Кількаденний попередній моніторинг погоди усім показував, що на 6-7 жовтня 2012 року припадають чи не найтепліші дні другого місяця осені. Це також не виключало й того факту, що буде остання тепла (без заморозків) ніч із 6-го на 7-ме число. Все вищесказане разом із бажанням знов побачити найгарніші місця Тернопільської області було нам як карти в руки. Ми вибралися у дводенку.
Для низького старту згодився дизель Тернопіль-Заліщики, який вивів нас на низьку орбіту коло Товстого. Звідти до Ниркова, через Рожанівку і Солоне, рукою подати.
У Червоногороді я вже бував раніше - теж у жовтневий день, але 2008-року. Правда тоді через поспіх не роздивився зблизька вежі і не побував в костелі. На цей раз цю прогалину було заповнено. Костел вразив своєю монументальністю. Вежі були навдивовижу філігранно збудовані, із внутрішніми міжстінними вигадливими ходами. Треба було мати добрячу просторову уяву для їх проектування.
Після оглядин руїн і фільмування спускаємося з Олегом до водоспаду. Робимо обідній перекус.
Після того через ліс вирушаємо далі. Дорога в деяких місцях виявилася заваленою деревами. Довелося протягувати велосипеди через щільні хащі. Не ясно чи то повалив вітер, чи для утруднення проїзду їх було накидано. Але продираємося і курсуємо далі.
Перешкоди на дорозіОскільки перед тим ми мали гарний серпантиновий спуск до річки коло замку і водоспаду, то тепер нас чекав гарний підйом. В лісі ані шелесне. Сонце досить мляво пробивається крізь гілля, та пхаючи роверки поперед себе, добряче вгріваємося і потіємо.
Нагорі сідлаємо коней і виїжджаємо з лісу на трасу. Минаємо Шутроминці і польовою дорогою курсуємо на Садки.
Виїжджаємо на ліпшу і рівнішу дорогу, повз Новосілку доїжджаємо до Язлівця. Спиняємося коло руїн замку.
Що можемо оглядаємо і їдемо далі. Сонце невпинно хилиться за горизонт. Треба ще знайти води на вечерю. Тари не було, то купили 4л негазованої.
Шукаємо стежку до лісу. Минулого разу я їхав/йшов нею на потемки, тому не знаю точно де вона. Трохи поблукали і місцеві вказали куди треба звернути. Коло старого костелу.
Поки блукали вже смеркало. В мене трісла гумка однієї із стяжок, трясло на каменюках і, як виявилося вже зранку, десь тоді і загубилася торбина із курткою і штанами, які були про запас.
За ліском розкладаємо палатку. Вже натемно шукаємо дрова. Гілля сухе, аж дзвенить, коли ламаються тонкі галузки. Багаття розпалюється миттєво. Варимо вже традиційну гречку, яку заїдаємо свининою і маринованими помідорами. П"ємо каву. Складаємо всі пожитки і готуємося до сну. Але ж зорі. Вони тої ночі були такі ясні і рясні, що ми з Олегом мусили на них надивитися, повражатися і вже аж тоді піти спати. Потеревенили лежачи у спальниках, поки сон нас не огорнув.
Підйом о 7:00.
Вогонь розпалили лише щоб напитися кави. Гречку вчорашню недоїджену розігріваємо і талуємо до решти. Пакуємося. І тут видно, що пропали куртка і штани. Пішов пошукати. Та марно. Їдемо далі. На годинниках десята ранку.
Вирулюємо лісом на потрібну дорогу. Знов крутий спуск до річки Стрипи.
Де можна ще їдемо. Далі ведемо велосипеди. Ось вже спустилися, минаємо хащі і наближаємося до підвісного містка, який мав би там бути, бо у 2008-му році він ще був. Та його нема. Кидаємо велосипеди на березі і розходимося в різні боки шукати броду.
Я пішов направо. Знайшов переїзд через річку. Там було нагорнуто каміння і виглядало мілкіше ніж в інших місцях. Та всерівно велосипедом не здолати. Повертаюся.
Олег пішов ліворуч і знайшов кладку через річечку Вільховець, яка поруч впадала у Стрипу. То був тонкий дубок, який впав через річку і оперся на кавалок ще гнилішого але грубшого дерева.
Перший містокПереносимо успішно велосипеди і далі по течії шукаємо переправи вже через Стрипу. Таки знаходиться вже ширша кладка із заваленого дерева і нагромаджених патиків, збитих докупи. Фільмуємо місток і переходимо його.
Другий містокСкоренько їдемо до Русилівських водоспадів, бо переправа забрала більше часу ніж планувалося. Тут знов крутий підйом уверх проти течії річки.
Коли, пхаючи ровери, порівнялися із найвищим водоспадом, то кинули коней і полізли вниз до води, пофільмувати ту красу. Спуск був крутий. Заодно коліном зачепив каменюку. Боляче стало але швидко переключився на фотографування. Відчутно там посиділи. Але треба вже лізти нагору.
Підйом завершується і ми коло села Русилова.
Поповнюємо запаси води коло каплиці і польовою дорогою їдемо далі. Виїжджаємо на трасу і тиснемо на педалі енергійніше. Ми вже на фінішній прямій. Минаємо Бучач. Ще 30 км і вже Чортків.
Ще залишається трохи часу до потяга щоб перекусити. 18:23 - дизель Чортків-Тернопіль вирушає.
Статистика:
Дистанція: 115,17 км
Середня шв.: 14,5 км/год
Час: 7:57:08 год
Маршрут :
http://www.gpsies.com/map.do?fileId=ekqrrrktfdccvkpsФото:
Клац!
Тема:
Тема: 6-7 жовтня 2012 року : Джурин - Русилів (Прочитано 9585 раз)