Перегляд Повідомлень

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.


Topics - 2day

Сторінок: [1]
1
Барахолка / Продаю BERGAMONT
« : 08.07.2013, 17:11:52 »
Продаю велосипед Bergamont Transmit 2008 р.в.,
Рама:.........................700C Cross Alloy 6061 Lite Tubing, 3D forged Dropouts, Cross-Allround-Geometrie
Вилка:........................RST Neon T9, 60mm
Амортизаторы:............-
Рулевая колонка:........TATTOO SI-919, Semi Integrated, Cartridge Bearing
Руль:..........................TATTOO Comp
Вынос:........................TATTOO Comp
Седло:........................TATTOO Comp
Штырь посед.:.............TATTOO Comp
Переключатель з.:.......SHIMANO Alivio
Переключатель п.:.......SHIMANO FD-M191
Шифтеры:....................SHIMANO ST-EF50-8L
Тормоза:.....................TEKTRO RBP-Y837AL
Втулки п/з:..................TATTOO Comp / SHIMANO FH-RM30-8L
Кассета:......................SHIMANO CS-HG40-8, 11-30Z
Обода:........................RIGIDA Zac 2000
Покрышки:..................SCHWALBE Crossway, 40-622
Шатуны:......................SHIMANO FC-M191, 48/38/28Z
Каретка:......................TATTOO CH-52
Педали:.......................WELLGO LU-945
Вес:............................13,2kg

Ціна - 2500 грн, торг
тел (063)8420923

В доброму стані,експлуатується з регулярним обслуговуванням з 2008 року,незначні подряпини на рамі і вилці (5 років велосипеду!).
В придачу багажник, бризговики, протиугонка, задній ліхтар.
Шкода, але продається через потребу в грошах.


3
Допоможіть виграти в другому турі конкурсу
http://doba.te.ua/konkurs/speka1.html
- додайте коментар внизу сторінки, будь-що, наприклад -  +1, чи щось від себе
Реєструватись не потрібно, там є форми з Контактів і Фейсбуку.
Якщо можете - попросіть друзів додати свій коментар.
В конкурсі враховуються лише коментарі, залишені під фотографією.
Дуже дякую!

4
Заплановані / Підсніжники
« : 24.03.2012, 14:48:09 »
Їду в неділю 25 березня на підсніжники. Рвати не буду, просто подивитись пофотографувати.
Напрямок - дорога на Збараж.
Виїзджаю в 9:00, орієнтовно на виїзді з Тернополя буду в 9:30-9:40
Кого цікавить, приєднуйтесь.

5
Летом надо ездить на велике. Не так чтобы надо и все, а надо — потому что хочется. Ветра весеннего ночного хочется. Желтых шоссейных фонарей хочется. Ползучих теней в опустевших аллеях хочется. Пространства жуткого хочется, тишины волшебной


Летом надо ездить на велике. Не так чтобы надо и все, а надо — потому что хочется. Ветра весеннего ночного хочется. Желтых шоссейных фонарей хочется. Ползучих теней в опустевших аллеях хочется. Пространства жуткого хочется, тишины волшебной.

Я мечтал в детстве о велике, но моя мама мне велик не покупала оттого, что была убеждена, будто на велике я непременно попаду под машину. Позже я понял, что речь шла не о безопасности, а о наших малых жилплощадях. Понял напрасно, потому что это ничего не меняло и я все равно был вынужден брать на время велик у своего одноклассника. Как же я был счастливо волен на потрепанной «Десне», преодолевая путь от станции метро «Войковская» до Красной площади! Приходилось прогуливать все уроки и сильно рисковать, учеба давалась мне с таким трудом, что строгая дама завуч неоднократно предлагала маме сводить меня к детскому психиатру. Но выше по статусу детской мечты был только вороной конь, и рисковать приходилось при каждом удобном случае.

