Учасники: Zombie(Саша), Zjelia(Назар), Sonce(Сергій), Bhagavan(Рома), Ulka(Уляна), Arven(Світлана) (всі Тернопіль),
Dremland(Олег) (Микулинці),
Udav(Сергій) (Підгайці),
Мирон, Юра, Толік (всі Львів).
Erazel(Сергій), Vetal(Віталік), Xlibes(Славко), Wolf(Алекс) -їхали з нами в перший день 50 км, вернулись назад в Тернопіль. Так звана група підтримки.

Зранку 26 травня зустрічаємо львівян, і збираємось усі на театральному майдані
.
В 7,35 ранку вирушаємо в дорогу.
Перша велика зупинка в Микулинцях 8,35, біля старовинного костелу
,
оглядаємо костел, знимкуємось і вирушаємо до руїн замку, 8,55 біля руїн замку
.
В 9,30 ми в дружбі де повертаємо на Бучацьку трасу. Проїждаємо мальовничими селам на шого краю Струсів, Дарахів...По дорозі після Микулинець до нас приєднується Dremland. Пізніше проїхавши ще декілька км до нас прєднався Udav який свої ходом їхав з Підгайців. В 10,50 наша група підтримки повертається назад в Тернопіль, ми проджовжуємо нашу подорож далі в 11-дцятьох. В 12,40 вїждаємо в Підзамочок (70км шляху)-передмістя Бучача, де закуповуємось водою, морозивом, трохи перепочиваєм і їдемо оглядати руїни замку.



Тут помічаємо що в Zombie надулась гуля в скаті.
Дорога до Бучача дуже приємна, майже не має великих перепадів висот, непогане дорожнє покриття (як на мене мені ці 75 км далися дуже легко).
В 13,45 вїждаємо в сам Бучач, оглядаємо місцеву ратушу
,
яка перебуває в стадії реконструкції. Zombie і Bhagavan вирушають на пошуки нового скату в Бучачі, а всі остальні їдуть на оглядини фортеці...

панорама Бучача

на фортеці були близько двох годин, по дорозі з Бучача заїждаємо в магазин де закуповуємо продукти на вечір і ранок.  Їдемо далі на русилівські водоспади. По дорозі перші поломки в Арвен рветься ланцюг (все таки дівчина а як педалі крутила щоб ланцюг порвався:)))) 18,30 вїждаємо в с.Русилів спускаємось в низ до річки Стрипи (класний був спуск, довгий і гірський), 18,45 приїждаємо на місце ночівлі, розкладаємо намети і розпалюємо багаття. Вечором йдемо оглядаємо дуже красиві каскади водоспадів, і в найбільшому приймаємо душ і купаємось. Вечеряємо, співаємо трохи пісень біля вогнища, почався маленький короткочасний дощик який майже всіх розігнав по наметах. Проїхали близько 100км.

2-й день 27 травня:
Зранку встаємо снідаємо проводимо фотосесію водоспадів

 








