Вопшем всьо було так:
ми їхали по попередньо складеному плану і маршруту товариша Zombie.
Із мінімальними відхиленнями на подолання наслідків від атракціонів неодноразового пробивання коліс і роздовбування ланцюгів.
Мались'мо три кавалки дороги:
1) Тернопіль-Залізці-Підкамінь-Броди-Лешнів-Гримайлівка (ліс-ночівля);
2) Королівка-Берестечко-ДОВБАНА_БРУКІВКА-Дубно-Тараканів (форт-ночівля);
3) Тараканів-Кременець-Вишнівець-Тернопіль.
Три дні педалювати - то не коники ліпити. Я тримався як міг, бо то була моя перша триденка і я хотів її гідно відкатати. Але Славко не був би Славком якщо б у нього:
- не почало боліти праве коліно;
- не натерлася дупа після знятих велотрусів;
- не заболіло друге коліно, вдарене до огорожі в Дубні;
- не заболіла спина в районі шиї;
- не сталося змерзання і нежитю;
- не було дурного падіння при виїзді з Дубна;
- на наступний день, після прибуття, не було відчуття абсолютної вгроханості у всьому тілі.
А загалом все супер. За три дні розвиднюється все в тобі і бачиш на що ти здатен.
Йде обробка фотоматеріалу. Велосипед вистигає від гарачкового крутіння педалей і висихає після неодноразовго полоскання під зливою.
На наступний раз буду думати тверезіше чи вириватися в триденку.