Перегляд Повідомлень

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.


Topics - teodor4ik

Сторінок: 1 ... 4 5 [6] 7 8 ... 16
76
Невеликі коментарі до Правил Дорожнього Руху, перевірені життям:

На відміну від водіїв, у байкерів немає прав, тому даішники не мають на них впливу, головне бути старше 14 років. З одного боку, це дає свободу дій, але з іншого боку, відповідальність за будь-яку пригоду буде визначатися по зазначених вище пунктах ПДР. Тобто, головне - здоровий глузд. Порушувати правила доводиться - вони не ідеальні і місцями далекі від життя, головне щоб ваші дії не були потенційно небезпечними.

Велосипедист - учасник дорожнього руху. Він має повне право рухатися по проїжджій частині, і коли хтось із водіїв репетує "тротуарів вам мало!", він не правий. Більше того, велосипедист не має права їздити по тротуару. Велосипедист, навіть їдучи зі швидкістю 10 км/год, серед пішоходів, представляє для них реальну небезпеку. Неписаний виняток - зима. Взимку на проїжджій частині байкеру краще не з'являтися, а на тротуарі перехожих менше.

Зараз у правилах немає метрового обмеження - байкерам надана вся права смуга. Цим в розумних межах можна користуватися, якщо наприклад близько бордюру асфальт розбитий, можна рухатися лівіше. Але це не означає, що вся смуга - ваша, група байкерів повинна рухатися колоною.

Правило "трьох Д" (ДДД, дай дорогу дурневі) найбільш актуальне для байкера. Дороги будують для автомобілів і багато водіїв вважають себе на них господарями. Краще один раз пропустити дурня, ніж потрапити в ДТП, і навіть якщо і винні не ви, то травму можна отримати серйозну, та й байк як правило, треба ремонувати потім.

Обгін та об'їзд в правилах дозволений тільки зліва. Але це якраз далеке від життя правило. Якщо є широкий коридор праворуч від транспортного засобу, краще їхати по ньому. Водії навряд чи зрозуміють несподіваний маневр велосипедиста вліво. АЛЕ! (Читай слід. Пункт)

Бережіться дверей, що відкриваються в автомобілі. Водій автомобіля, що стоїть біля узбіччя, в дзеркало заднього виду велосипедиста може і не помітити, так що рухаючись уздовж ряду машин треба бути готовим до екстреного гальмування. Втіхою може стати те, що незалежно від того, праворуч або ліворуч відчиняються двері, в інциденті буде винен водій (або пасажир).

Одягатися треба максимально яскраво, щоб бути помітним для водіїв (особливо якщо байк непримітного кольору). Також обов'язково їздити в шоломі - це не тільки вимога розумної безпеки, але й має психологічний вплив на багатьох водіїв - вони вважають вас спортсменом і, поважають більше.

Перевозити вантаж у руках заборонено - це як раз той тягар, який "заважає" управлінню. Сумка, повішена на ручку руля - з тієї ж опери.

Повертати ліворуч на багатосмуговій дорозі, заборонено. Треба злізти з велосипеда (прикинутись пішоходом) і перетнути проїжджу частину. У реалі простіше не злазити, а просто зупинитися, а потім акуратно переїхати, особливо якщо є пішохідний перехід.

Досить зручно на велосипеді проїжджати перехрестя на червоне світло, якщо є пішохідний перехід і зелене світло для пішоходів - по великому рахунку це навіть не порушення правил.

Дзвінок або клаксон може бути дуже корисним. У багатьох країнах він обов'язковий при катанні по місту.

Ще з приводу проїзду перехрестя прямо - водії дуже часто не помічають або ігнорують байкера, хоча у нього перевага. Дуже акуратно треба проїжджати примикаючу дорогу при русі по головній - вас можуть не помітити як водії, що їдуть по ній, так і ті, які збираються на неї повернути. Ще розмитий ньюанс в правилах - коли спалахує зелене світло на перехресті, ліворуч від вас стоять зазвичай машини, що повертають праворуч. Перевага - у вас, але треба зрозуміти, признають її чи ні.