Велик мне до армии так и не купили, а после армии на меня стали обращать внимание барышни, а их на велике далеко не увезешь, и я начал покупать мотоциклы, в заключение я и вовсе приобрел машину. И после всего упомянутого первый раз я сел на велик лет в тридцать пять. Уже не помню, по какому случаю, скорее всего, как всегда, шел куда глаза глядят и слушал свои мысли, а у дороги находился магазин, который торговал великами, деньги были, и я купил велик. Так мир вернул мне часть свободы. С того времени я принялся как подорванный скупать самые, по мнению продавцов, хорошие велики и носиться на них по Первопрестольной. Супруга и взрослая часть выводка то и дело отбирали у меня мои велики, и я покупал еще лучше. На данном временном интервале наши пристрастия — горные, двухподвесочные, чтобы и по лестницам супермаркета можно было спуститься, и сквозь лес пробиться, и на трассе двадцать километров одолеть без усталости.

Так вот и ездим день через день, как повод появится. Чаще ночью. Чаще в Братцевском лесу, отделяющем богохранимое Тушино от МКАД. Когда время терпит, движемся ближе к лесу за шлюзами. Насквозь выбираемся к цивилизации на другой стороне канала, едем к Тимирязевскому парку. В целях безопасности я беру складной нож и пистолет сорок пятого калибра. Кысса с детьми берут мачете. На большие расстояния приходится брать укороченный дробовик. Недавно от детей поступило предложение взять еще несколько арбалетов с хорошей оптикой и попробовать ночную охоту. Надо обдумать на кого!? Так, чтобы в границах Уголовного кодекса. Хотя мысль замечательная!

Еще наш друг дядя Егор подарил нам аппарат дальнего прослушивания. Мы любим остановиться где-нибудь в тени, на возвышенности, пить гранатовый сок и слушать звуки ночного города. О, эта власть знающих! Необязательно понимать, о чем говорят в полукилометре от нас на освещенном мосту двое строителей в морковных жилетах, главное — осознание твоего незримого присутствия в событии разговора и возможности при желании участия в этом событии.

Но, разумеется, без детей кататься гораздо увлекательнее. Другие расстояния, больше чувственного, привалы в ночных кафе, эйфорическое понимание, что в принципе возвращаться не обязательно. Взрослая жизнь для взрослых господ. Мы с Кыссой твердо решили, что если, не дай бог, у одного из нас выявится какой-нибудь неисцелимый и скоротечный недуг, то приговоренный обязательно попробует скатиться по арке Крымского моста и нарезать спираль на куполе спорткомплекса «Олимпийский». А второй его сфоткает и сделает аватаркой.

И наконец, главное — одному ездить все равно интереснее. Независимость в передвижении и абсолютно непредсказуемый маршрут делают тебя неуязвимым для преследования. Кстати, было бы интересно такие ночные «водилки» для взрослых разработать. Один скрывается на велике в ночном городе, сто, двести человек его ищут, и кто первый найдет, тот из пинбольного маркера «салит». В организации не сложно — обсудить в Сети условия, место встречи, сговориться с «Крошкой-картошкой» о выездных лотках. Это не демонстрация, разрешения у властей брать не надо. Очень интересно. Возрастной диапазон — пока на велике сидеть можешь. По завершении игры весь фонд тотализатора уходит либо удачливому охотнику, либо опытному беглецу.

Зрю рекламные ролики на телевидении: «Завтра пятница, Его еще никто не нашел, но Он будет завтра в ночи. Завтра тебе повезет с резиной “Макияси”».

Чрезвычайно педагогичная игра. Через несколько лет ее проведения собрать мобильное ополчение сможет даже ребенок. При нападении супостата-иноверца поменять в военкоматах пинбольные маркеры на «винторезы», и город опять наш. А какая вокруг этих «ночных водилок» сопутствующая жизнь образуется! Форумы, блоги, встречи ветеранов семнадцатого загона, легенды о Неуловимой и байки о Неуловимом, памятные места. Телешоу, в конце концов! «На кону пять миллионов! Наш герой одевает шлем с камерой и выезжает навстречу богатству и славе, если, конечно, в этом городе не найдется ему достойного соперника! У нашего героя мощный двухподвесочный “Лангус” в ногах и никелированный маркер в форме маузера. В “ночных водилках” на прошлой неделе он “убрал” Тень из Лефортова, которая, как вы видели, подстерегла его у Высотки. Вы ведь помните, как два точных шара, наполненных зеленой краской, с треском влепились в затылок Тени. Ну почему Тень не учла этого спуска к набережной!? Такие деньги! Такие деньги! Смотрите после рекламы».

Такую вот душеполезную забаву можно организовать. Людям нужен активный отдых, к тому же финансово мотивированный, чтобы не отвлекало ощущение праздности.