,
оглянувши річку Стрипу де краще переходи і попитавшись місцевих аборигенів, які розказали що вище по течії є місток вирушаємо в дорогу.
Знайшовши місток і переконавшись що по ньому можна ходити, переходимо і пару метрів продираємось через кущі, вийшовщи на нормальну дорогу піднімаємось в гору. Близько 10,20 приїждаємо в Язлівець
,
 оглядаємо старий костел. Тут відбуваються перші втрати, арвен загубила по дорозі спальник, добре що недалеко випав тож знайшли. Переїждаємо село їдемо до цвинтаря де стоїть церковка-гробівець...оглядаємо його і  бачимо жахливий акт вандалізму купу розбитих гробів з яких повивалювались трупи
,
 і це вже лежить на протязі декількох років(пізніше нам з монастира розповіла монашка що цей гробівець, що різні конфесії неможуть визначитись кому належить ця територія тому ніхто не хоче перепоховати їх). Тут попрощавшись з Удавом (в хорошому розумінні:)))) він поїхав додому. вирушаємо далі, заїждаємо в монастир, тут дуже красивий парк, оглядаємо усипальницю де колись ховали монашок
.
Зустрішви сестру монашку, вона нам трохи розповіла про монастир. Потім оглядаємо руїни замку.  Вирушаємо далі, проїждаємо селами Хмелева, Дорогичівка, Шутроминці. Тут вже відчувається Дністровський канйон, вже відчуваються перепади висот, дороги тут бажають кращого.... Де в останньому оглядаємо руїни костелу, закуповуємо продукти, п’ємо свіже молоко
,
вирушаємо далі. По дорозі  на Устечко повертаємо в ліво вїждаємо в ліс (тут хотіли попасти на водоспад Дівочі сльози) і того попали тільки я і Bhagavan, вся група проїхала поворот і чекала нас вже внизу...Тут сталяся перша серйозна поломка в мене збилась різьба в шатуні. Оглянувши водоспад і печеру відлюдника доганяємо групу
.
Вже здалеку чуємо крики людей і шум водоспаду. Коли виїждаємо над водоспадом перед нами відкриваються дуже красиві краєвиди Джуринського каньйону руїни замку, і сам водоспад (Джуринський водоспад має 16 метрів висоти, самий найбільший рівнний водоспад України)


.
Біля водоспаду дуже багато машин і людей, всі на вихідні приїхали відпочити. Їдемо трохи нижче по течії річки Джурин по далі від людей, на поляну де стаємо на ночівлю... Вечором купаємось в водоспаді

оглядаємо руїни замку і костела. Пробуємо холодною зваркою закріпити педаль до шатуна.  Вечеряємо  і розходимось по наметах. В цей день проїхали близько 45км.

3-й день 28 травня:
Зранку прокидаємось в 5 ранку(сьогодні маємо побачити багато цікавого і встигнути в обід на потяг), збираємось
,
варимо їсти. Біля 7 години ранку виїждаємо.





Відїхавши метрів 100 відчуваю що холодна зварка не допомогла, роблю з дерева педальку на яких проїзджаю близько 10 км. Вїзждаємо в село Торське де заїждаємо на звалку металобрухту, там знаходжу металевий болт який завдяки Ромці і Сашці ми забиваємо в шатун.

Далі заїждаємо на страусину ферму де нам проводять екскурсію по фермі, показують страусів

(класно там самцям великий вольєр і дві самки:)- це в них така сім’я), страусині яйця
,
 і диких свиней яких там вирощують. Далі посинається майже бездоріжжя тобто суцільна грунтова дорога, деколи в самих селах єтрохи асфальту. Довгі спуски, затяжні підйоми.
Зранку села вимирають все закрито всі в церкві на службі Божій(як ніяк свято). близько 11 години вїждаємо в Більче-Золоте де охолоджуємось в річці Серет, біля гідроелектростанції
,
їдемо в центр міста, тут хотіли сходити на екскурсію  в печеру Вертеба, але десь не було людини в якої ключі від печери Панорама Більче Золоте
.
Далі їдемо в Монастирок, тут оглядаємо скельний монастир
,
каньйон річки Серет


.
Вертаємось назад в Більче-Золоте, далі їдемо в село Озеряни, кінцевий пункт нашого велосипедного маршуту. Оглядаємо костел

заїждаємо на вокзал дивимся коли потяг, в нас було 1,5 години до потяга то ж ми щоб не тратити час заїждаємо в місцеве кафе Вітерець де смачно обідаємо борщем з пельменями. Потім сідаємо у потяг

і їдемо в Тернопіль. В тернополі нас знову зустрічає група підтримки. Катаємось по Тернополю, провели маленьку екскурсію львівянам
.
Потім садимо їх на потяг до Львова. От і на цьому закінчується наша мандрівка.
Дякую за увагу до наступних мандрівок.

http://uz.gov.ua/elektrolviv/ternop.htm

Дуже зручний і повний розклад руху поїздів по станції Тернопіль, є розписанні всі зупинки потяга і час коли він прибуває по всіх станціях.