Не забувайте, що хоч велосипед і не відноситься до транспортного засобу підвищеної небезпеки, пішохода можна збити досить серйозно. А пішохід в ПДР завжди правий, навіть якщо і не правий.

77
походу пацани майстри по розведенню флуду... в мене зара реально болить живіт, а я ше тільки до 4-ї сторінки дойшов...

http://www.x-bikers.ru/forum/show_topic.php?id=72154&page=0

78
Поздоровляю з новим 5771 роком. бажаю в новому році всього шо сам собі захочеш.
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=UjlnTh26lyk[/youtube]

79
часто захожу в пошуках чогось едакого і нахожу речі не свого розміру, але такі корисні шо аж жаба давить просто так пройти мимо...

пропоную завести традицію: в кого є секонди біля роботи деколи забігати і переглядати їх на тему велостафу відписуючись про результати в цій темі.

Наприклад сьогодня надибав:

1. вітрівка ядовито жовтого кольору з сірими світловідбивними написами жін. S - 30грн. стан класний... шептицького, 4 1й пов.
2. велофутболка на короткий рукав, стан фіговий, L, на вагу (в пн. потяне 2 грн.)... шептицького, 2 3й пов.

80
люде, не повірите ша сижу дома зпід ліцензійної вісти :D і відновлюю дані з свого компа де стояла стара добра хря яка рішила мені помститись за Ізмєну і під час копіювання даних на переносний хард перед смертю ребутнулась і звалила файлову таблицю... не чекаючи такої підлості зробив фіксмбр і фіксбут, от тут то вона сволота і погуляла на всі 100% признавши свою ж нтфс за фат12 і переписавши всі копії фата так, шо ніодин фат-реставратор ніц там не нашов... шас відновлюю файли поштучно... хто би міг подумати шо хря така мстива?
не ну вісту ставлю не від хорошого життя... а від того шо вона йде в комплекті з асеровським системником і наклейкою... рідну хрю туда не пхнеш, а всяких звірів терпіти не можу... зара пробую привикнути до вістовскої морди, але чота ніяк не годен... больно слащава...

вопрос по суті... знести її нахрен і поставити 7, чи хай живе і оновлюється офіційно?

81
Звіти / карпати 22-23(24).08.2010
« : 24.08.2010, 19:43:58 »
маршрут - http://forum.shpryha.te.ua/index.php/topic,3771.0.html
підготовка - http://forum.shpryha.te.ua/index.php/topic,3782.0.html

почалось все з споглядання з жахом такої кількості людей роверів і клунків. добре що порішили зібратись за півтори години до відправлення інакше не минувати би паніки, бо розбір і упаковка 16 роверів і купи мотлоху заняв багато часу, таяк багато хто робив то вперше. Лице провідника побачившого нас виражало покорність долі і зацікавленість в тому як ми то все будем розпихати і як воно має все в вагон влізти. Але все пройшло як на диво спокійно, врівноважено і майже без матюків(не майже стосувалось пасажирів які боялись шоб їм ті ровери на голови не попадали). Таким чином завалиши своїми речами мало шо не весь вагон, і троха погаркавшись з особо бурими пасажирами (гаркали вони більше для порядки бо 16 спортсменів то таки багато) зрештою рушили. На поїздці в загальному вагоні особо зупинятись не буду, хто їздив той пойме, але загалом доїхали веселенько.

В Коломиї тихо і без паніки вигрузились, попили кави, купили квитки і так і напхали ровери складені в раховоз(дизель), для меньшого подразнення населення розсосались по різним вагонам. По дорозі закусювали, грали карти, спілкувались на вольні теми. Евакуація в Ворохті пройшла моментально, бо висипались паралельно з різних дверей. Складання, пакування, ТО, і інші супутні дії зайняли десь до 2х годин. Нарешті десь ближче 13.00 рушили...