Где я только ни катался на великах за эти годы — Вена, Мельбурн, Париж, Оттава, Нью-Йорк. Что по мне — Москва интереснее. Чужие города для меня быстрее «остывают», даже при наличии «всенощных» развлекательных зон. Но, скорее всего, это сентиментальная вкусовщина, и в каждом нормальном городе есть десяток-другой ночных велосипедистов с дробовиками в рюкзаках за спиной и особенными взглядами на жизнь.

Но каждому свое, и мои неведомые единомышленники вряд ли получат удовольствие, наблюдая из сумрака придорожного парка за передвижением тушинских бомжей от рынка у метро до своих картонных нор на заброшенной стройке за Седьмой детской клинической больницей, в свое время отстроенной на деньги королевы всех разведенок — принцессы Дианы, женщины, по сути, неплохой, хоть и до интрижки с арабом докатившейся.

Сомневаюсь, что их раззадорят соляные горы на старых причалах Северного речного порта, известного как порт пяти морей, стоящий на канале, выкопанном вручную предателями родины.

Уверен — напугают рваные жестяные лабиринты гаражей в районе Комсомолки, с вечной жирной грязью на дороге, пропитанной венозной кровью трех поколений тушинских хулиганов.

Да и мне, пожалуй, никогда не понять, чем заводятся сердца чужестранных велосипедистов, оттого и не дерзаю сравнивать. Очевидно одно: всех нас роднит велосипед или, если точнее, оптимальный подбор скорости, маневренности, проходимости и надежности в управлении. Если бы мне пришлось составить список параметров, необходимый нормальному человеку для этой жизни, то я воспользовался бы той же подборкой.

И вот опять ночь летит на меня. Я вернусь со съемок домой, возьму рюкзак, сяду на велик и растворюсь в первых тенях на горном двухподвесочном.

http://www.snob.ru/selected/entry/19058

6
Перший день 15.07
Виїхав зранку в 6:20

В 10:10 був в Бучачi. З погодою, як завжди, пощастило. По дорозі зробив лише один привал.
Пiсля Бучача почало трохи припікати. Ще через 2 години дiстався бази "Над Стрипою". Там як завжди, тихо i нічого не відбувається в буднi днi.
Адмiнiстратор стурбованим голосом повiдомила, що номерів нема :) i палатку ставити категорично не можна. Причому порожнiх номерiв купа. Трохи проїхався по мiзках. Виявилось, номери є. Звичайно все доволi в совковому стилi, але пiсля довгої дороги прийняти душ, випрати i висушити одяг, i нормально поїсти, це важливо.
На бiльше, нiж душ i лiжко не претендую, тому все влаштувало. Кидається в очi доволi непривiтний i вiдповiдно персонал. На жаль така ментальнiсть в мiсцевих людей, а саме вони тут працюють.

Другий день. 16.07
Виспався i в 6:30 виїхав з бази. Дорога серпантином вела вгору через лiс.

Дорога в основному викладена каменем, який лежить торцем ( основна частина дороги) тому їхати довелось повiльно i акуратно. Десь 5 км пiднiмався в гору. Далi почались невеликi села, Жнибороди, Берем'яни, Свершкiвцi, Дорогичiвка. Дорога там легша, але прокладали її відносно того як будувались села. Вiдповiдно купа поворотiв, на кожному, як не хрест, то капличка. Доводилось на кожному поворотi питатись в мiсцевих напрямок. Правда, все це компенсується надзвичайними пейзажами, що вiдкриваються за кожним поворотом чи пiдйомом. Справжнiй подарунок дорога вiд Шустоминцiв до Устечка. Практично весь час спуск, весь час лiсом, до того ж хороший асфальт.
Бiля Устечка побачив Днiстер! Чесно кажучи, не часто бував на Днiстрi, тому, рiчка справила сильне враження. Доїхав до моста, що веде в Iвано-Франкiвську область, сфотографував знак

i Днiстер,

назад на Тернопiльщину :)
Спуск до Устечко означав, що доведеться "розплачуватись" підйомом. До повороту на Ниркiв дорога практично весь час вгору. Та ще й жодного дерева! Припекло трохи, але впорався.
Доїхав до Ниркова, там спуск в каньойн iз руїнами замку та водоспадом. Бiля водоспаду багато "вiдпочиваючих" основна мета - шашлик. Прибирають за собою одиницi. Вiдповiдно територiя навколо водоспаду виглядає жахливо.
Руїни палацу все бiльше руйнуються. Нiякого догляду. Склалось враження, що одна з веж от-от розлупиться навпiл.

