Хельга, вона же Олька, вона же законна і єдина(ну це вона так думає 
)дружина Сашки Zombie
Невеликий звіт про поїздку від тої самої Хельги-Ольки
а представник жіночої статті - це хто?
Малеча, буду рада познайомитися при нагоді.
Сам звіт
Прем'єра осені
На вихідних їздили кататись. Покотенька видалась чарівна. Шкода, що вже осінь, та літо вічним не буває. Трохи незвично, бо холодно. Але загалом навіть приємно. Дощів нема. Земля суха. Вже почало мінятись забарвлення лісів, полів. Появились нові гами в ароматах. Прем'єра осені..
Компанія зібралась гарна. А всі, мабуть, знають, що нема нічого кращого як провести час у гарній компанії.
Я цього разу була спостерігачем. Не хотілося нічого робити, ні з ким розмовляти. Так добре просто полежати на землі, поніжитися під осіннім сонцем (чи довго ще?), послухати шелест листя на вітрі. Таке собі гармонійне єднання з природою. Прем'єра вдалася на славу. Та й в хлопців настрій ніби непоганий був. Про щось собі розмовляли, пересміювалися. Гарно.. А чого б і ні? Накатались, розвели вогнище, посмажили ковбаски, спекли картоплю, все з апетитом з'їли і собі щось в кружочку обговорювали... Не знаю що - це не важливо. Важливий настрій.
Повернення додому виявилось таким як завжди. Спершу всі їхали разом, гарна можливість трішки поганяти, тим більше, що машини в тих місцях і на тих дорогах - рідкість. Пообговорювали кудою ж то повертатись. Я не дуже вслухалася. Все рівно всі дороги приведуть додому. В Острові таки роз'їхалися, комусь спішилося, а хтось затримався. Народ у нас "мобілізований", тому домовились зустрітися далі. Зомбі надумав приємно мене і себе здивувати морозивом. Трохи невчасно. Бо зовсім не жарко. Але раз є морозиво, то не викидати ж його. Люблю кататись на ровері і люблю іноді морозиво. Але любити то одночасно я не здатна
, тому від усіх відстала і залишилась сама. А тут наступне роздоріжжя(три дороги, як в билинах
)), - тільки вибирай) і кудою хлопці поїхали не знаю. Полюбляють вони польові дороги, а в поля мені щось вже не хотілося. Я людина не "мобілізована", тому запитати в когось можливості не було. Вирішила їхати як прийде в голову, а в голову прийшло звернути асфальтовою доріжкою. Любить моя голова приємні неприємності. Ну і, звісно, їх отримує, за кілька сотень метрів побачила всю чесну компанію в очікуванні. А я надіялась додому уже самостійно добиратися. Від морозива сильно хотілося пити. Від їзди по горбах - їсти, а єдину їжу що залишилась з обіду - йогурт, стирив чоловік. Тому зустрічі з ним все-таки втішилася, але для науки на майбутнє посварила: хіба можна покидати отак дружину напризволяще, та ще й забирати чужий харч?( свій такий уже успішно випив). Добре хоч вода лишилася зі мною.
За пару метрів був уже в'їзд в Тернопіль, там ми роз'їхалися кому куди потрібно далі. Отака от покотенька получилася.
Тема:
Тема: Re: Шприхальска класика: Прошова (Звіт) (Прочитано 8612 раз)