Заїхали недалеко... до першого магазина. хе через кіко кілометрів знову стали, вже біля іншого і так до кінця Ворохти. Далі почалось саме веселе, перевал. Як на диво виїхали всі радісно і бадьоро, навіть не вірилось шо там такий перепад висоти. Про природу навколо писати не буду все є на фото.

На перевалі рішили шо на гору лізти не будемо, ну її краще поскорше пообідати. Спуск з перевалу це шось з чимось. Тормоза то дуже корисна штука. На одному з поворотів я ледь не загримів з горба, бо явно не вписуючись в поворот вирівнявся і дав по тормозам (контакти провсяк випадок відчепив, шоб не получити груженим ровером по хребті). Для обіду найшли мальовничу місцину біля річки прииготівали обід, поїли, покупались, вода була холоднюча, але хіба то когось зупинить? горохово фасольва зупа додала реактивної тяги, то ж полетіли далі (взагалі графік руху у нас  був трохи дивний.. короткими але різкими ривками від краєвиду до краєвиду)... без особливих пригод проїхали Верховину і вже затемно добрались до місця стоянки біля річки, про існування якого знав опитний моряк ФМ, але власне мене як замикаючого, на той момент, не надто тішила поїздка по нічній трасі непонятно куди і нашо, батарейка в рації до вечора всілась, тож я жутко нервнічав шоби не провтикати решту яка замітно відірвалась поки ми складали багажника що розсипався на ходу, благо в кінці чергового села побачив ілюмінацію влаштовану еразелом, тож і промахнутись нам шансів не лишили.

далі буде...

82
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=QfE0TaZg8oY[/youtube]
прикол в тому шо він НЕ! числиться холодною зброєю і реально таке можна носити з собом... правда не кожний в це сразу повірить...

а в мене такий є

83
класна пісня... грусна, але я ледь не уссявсо...
прошу уважно прослухати 44-45 секунду...
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=U5j1V-mnYE0[/youtube]
 насправді це перекладається з армянської як "Мрія"(потім вияснив)

 :D :D :D

84
Заплановані / карпати 22-23(24).08.2010
« : 06.08.2010, 08:48:55 »
Хто планує їхати відпишіться... краще потім відмовитись ніж потім не мати можливості приєднатись.

маршрут тут http://forum.shpryha.te.ua/index.php/topic,3771.0.html обговорення маршруту тамже..

виїзжаємо в Суботу 21го, збір 20.30 на театралці!!!
ходові дні 22-23... тобто 2!!!!
їдемо до КОЛОМИЇ  яремче-ворохта-верховина-вижниця-косів-коломия...

Організаційний збір перед драмтеатром в Четвер на 19.00 відбувся підпислось 16 чоловік

якщо вас не було, але ви бажаєте таки прийняти участь, це цілком реально, тілько що саме ви берете з собою треба уточняти у завгоспа (фм).

склад такий:

я
стечкін - 0,01%*
фм
трей
трей2
збірна Бучача Підгаєцькі "Веселі педалі"(4-чол.)
корак* :'(
еразел
капоне
саша
аеліта
таня
тайгер
тайгер2
ерл

Список необхідного особистого спорядження.