Хотiв розбити палатку бiля руїн, але кiлькiсть фекалiй вiдлякала. Спустився вниз, дiйшов до кiнця долини i в тихому кутку знайшов прийнятне для ночiвлi мiсце,

де i пишу цей текст :)
 Зранку думаю виїхати якомога швидше, попереду  приблизно 120км дороги додому.

Третій день 17.07
В палатці виспався так, як давно вже не висипався. Тому, без проблем прокинувся в 4:00, розім’явся, почав збиратись. Сонце зійшло в 5:15, але туман в долині

тримався ще доволі довго. При спробі обійти одну калюжу на велосипеді, послизнувся і впав на лівий бік. Велосипед і я в болоті. Трохи затримався відмиваючи хоча б основне.
Біля водоспаду і палацу туман настільки густий, що видно метрів на 4-5.

Добре, що дорога веде в потрібному напрямку. З гори відкрилось дивовижне видовище туману «залитого» в долину неначе молоко.

Трохи почекав і побачив вершки веж.

Дійсно красиве видовище.
Далі поїхав в напрямку Товстого. Дорога з Ниркова на Солоне польова, але камінна (очевидно доволі стара, бо каміння вкладені в торець). Дуже гарний пейзаж.


Від Товстого до Чорткова дорога практично пряма без великих спусків і під’йомів. Стара посадка з високих дерев по боках дороги створює велику тінь, так що їхати просто і не жарко.
В Чорткові послухався вказівника і поїхав не через місто, а по об’їздній. В результаті намотав певно кілометрів 5 лишніх.
Далі Копичинці, Теребовля і дім.

Кілька моментів.

Завдання мінімум було доїхати до Ниркова (Червоногорода), максимум – проїхати весь шлях велосипедом самостійно. Виконав і мінімум і максимум.
Отримав величезне задоволення по перше від природи, по друге від переключення від домашніх справ, роботи. Така собі міні-відпустка.
Особливих курйозів не трапилось, окрім падіння в грязюку. Спеку сприймаю спокійно, так що це не проблема.
Поїздкою надзвичайно задоволений. Думаю мій опис комусь знадобиться в майбутньому, хто захоче проїхати тим-же маршрутом.
Загальна відстань – 248 км. Час в дорозі близько 23 годин.
Фотографій не так вже й багато.
Тут http://picasaweb.google.ru/romankrykh/15172010# варті уваги.

7
Повторно публікую змінений маршрут, оскількив  червні не мав часу на таку поїздку.

1 день -
Зупинка на базі "Над Стрипою". Там можна переночувати або в своїх палатках, або в їхніх військових наметах, або в будинках, в залежності від фінансових можливостей.
Детальніше про базу тут: http://nadstripoyu.com.ua
Якщо виїхати зранку, то добратись до бази можна за 4-5 годин. Далі залишити велосипеди на базі і пройтись водоспадами.
Як варіант - поїздка зразу в Нирків (десь 120 км) і ночівля там в каньйоні або в палатках, або в таборі (якщо будуть вільні будинки)

2 день - переїзд в Червоногород через Язлівець
Програма - водоспад, руїни фортеці, каньйон, Дністер.
Ночувати можна або в палатках в каньйоні Червоногороду, або в піонерському таборі (якщо будуть вільні будинки). Також ніби то є міні готель в Ниркові (точної інформації нема)

3 день - повернення в Тернопіль

Попередньо планую їхати в четвер-п'ятницю. Погода обіцяє бути жаркою. Іхати доведеться максимально зранку.
Велкої компанії збирати не хочу, бо вона розтягнеться на пару десятків км :). Хто зголоситься - пишуть тут.
Якщо є корективи, чи пропозиції відносно цієї поїздки буду радий почути.
Важливо: палатки (для всіх учасників щоб було місце), інше туристичне обладнання, впевненість в своїх силах.

