Якщо дивитись на зроблену роботу та результат за все  выдмінно. Бризговик  правда портить  роботу на відсотків 40. Якщо вже  ніяк неможете з ним розстатись то думаю можна  зробити так щоб він чіплявся у разі потреби. Можна приспособити його кріплення ( вибачаюся неможу перевести ЗАЩОЛЦІ )  Івозити з собою у тій  ТУРЕБЦІ совковій  що ззаді . Фірма SKS використовую такий метод ыз бризговиками .

Хороший варіан. Розгляну таку пропозицію. Та й постійно возити бризговик з собою нема потреби, можна брати з дому лише дивлячись по погоді.
 

Класний.
 Кожух до планетарки можна вкоротити і пустити по низу, мало б стати краще як у технічному, так і в естетичному плані.

Можна. Але в районі каретки рама йде формою букви Z в дзеркальному відображенні, відповідно, кожух по рамі пустити не можна, бо занадто великі викрутаси. А пускати напряму, щоб кожух від рами до каретки висів в повітрі, мені не сподобалось ще під час примірки. Та й якщо управляючий механізм планетарки, що  на задньому колесі, розмістити вздовж нижнього заднього пера, то під час кручення педалей п"ятка ноги знаходиться занадто близько до механізму і кожуха троса, і при певних умовах існує ризик зачепити цей механізм п"яткою. А в такому виконанні, як на фото, такого ризику нема.

ресепкт тс ! ))

особисто я вже 3-ий рік збираюся собі втнути шота подібне на базі старого Аіста (якого в мене нема...)

Дивився на Сландо, такий б\ушний на ходу можна купити за 500 грн. Але, вигідніше брати саму раму майже безплатно, або у вбитому стані із нормальною рамою, бо і так, майже все треба міняти.

Гарно зроблена робота, якби лиш не  бризговик..

Без бризговика восени ніяк. Ноги промокають моментально. На літо буду його знімати.

Кілька днів тому обкатав відреставрованого і модернізованого майже 30-річного коня по маршруту Тернопіль - В.Гаї - Кип"ячка - поля - Застав"я - Баворів - Грабівці - Товстолуг - В.Гаї - Тернопіль, і трохи по місту. Загальний кілометраж - 50 км.

А від постійного оглядання рятує дзеркальце.Гадаю,на трасі то має бути невід'ємний атрибут.

Їздив я колись із дзеркалом, але у мене воно не прижилося. Бо на наших дорогах руль на ямах і камінцях постійно трясеться і в тому дзеркалі нічого не видно. Все одно, мені доводилось оглядатись. Згітний, що на рівному шоссе, дзеркало помагає, але де ж взяти ті шоссе? Бо, їздити доводиться, в основному, по ямистих дорогах.

Позавчора долею випадку намалювалась позапланова мандрівка. По роботі треба було з"їздити в Збараж. Туда поїхав поїздом, назад планував повернутись велосипедом, який взяв із собою в поїзд. Але сталось так, що довелось якомога швидше мотнутись із Збаража в Тернопіль (20 км за 1год 08 хв) + 5 км по Тернополю. Їхав по об"їздній від Збаража в напрямку Тернополя, долаючи невеликі, але затяжні підйоми і немалий бічно-зустрічний вітер, тому було важко, замахався.

Після обіду з Тернополя знову поїхав велосипедом в Збараж. Але не по тій дорозі, що в Тернопіль, а через Чернихівці. Думав, що буде легше, бо вітер буде попутнім, але по закону підлості, вітер змінився, і все одно був бічно-зустрічним. А гори на тій ділянці виявились ще більшими і затяжними. По відстані вийшло так само, 25 км. Тому, ту відстань я проїхав вже за 1 год 30 хв. Та й здоров"я вже менше було, щоб крутити педалі так, як на перших 25 км. Замахався ще більше.

Порішавши всі робочі проблеми, я повертався в Тернопіль знову ж на своїх колесах. Через Чернихівці вже не мав бажання їхати, тому поїхав знову ж таки через збаражську об"їздну. Вітер дув сильний, боковий, інколи завертав в спину, падав дощ, часом сильний, вже темніло, до Тернополя під"їжджав вже із включеними передньою і задньою фарами. Шлях 20 км від Збаража до в"їзду в Тернопіль ще якось з потугами проїхав. А останні 5 км по Тернополю, їхав як на каторгу, бо дико боліли і сильно пекли м"язи ніг, нила шия і ліве плече від постійного оглядання, чи позаду нема машин. А найбільше боліла задниця.))) Вона на такі далекі відстані ще не їздила, максимум колись було 60 км. Тому, 75 км за день, це для неї неаби-що. Словами не можу передати, як було важко і як змордувався. (Правда, за 2 години трохи відпочив, і з роботи додому поїхалось вже набагато легше).

Дуже напрягало те, що дорога на більшості шляху вузька, а по ній зараз колонами їдуть фури-зерно-буряковози, зганяючи мене з асфальту на грунтову і ямисту обочину. Внаслідок чого постійно підгальмовував, втрачав швидкість і час, тому останній відрізок в 25 км проїхав за 1год 40 хв. Думав, на наступний день на ноги не встану. Але, де там! На наступний день ногам хоть би що! А, от,  задниця боліла ще до сьогодні ))).

Ітого: 75 км за день - це для мене рекорд.

Це ж якому ображеному природою імбіцилу прийшло в пошкоджену голову пободувати там "офісні центри" якщо було зрозуміло що місця на парковку ітак нехватить.

А в нас завжди так робиться: головне - зрубати побільше бабла при мінімумі затрат. Приміщення збудували, продали, та й аріведерчі. А де людям паркуватися - це вже не їхні проблеми.