Справний велосипед із багажником обладнаний катафотами/блимаком;
Велорюкзак (можна замінити сумкою прив'язаною гумою до багажника);
Велочохол (можна замінити куском поліетилену і липкою стрічкою чи підодіяльником);
Окуляри/шолом/рукавички;
Спальний мішок із t комфорту 10 гр./С і нижче та килимок під нього (можна літній мішок із термобілизною) /температура під ранок може опуститись до 5-8 градусів/;
Ложка/миска/горнятко/невеличкий ніж;
Туалетний комплект (папір, зубна щітка, паста, мило, вологі серверки);
Комплект одежі (3 футболки, 2 пари шкарпеток, тапочки /на відпочинок і поїзд/, взуття на велосипед, вітрівка, дощовик, велоштани чи шорти);
Інструмент для специфічних вузлів вашого велосипеда (якщо такі вузли є);
Запасна камера;

Кожен повинен мати ємність 1.5 літра для води (загальної)

85
Маршрути / яремче-вижниця
« : 05.08.2010, 12:36:40 »
http://wikiloc.com/wikiloc/view.do?id=1077095
2 дні, 110 км...
виїзд в 21.хх шепетівка-ів. франківськ прибуває 8.47, далі дизелем Франківськ-Рахів до Яремче в 9.15 ... орієнтовно 11-12 там.
вздовж прута до вечора вигрібаємо 40-45 км до 1000м. над морем. (сумніваюсь шо середня буде більше 8 >:D)... лазимо по горкам, фоткаємось і спатки.. (чорниці?)

підйом і губимо за день коло 600м висоти вздовж черемоша... решта 60 км мона пролетіти ше до обіду, в Вижниці за мостом є класна горочка на яку можна і виїхати, заодно там точно догрома чорниць. дизелем до Чернівців (17,03-19,34), звідти поїздом автобусом, ночуєм дома.

ваші думки по поводу?

Дописано : 05.08.2010, 13:02:22
http://bikeland.com.ua/vellomap_info.php?id=30&type=route&
опис куска Ворохта-"Кривопільські полонини"(місце ночівлі)

Цитувати
Спортивно-матрацний маршрут на Кривопільський перевал (висота над рівнем моря – 1013 м). Майже весь він збігається з асфальтованою автодорогою Ворохта – Верховина, на якій слабкий потік транспорту. Вона доволі безпечна та приємна для велосипеда. Шлях до перевалу – суцільний підйом. Спочатку він поступовий і непомітний, але на останніх кілометрах їдемо на передачі 1-2 або навіть 1-1. Нагорі дивимося на вказівники ліворуч. Останній ривок, і ми опиняємося в точці призначення – на чудових полонинах із феноменальними панорамами. Тут ідеальне місце, аби погуляти лісом, пошукати гриби та ягоди або навіть улаштувати пікнік із прихоплених зі собою продуктів

86
збір в Сб 17.07.2010 о 10.00 біля Фуршета на БАМі, дальше рішаєм хто куда і на скільки їде.

темп матрасний, нікого не заганяємо, стаємо де схочемо, кілометраж не головне, головне відпочинок в компанії

тут тільки пишемо хто їде і на скільки днів.

флуд по темі тут: http://forum.shpryha.te.ua/index.php/topic,3488.0.html

87
куруза вже стоїть високо, падати вже мягко, Отже:

пропоную в цю чи в наступну суботу поматрасити навколо міста... куда? поняття не маю... покишо мислю шо для чистоти експеримента варто почати там де скінчили в минулий раз (ступки-смиківці) і продовжити коло... якшо хтось знає місцевість, буду радий якшо підкажете варіанти маршрута... по карті виходть шо ковбасу посмажити можна буде десь в районі Скоморохів, а далі на мишковичі і в місто.

ідеологія:
- мінімум ашвальта, максимум стежок
- матрас
- ковбаски
- просто росслабитись в приємній компанії.
- маршрут міняємо по ходу, як душа забажає.

Дописано : 15.07.2010, 22:22:01
пропоную стартувати від фуршету на бамі, звідти полями до ступок, якшо така дорога взагалі існує, якшо ні то на чернилів стежка точно знаю шо є, раз там катався. на біду в смиківцяк на трасу виїдем.