8
Ще з минулого тижня планував самостійну поїзку до Бучача. Оскільки минула поїзка (13 червня) дуже сподобалась. Хотів ще раз проїхатись цим маршрутом.
З дому вийшов в 5 годині в неділю.
Рівно в 5:15 натиснув на педалі.
Дорога знайома і доволі легка.
Милувався зміною погоди. Зранку були хмари, які по ходу поїздки розсіювались. До 10 години погода взагалі стала чудова.
Середня швидкість після Струсова десь 20 км/год. Дорога практино рівна аж до Бучача.
Добрався туди з 1 привалом через 4 години.
В Бучачі спокійно поїздив по вулицях, видерся на замок, де просидів десь годину. Поїв, відновив сили.
Зайшов в монастир.
Випив кави в піццерії "Сіцілія" (чекав хвилин 15 на каву :) )
Далі на небі почали згущуватись хмари. Вирішив повертатись.
Цікаво було спостерігати грозу, яка накрила Бучач, як тільки я звідти виїхав.
Коли їхав то по правій стороні була сильна гроза, десь за 4-5 км від мене. Але мене вона не зачепила.
Згодом ближче до Тернополя така сама гроза була вже по лівій стороні. Так само мене не зачепила :)
Проїзджаючи під високовольтною лінією (10 км від Бучача) помітив, що спідометр знову збився на 0!
Яке ж там має бути електромагнітне поле сильне!
Аж коли приїхав, поставив велосипед в гараж, то дощ залив Тернопіль.
Якщо я не помилився в розрахунках (враховуючи обнулення показників) то проїхав десь 125-130 км.
Робив всього 2 привали туди і на зворотньому шляху.
Надзвичайно задоволений і дещо змучений приїхав додому.
Здоровий сон і зранку свіжий і готовий до нових поїздок :)
Часом таки варто їздити самому...

Кілька фото тут: http://picasaweb.google.ru/romankrykh/42010#

9

Китаєць придумав велосипед амфібію
Більше фоток тут http://www.absolutechinatours.com/news/Amphibious-bicycle-1630.html

10
Звіти / Тернопіль - Бучач
« : 13.06.2010, 23:42:48 »
Як і домовлялись, в 6:00 я чекав на Кемпінгу.
Приїхали лише Зомбі і Хельга Лемберг :)
Чекали до 6:30, нікого на горизонті не спостерігалось. Поїхали.
Дорога (як на мене) виявилилась доволі легкою. Великі перепади закінчуються десь після Стурсова. Далі - практично рівнина. Проїзджав цей шлях неодноразово на машині, ніколи не зауважував цього. Перепади почались знову ближче до Бучача.
Погода була дуже сприятливою, на відміну від попереднього дня. Вітер, потім хмари. Навіть не обгоріли.Добрались до Бучача в 10:40.
Приємно було бачити міську ратушу, яка позбулась більшої частини риштування. Верх досить непогано відреставрували.
Здивувала повна відсутність працюючих кафе, ресторанів, магазинів.
Все місто в церквах! Навіть не сподівався такого.
Видерлись на руїни замку. Видно, що колись то була доволі велична споруда, яку розібрали на навколишні будинки...
Потім зайшли в Монастир ОО Василіян. Там було багато людей, зайшли в середину.
Мені надзвичайно сподобалась аура, яка там панує. А хоровий спів справив надзвичайне враження.
Видно все-таки, що робиться це від душі.

Коли закінчились богослужіння, в Бучачі відкрились всі кафе, ресторанчики та піццерії.
Поки їли піццу по дорозі проїхав велосипедист схожий на Штира. От тільки доганяти його ми не стали.
Цікаво, чи то таки він був?

Зворотня дорога, як завжди, була трохи важчою, але рятувала хмарність.
Коли проїзджав під ДУЖЕ висковольтною лінією, спідометр обнулився. Шкода показників :(

Добрались всі нормально.