Вітаю всіх справжніх велосипедистів!!! З Міжнародним днем велосипедиста !!!
Бажаю гарних доріг, попутного вітру, рівних без вісмірок колес...

Ось звіт про подорож:
За день до подорожі коли всі відмовились з Тернополя їхати, коли дивлячись погоду в інтернеті я вагався чи їхати чи ні... Але все одно надумав, купивши болотники і почепивши їх на роверика я вирушаю в дорогу.Вечором пів 9,  8 числа я сідаю на електричку до Львова і вирушаю. Десь біля опівночі прибуваю у Львів, де мене зустрічає друг в якого я ночував в гуртожитку. Трохи поспавши знову вирушаю в дорогу, поблукавши ранковим Львом по мокрій бруківці знаходжу жд вокзал. По дорозі ще фотографую старовинний костел:

Доїхавши на жд вокзал:

я побачив велосипедистів біля 20-25 чоловік, спочатку подумав що це все з нами, але виявилось не так наших було тіки 8 чоловік,

Сівши в електричку Львів-Мукачево ми їдемо до Станції Сколе.
В Стрию підсідаю ще двоє велоучаснегів.


Заїждаємо в Сколе до старовинної церквушки:



Виїхавши за місто:


Претнувши річку Стрий:

Ми наближаємось все ближче до Карпат, далі підйом тіки вгору...
Вїхавши в Заповідник Сколівські Бескиди ми наближаємось до першої зупинки водоспад Кам’янка:







Подивившись на водоспад ми вирушаємо далі, проїхавши хвилин 10--15 наступна зупинка, лишивши ровери ми піднімаємось до Журавлиного(Мертвого) озера:




Помилувашись красотою озера вертаємось за роверами і знову вдорогу, піднімаємось на хребет, милуючись красою Карпат (потічки, полонини):





От такі дороги були:


Деколи переносили ровери в руках через численнв потічки:

Останній підйом на хребет виявився цікавим, купа болота і глини:

але подолавши цей участок дороги хто ровером, хто ногами ми виходимо на хребет, якраз тут межа львівської з франківською областями,
Панорама з хребта:

От такі були наші роверики після підйому:


Трохи відпочивши, почистивши роверики від глини та болота:

перекусивши вирушаємо далі, тепер вниз скидуємся з хребта в долину:



Покрутивши педалі майже по рівній місцевості наближеємось до скель Довбуша.
Перед вїздом в заповідник робимо зупинку:


тепер знову вверх до скель, майже перед самими скелями робимо зупинку на обід, в такій альтанці ми обідали:

На обід ми вчасно зупинились, під час обіду пройшла 15 хвилинна злива.
Колиба:

)))

Пообідавши ми нарешті потрапляємо до мети нашої поїздки Скелі Довбуша:
На скелі проглядається голова лева:

А це просто краєвиди скель :










Учаснеги велопоходу:


панорама Карпат зі скель Довбуша:

Подивившись на скелі вирушаємо далі спускаємось зі скель в долину, що найбільше запямяталось з походу це ті спуски по лісовим тропинкам, камінням:)))))
Спустившись вниз фотографуємо гарні краєвиди:


Спускаючись вниз до села ми мали переїхати через річку через міст, а коли наблизились побачили що його не має,

перейшовши в брід вїждаємо в село, в селі біля річечки миємо велосипеди,

побачивши що йде велика хмара(блискало, гриміло) врахувавши що є час в запасі вирішуємо перечекати
 дощ під мостом де розпалюємо ватру і жаримо ковбаски...