88
Все, що написано далі - речі цілком очевидні та місцями, здавалося б, не потребують додаткових пояснень. Проте досвід показує, що новачкам властиво здійснювати неймовірно безглузді помилки і не розуміти самого елементарного. Тим не менше, пояснювати тут, чим відрізняється плоска викрутка від хрестової, скільки граней у шестикутника, в який бік закручувати гвинтики, і як це «за годинниковою стрілкою», я не буду. Навіть тим, у кого все життя годинник був тільки електронний.
Якщо поруч з вами є люди, які вміють ремонтувати ланцюг без вижимки, усувати люфт в рульовій колонці і настроювати задній перемикач однією лівою рукою з зав'язаними очима - що ж, вам дуже пощастило.

Тим не менше, існує ряд простих операцій, які просто необхідно вміти робити самостійно, оскільки не завжди ж ви катаєтеся в компанії, а трапитися може всяке.
І одна порада, слідування якій полегшить життя не тільки вам, але й оточуючим - читайте інструкції! Практично до будь-якого компоненту можна знайти детальний опис з ілюстраціями та керівництво з ремонту та обслуговування. Гугль набагато ефективніший безглуздих питань у конференціях.


Обладнання

Шестигранники. Абсолютно необхідна річ. Практично всі регулювання виробляються саме за допомогою цього інструменту (до речі, по-англійськи він називається allen key - це на той випадок, якщо ви все ж таки вирішите почитати інструкції). На мій погляд, шестигранники, закріплені на загальній підставці на кшталт складного ножа зручніші і безпечніші, ніж набір з декількох ключів в чохлі або пластиковому утримувачі. У будь-якому випадку, коли будете укладати інструменти в рюкзак, переконайтеся, що шестигранники закріплені так, щоб вони ні при якому розкладі не могли встромлятися вам у чутливі частини тіла. Існують міські легенди про горе-сноубордистів, які тримали в кишені викрутку для того, щоб зчищати сніг з кріплень. Катались вони добре, але недовго.


Викрутка. Одне-єдине регулювання, описане в цій статті, здійснюється не шестигранником, а викруткою - стиск пружини на ві-брейках (хоча іноді те ж саме робиться все-таки шестигранником). Хороші гальма, по всій вірогідності, в дорозі підлаштовувати не доведеться, якщо, звичайно, обійдеться без падінь і інших неприємностей. Крім того, викрутка потрібна при настройці перемикачів. У будь-якому випадку, годиться як плоска викрутка, так і хрестова. Особисто я користуюся швейцарським складним ножем, який можна вжити і в інших цілях. Знову ж таки, при упаковці рюкзака дотримуйтесь в цьому місці розумної обережності.

Вижимка для ланцюга. Я наполягаю - це річ необхідна. Проста вижимка займає не більше місця, ніж, приміром, шоколадний батончик, і важить не набагато більше. Імовірність того, що вона знадобиться, практично нульова, але якщо у вас порветься ланцюг, то без вижимки нічого зробити буде не можна. Тобто зовсім нічого. Хоча, звичайно, особисто мені одного разу ремонтували ланцюг за відсутності вижимки. Для цього знадобилося всього лише навсього три людини, лещата, молоток, мітчик і кругляк.

Три перерахованих вище девайса частенько об'єднують в bike tool. Це розумно. До того ж Crank Brothers, приміром, ще й дуже гарний, хоча і дорогий.


Насос. Існує думка, що це річ необов'язкова, оскільки навіть якщо інших байкерів поблизу немає, його можна позичити у автомобілістів (за умови, що у вас камери з клапаном Schraeder, а не Presta). На практиці ж автомобілісти не надто охоче йдуть на контакт, до того ж ви можете опинитися в місці, де автомобілів поблизу не буде (ну гаразд, помріяти-то можна?) Повітря під тиском на автозаправках і зовсім зло - перш ніж ви встигнете зрозуміти, що відбувається, вашу камеру розірве до чортів собачих.


Запасна камера. Дозволить вам заощадити десять хвилин, необхідні на те, щоб камеру заклеїти. Іноді це критично.

