я збираюся ще бути, скромно можу розповісти про подорож до Підкаменя (тривалістю 4 дні).

Я теж з Мирославом недавно познайомився, мав довгу розмову! акум у нього не кислотний і його вартіть більше 400$. По ходу щось вас буде цікавити - питайтесь.

Я їду буду біля 10 десь на дружбі!
Тобто пропозиція приймається!

Я також приєднуюсь до привітань! Катаєш на роверику - будеш мати міцне здоров'я!
Побажаю здійснення усіх мрій, здобуття нових вершин, любові !

Анастасія!
Просимо відгукнутися однодумців ідей "Анастасії" (В.Мегре "Звенящие кедры Росии") для обговорення теми: створення родового поселення.
Збір 8 вересня 2011р. о 18 год. біля першої Гімназії (вул. Коперника,14) м.Тернопіль
та кожного понеділка 0 18 год. за тією ж адресою.
тел. 42-31-32 (Лариса)
тел. 40-01-73 (Олександр)

аж слинка потекла ...
о це мандрівка так мандрівка, я ще до неї нажаль не готовий.
Морально - так, а у всіх інших відношеннях - ні.
Бажаю вам успіху і приємних спогадів!

... так от! продовжую звіт:
У процесі розкладання у нас виникла ідея сховати два дешевих епіцентровських намети під захисний тент з поліетиленової плівки. То добре, що не полінувалися туди її довезти. Вона як і передбачалося свої прямі функції виконала - сховала від зливи у неділю, а також слугувала досить таким потужним маяком у лісі для орієнтиру не тільки нам, але й для Романа з дружиною (заходили до нас у гості). Вечір пройшов у нас буйно і часто відвідуємими особами, які ми вперше бачили і по усій толерантності до Орестових гостей претензій та постройок не застосовували, оскільки усі були досить не кисло вмазані і схоже що все по ....
На днях виявилось що і Орест більшу частину їх незнав!
   Особисто у мене найцікавіше пройшов 3 день (субота). Я з дружиною помандрував по усіх околицях з фотокамерою і знимкував усе цікаве що бачив. Відпочили - супер! находилися, нагулялися і т.д. і т.п. В той час Тарас з Орестом помандрували на пошуки Тарасових родичів поблизу Підкаменя. І саме цікаве вони їх не просто знайшли, а ще й й слосно релакснули лісними дорогами на великах і приїхали в плюсі (привезли усіляких харчів: цибульку, огірочки, ..., свіженькі курячі яйка). Так що хавати ми мали що! Була і яєшня і до неї    Несподіванка була ввечері, дивлячись концерт десь о 17год. телефонує Олексій, терміново приходь до табору. Виявилось що у нього виникли невідкладні справи у Тернополі у він попрощавшись ламанувся сам додому.
   Неділя- останній день фестивалю не передбачав нічого особливого. Але не так воно було. Добряче виспавшись від суботи (полягали десь о 2) досить таки пізненько попросипалися, приготували хавчик і була у мене задача посадити на маршрутку дружину додому. Ледве встиг до 12 год. бо маршрутка з фестивального поля якраз чекала ще одного пасажира, а наступна мала бути після 17 год. І слава Богу - встиг!
   Посадивши дружину на маршрутку - розслаблено рушив до нашого табору, виникла у нас з Тарасом ідея глянути на місцевий ставочок, задумано - зроблено! Трошки поплававши в ставочку пішли приймати душ, вода виявилась майже крижана, але водні процедури відновили сили і ми пішли готувати обід. В душ вмовили збігати ще Ореста, про що він потім зовсім не пошкодував - ідея була хороша! Приготувавши хавчик ми приступили до його пожирання і тут ..... !!!!
   як вмастила зливка !!! ледве встигли почіпляти назад целофани і понакривали велики ... Воду з целофанів по черзі вичерпували менашкою бо стрьомнувато назбирувалось десь до пів відра води над головою. Перечекавши зливу почали збиратись додому бо Тарасу треба було бути вдома десь о 10 ранку.
тільки ми зібралися і вийшли з лісу як вальнула з неба друга порція - і це було надовго! Орієнтовно з 17 до 22 години ми простояли під відкритим організаторським наметом ховаючись від дощу, а небо затягнуло не по дєтскі!
   Почіплявши на себе як бомжики усе що було (на ноги сміттєві пакети-бахіли, на плечі різні дощовики) так і рятувались від холоду. А від голоду ще потім рятувались купованою кашею з "тушонкою", та ушкою гарячою - це нам додало снаги і героїзму вирушити як справжні шприхалі своїм ходом! Та стрьомнувато було вирушати наніч. Але зворотнього шляху ми не бачили і набравшись мужності як тільки дощ почав крапотіти а не лити, поїхали в напрямку до Тернополя.
   Була уже 22 година на дворі темно, а у нас як на новорічній ялинці було ввімкнено усе світлове обладнання (щоб нас було добре видно і ми щось бачили). Спочатку пів дороги їхав я першим - гукаючим позаду про ями які встиг замітити і обїхати, або вже про ті в які вскочив, а ззаду гукав Орест про машини, які нас попутно доганяли. Відїхавши кілометрів 15 почався вже нестерпно сильний дощ і я замітивши обабіч дороги причіп, повернув команду з дороги під дощосховище. Накривши целофаном велики ми поростеляли карімати і ще десь годину часу під старим причіпом перечікували дощ. Далі буде ...
А ось і очікувані фото:
21 Четвер      https://picasaweb.google.com/104584589176313976834/Pidkamin_210711?authkey=Gv1sRgCNCclKSj87Ds4wE
22 П'ятниця   https://picasaweb.google.com/104584589176313976834/Pidkamin_220711?authkey=Gv1sRgCPn97oS48J6b9gE
23 Субота      https://picasaweb.google.com/104584589176313976834/Pidkamin_230711?authkey=Gv1sRgCM3Auqvc6seT8QE
24 Неділя       https://picasaweb.google.com/104584589176313976834/Pidkamin_240711?authkey=Gv1sRgCIzLkNCarcH2Mw