Фото тут http://picasaweb.google.ru/romankrykh/mmORgK#

11
Якщо плануєте їхати в цю неділю, то я з вами :)
Таки думаю їхати в цю неділю. Від 7 до 7:25 збір біля 6 магазину.
Хто прийде - поїде :)

12
Звіти / Тернопіль - Підкамінь
« : 30.05.2010, 22:43:49 »
Виїхали в 7:20 (чесно чекав до того часу, але зі Шприхи ніхто не приїхав) із другом.
Десь в Івачеві  в нього сильно розболілось коліно. Але дуже хотів доїхати до Підкаменя
Середня швидкість була ДУЖЕ малою, десь 10 км/год.
Доїхали біля 14:20.
Там подивились, пофотграфували. Зібрались назад
З полів почали лізт чорні хмари і поливати дощами, між хмарами були просвіти, але то мало що давало.
До того ж коліно в друга розболілось ще більше.
Викликали знайомого з Тернополя на машині, який провіз нас через зону дощів до Тернополя, де дощ вже закінчився.
Так що, практично не змокли.
Фото тут http://picasaweb.google.ru/romankrykh/aOsUIJ#

13
Завтра 30 травня планую їхати в Підкамінь. При сприятливій погоді http://www.gismeteo.ua/city/daily/4951/
Трохи запізно пишу тут, розумію. Так вийшло з планами.
Орієнтовно, якщо хтось зголоситься, зустріч в 7-7:20 біля 6-го магазину.
Відстань - 55 км в одну сторону.
Маршрут тут:
http://maps.google.com.ua/maps?f=d&source=s_d&saddr=%D0%97%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0+%D0%B2%D1%83%D0%BB.&daddr=49.947608,25.319166&hl=uk&geocode=FXI39AIdcJ6GAQ%3B&mra=mi&mrsp=1,0&sz=13&sll=49.919288,25.396099&sspn=0.087648,0.263844&ie=UTF8&ll=49.719152,25.751953&spn=0.704084,2.110748&z=10

14
Майбутні / Корисна справа
« : 25.05.2010, 15:18:07 »
Є така ідея для шприхалів.
Суміщення приємного з корисним.
В лісі за с. Острів є старий невідомо ким посаджений і запущений сад.
Його фотографії можна побачити тут
http://picasaweb.google.com/romankrykh/UqPqmJ#
Сад дуже гарний під час цвітіння яблунь. Яблука там також бувають :)
Останніми роками більшість нижніх гілок посохнули, покрились лишайниками
http://picasaweb.google.com/romankrykh/UqPqmJ#5199204909325444226
Якщо порівняти фото 2007 року http://picasaweb.google.com/romankrykh/UqPqmJ#5199205261512762562
і 2010 http://picasaweb.google.com/romankrykh/UqPqmJ#5468130753708164498 то зразу видно зменшення кількості живих гілок.
Пропоную зібратись кільком велосипедистам з пилками для обрізки дерева, поїхати в той садок і зробити там чистку дерев від сухих гілляк.
Цим збережеться унікальне місце, яке зможе не один рік радувати людей.
Обрізку сухого гілля можна проводити не тільки осінню і весною, а в будь-яку пору.

Якщо моя ідея зацікавила, прошу відгукнутись охочих, заплануємо на якийсь день.
Оптимально 10 чоловік, можна більше.
1 людина - 1 пилка (сокирка)

Детальне місце на малюнку.

Дорога туди і назад за мною.

[вкладення вилучене Адміністратором]

15
Пропоную маршрут на 3 дні в Червоногород (водоспад, руїни фортеці), Язловець (монастир), водоспади (срібні, Русилівські)
1 день -
http://maps.google.com
Зупинка на базі "Над Стрипою". Там можна переночувати або в своїх палатках, або в їхніх військових наметах, або в будинках, в залежності від фінансових можливостей.
Детальніше про базу тут: http://nadstripoyu.com.ua
Якщо виїхати зранку, то добратись до бази можна за 4-5 годин. Далі залишити велосипеди на базі і пройтись водоспадами.

2 день - переїзд в Червоногород через Язлівець
http://maps.google.com
Програма - водоспад, руїни фортеці, каньйон, Дністер.
Ночувати можна або в палатках в каньйоні Червоногороду, або в піонерському таборі (якщо будуть вільні будинки). Також ніби то є міні готель в Ниркові (точної інформації нема)

3 день - повернення в Тернопіль
http://maps.google.com

Попередньо планую їхати після середини червня, щоб стабілізувалась погода.
Важливо: суха погода по прогнозу на заплановані дні, палатки (для всіх учасників щоб було місце), інше туристичне обладнання, впевненість в своїх силах.

Сторінок: [1]