чую, але чомусь в мене виникає підозра, що він мене вчить жити. Як людина, пожадлива до знань , я виїжджаю ровером поперед того МАНа, зупиняюсь, та йду до водія. Я серцем чую, що насправді, вчителем хоче бути водій.
- Питаю його нагло - ШО ТИ ХОЧЕШ? Дороги маго? Чо сигналиш?
Водій намагається виправдатись, що підйом, а на зустрічній машина, а він не міг об’їхати, тому сигналив.
Ну короче я його послав і він поїхав. Точніше я йому сказав нецензурно, щоб він перестав говорити, а поїхав він вже сам, не встиг я його послати.
Я так думаю, що цей мій реверанс перед його маном, дав йому зрозуміти, що краще не чіпати виснаженого підйомоv велосипедиста ґґґ. Бо можна ще й в писок вхопити.
Зрештою я міг би бути і ввічливішим, і пропустити автомобіля, тим паче що підйом і зустрічна зайнята, але за весь час ті сингнальники так вже набридли, що я про той випадок, щоб якась курва зупинилась, певно мріяв.