Ото, коли не вмієш катати на лижах, то залишається знову і знову змащувати ланцюг на своєму велику, гарно-компактно одягатися і тиснути на педалі оминаючи кучугури снігу та здивованих перехожих. Тоді зима залишається надворі, а всередині себе відчуваєш тепло літа, проміння сонця і... відморожені кінцівки:). Ну, в принципі, я про дещо інше.
Вже більше двадцяти років існує традиція передачі Вогню запаленого у Вифлеємі – місці народження Ісуса, всьому світу. Хорошу ідею австрійського телеканалу підтримали скаути, які кожного року напередодні Різдва із рук в руки передають Вогник людям по всій планеті. В Україні вже десятий рік цю традицію продовжують пластуни. А вдруге місію передачі Вогню з україно-польського кордону до Києва взяли себе велосипедисти. Оце вже про нас).
Ідея народилась в голові знаного в пластових та не лише колах пластуна Назара Зелінки, коли він почав відроджувати давно закинуте веломандрівництво в Пласті. Хоча було простіше – після придбання велика думки на кшталт цієї „приїздять” помало самі. Щодо ідей, думок, розробок, проектів – то все до Зєлі, а я просто опишу технічні та духовні моменти другого веломарафону.
Отож,
ідея: привернути якомога більшу увагу до акції ВВМ, велоруху та велосипедистів вцілому;
учасники: просто пластуни, жодного спортсмена, хіба що трохи мандрівники + водій з хорошим терпінням;
маршрут: Рава-Руська – Львів – Тернопіль – Житомир – Київ (~600 км);
активних км.: бл. 300 км. велоходу (враховуючи погодні умови та короткий день), середня швидкість бл. 22-23 км/год.;
натхнення: хз... звідкіля воно.
Коротко по днях.
День 1. На кордоні мокро та туманно, зате тепліше ніж минулого року. Наші польські друзі передали Вогонь, а ми крізь туман та пориви зустрічного вітру взяли напрямок на славне місто Львів. Загалом перші кілометри даються з легкістю, якщо врахувати, що обіцяного супроводу (такої машинки з мигалками:) не було десь половину шляху і всі фури проносячись біля нас із звуком фууррр! різко зменшували наш ККД. Та все ж згодом про нас згадали і мигалкове ДАІ, і клімат у вигляді дощу, і темрява. Але таки о 19 годині ми передали Вогонь в собор Святого Юри, повечеряли та вляглися спати в одній із львівських пластових домівок.
Пе.Се. Ледь не забув! Вночі про нас не забув Миколай, що наділив нас не лише своєю духовною присутністю, але й досить реальними і повними пакетами з ласощами. Користуючись нагодою кажу вЕликЕ ДЯКУЮ, було смачно:).
День 2. Рівно о 9 виїжджаємо від собору Св. Юри та берем напрямок на Тернопіль. Окремим словом можна згадати знану львівську бруківку, але навіть одне слово велосипедиста, який катав по ній, буде підпадати під жорстку цензуру, то ж просто – нічого приємного на свою ду... душу! Ще були втрачені права міського таксиста, який не дуже тактовно підрізав нашу велоколону. І це під акомпонемент дощу... Трохи згодом він перестав, а у Золочівському районі до нас приєдналися троє знайомих, щоб підтримати під час акції. Вони ж зоорганізували зустріч та передачу Вогню в одному з місцевих ПТУ, де нас чекав обід. Чесно – кількість та смак їжі перебивали думки про наступні 63 км... Ех! Зібравшись з силами ми в тумані подолали шлях і з дружньою підтримкою 2-х велоШприхарів та 2-х представників Тернопільського турклубу 17.30 ми були в Тернополі. А далі – додому шукати ще трохи Миколая;).
День 3. Найменший кілометраж, з плюсів – майже суха дорога, відсутність мокрих опадів, висока середня швидкість, макс. – 53,9 км/год, мало машин на трасі, багато пісень в бусі. З приколів: день міліції, то ж вже у Хмельницьку ми помітили, що наш супровід трохи того – веселий, але нічо всі цілі, коротше заважали декому з них спокійно посвяткувати:). Їдучи в бусі було дивно спостерігати різку зміну погоди: з просто прохолодної та сухої вона спочатку стала туманною та вологою, а потім й взагалі сніговою та малоприємною зважаючи на ожеледицю на дорозі. Оцінити її ми мали змогу в Житомирі, де після довгих катань на чотирьох стали на свої два. основна дорога ще нічого, але кожен провулок був схожим на льодову арену. Оригінально, але небезпечно. Помало, але впевнено ми передали Вогонь недавно створеному міському осередку Пласту в місті. І спатоньки...
День 4. Наперед передбачалось – все просто, навіть дуже – Житомирська траса – рівно, без різких підйомів, ям і т.д., і т.п. Але все ж один із законів велосипедного туризму працював – вітер. От він все і компенсував! Якщо додати до нього мокрий сніг, що постійно заліплював очі, то виходить непоганий коктейль. Буду простішим – 4 години і ми в столиці. Доречі в зоні міста до нас приєдналися 2 представника велоклубу КПІ та один „велоКиївець”. Офіційна передача Вогню відбулась на Софіївській площі під цокотіння наших зубів, стояти таки менш приємно ніж їхати.
Потім була весела мандрівка в бусі додому під наш веселий спів та зворотню зміну погоди. А наразі залишаються нові спогади і... брудний одяг та велик.
Їхали: Назар Зелінка, Ігор Ханенко, Орест Кутрань, Павло Кулінець, Володя Бичковський, Ромко Задорожний + водій Михайло (віра і терпіння групи).
Висловлюємо подяку:- організаторам загалом – НСОУ „Пласт” та іншим;
- тим хто приєднувався та підтримував по ходу – представникам м.Золочева, Шприхи, ОСТК, велоклубу КПІ, ВелоКиєва, ДАІ;
- всім, хто не був байдужим під час акції та всіляко підтримує прямування Вифлеємського Вогню Миру в кожну українську домівку.
Детальніше про - ВВМ:
http://www.vohon.plast.org.ua/uk/;
відгуки учасника:
http://te.20minut.ua/news/140070
З.І. Сорі за великий пост...)
Перегляд Повідомлень