Перечекавши дощ їдемо далі черз годину виїждаємо на трасу і по асфальту їдемо 25км до Стрия

В Стрию приїждаємо на вокзал де беремо квитки на потяг, я пакую свій ровер для перевезення в швидкому потязі

Львівяни сідають скоріше на електричку до Львова, я і gipsa залишаємо на вокзалі, gipsa пізніше сідає на електричку до Дрогобича я через пів години сідаю в швидкий потяг Ужгород-Київ і їду до Тернополя.
В Тернополь прибуваю в 01,30 ночі.
Для мене це був перший похід в гори, дуже сподобались гірські, деколи даунхільні спуски, переїзди через потічки на швидкості і навіть те болото і глина через яке ми їхали...))
дякую львіським хлопакам з http://www.beskyd.lviv.ua за організацію походу!
От сиджу друкую звіт а так хочеться знову в гори.До наступних зустрічей.
Фото: Sonce, Globetrotter, Skinnyman. ©

Ось і закінчилась ще одна веломандрівка, побували в трьох облястях нашої країни, проїхали близько 160 км за два дні, погода була різна в перший день більше половини мандрівки йшов дощ, а другий день було тепло але був зустрічний вітер...
Ось фотозвіт з цієї веломандрівки:
Зранку збираємось в Тернополі сідаємо на потяг до Чорткова, їдучи лорогою починається маленьки дощ, коли вийшли в Чорткові дощ продовжувався там ми зустріли дрімленда який своїм ходом їхав з микулинець, ось ми осідлавши коней вирушаємо в мандрівку, проїхавши по Чорткову і побачивши ратушу і костел, ми виїждаємо на обїзну, перша зупинка в с.Лосяч (В 50-60х рр. ХХ ст. Лосяцький костел був єдиним діючим римо-католицьким храмом тодішнього Скала-Подільського району. При вході до костелу св. Антонія Падуанського збереглася плита з присвятою на латині тому-ж таки Антонію за його святі діяння від Болеслава Тарковського) взято з http://www.mycastles.com.ua/index.php?id=los...

а це середина цього костелу:

декілька фоток морих велосипедистів:



а це такий собі комплекс(готель, бар, баня) і хто б міг подумати що таке є в селі яке навіть не є районим центром, тут ми обідали,і перечекали коли пройде сильний дощ:


після гарного обіду вирушили далі у подорож, дощу вже не було і через 40км ми вже були у Камянці-Подільському:





помилувавшись краєвидами Камянця-Подільського ми вирушили на пошуки місця для ночівлі, зупинились за Камянцем-Подільским в с.Панівці в лісі, розклавши намети і розпалили ватру ми посушились і повечеряли і на цьому закінчився наш перший день веломандрівки:

Наступний день нас розбудив спів пташок, виглянувши з наметів ми побачили сонце це нас дуже втішило що цей день буде теплим.
Зранку поснідавши ми зібрали намети і вирушили далі, два км їхали лісом, ми виїхали на трасу до Хотина.
Проїхавши міст через Дністер ми опинилися в Чернівецькій обл:

Віїзд у Хотин:

Ось і нарешті фортеця:


але спочатку ми вирішили спуститись до Дністра помити своїх залізних коней від першоденного доща, болота:

Далі ми розлядаємо всю велич хотинської фортеці:


намилувавшись краєвидами хотинської фортеці ми вирушаємо назад,знову переїждаємо дністер:


перетинаємо межу Хмельницької і Тернопільської обл. ось нарешті ми в Тернопільській обл., проїзждаємо ще останніх 30км. ми вїзждаємо в Іване-Пусте де сідаємо на потяг до Тернополя:

Розташувавшись в вагоні дизеля ми вертаємось в Тернопіль:


Після 4,5годинної поїздки потягом ми в Тернополі.
Всім дякую за увагу, до нових подорожей!:)))))

яким маслом треба змащувати підшипники, деталі перекидачок...??

мандрівка відбулась ось декілька світлин з неї...
Костел с.Жабинці:

В середині цього костелу:


костел с.Сидорів:

середина костелу:

колись цей орган грав чарівно-мелодійну музику...

крипта під костелом:

панорама самого замку:

трохи інший ракурс замку -корабля...

учасники веломандрівки:

а це я:

а це bhagavan:

Гусятин і Сім самураїв:

с.Личківці

залишки костелу з середини:

панський будинок в Личківцях:

проїхали близько 80 км...погода була чудова але декли був зустрічний вітер...