Ремкомплект. Обов'язково, обов'язково, обов'язково! Ремкомплект складається зі спеціального клею, спеціальних латочок і спеціального шматочка спеціальної наждачного паперу. Що з усім цим робити, я розповім нижче, поки тільки зауважу, що якщо у вашому місті немає спеціалізованих веломагазинів, ви можете купити латочки для автомобільних камер в автомагазинах і на заправках. Вони відрізняються від велосипедних розміром і товщиною, відповідно, не дуже зручні, але краще, ніж нічого.


Монтажки. Пристосування, які допоможуть вам зняти з колеса покришку і надіти її назад. Якщо у вас досить широкі обода, м'які покришки з кевларовим кордом, сильні пальці і ви не боїтеся за манікюр, без монтажек можна обійтися. В іншому випадку вони вам необхідні. Монтажки бувають металевими і пластиковими. Металеві важкі і незручні, до того ж ними набагато легше пошкодити обід або гуму. Із пластикових вибирайте ті, які зроблені з гнучкою пластмаси, а не з крихкої. Saietor рекомендує Park Tool, я не рекомендую Ritchey. Зусилля до монтажок додаються зовсім неабиякі, і їх легко зламати, що я, наприклад, не раз вже проробляла.
Після чого навчилася обходитися без них:)


Паперові носові хустки й пляшка води - для миття рук у польових умовах та інших корисних потреб.



Проколоте колесо

Для початку вам буде потрібно зняти колесо з велосипеда. Розтисніть гальма (стійки, на яких кріпляться колодки, скріплені між собою, їх потрібно відчепити). Відпустіть ексцентрик і ще трохи відкрутіть гвинт із зворотного боку ексцентрика - але не до кінця, інакше можете втратити пружину. Якщо мова йде про задньому колесі, попередньо перемкніть ланцюг на найменшу зірку - вам легше потім буде його ставити на місце. Тепер виймайте колесо.

Знімати покришку повністю немає ніякої необхідності, досить витягнути з обода один край, щоб можна було вийняти камеру. Якщо в камері залишилося ще повітря, має сенс спустити його повністю, працювати буде легше. Відразу обома монтажками зачепить край покришки з боку, протилежному ніпелю камери, витягніть покришку над ободом. На монтажках збоку є гачки. Ці гачки не для того, щоб що-небудь колупати, як ви могли подумати, а для того, щоб одну можна було зачепити за спицю, і спокійно працювати другою. У деяких наборах буває навіть по три монтажки, для особливо важких випадків. Так чи інакше, це момент досить нервовий, так що будьте терплячими й акуратними, судомні поспішні рухи навряд чи полегшать завдання.

Коли, нарешті, камера у вас в руках, потрібно знайти прокол. Тут вам допоможе насос. Надувайте і слухайте, де свистить. Згадайте, за яких саме обставин камера початку спускати повітря. Якщо це відбулося після жорсткого наїзду на бордюр, і повітря вийшло майже моментально - ми маємо класичний snake bite (коли камера затискається між ободом і покришкою), так що дірки повинно бути дві, як від укусу. Якщо ви проколює камеру вдруге, а тим більше втретє протягом декількох хвилин - уважно огляньте покришку, напевно в ній засів гвоздик або шматок скла.
Взагалі-то, мабуть, огляньте покришку зсередини в будь-якому випадку, якщо ви не впевнені на сто відсотків, що вас спіткав саме снейкбайт. У принципі, звичайно цими випадками проколи і вичерпуються, хіба що неякісні камери іноді просто рвуться по шву від надлишкового тиску.

Тепер вам потрібно зачистити місце подальшого накладення заплатки. Для цього й потрібна наждачка. Одна знайома дівчинка запитала мене якось, з якого боку потрібно зачищати камеру - зовні чи зсередини. Відповідаю. Зачистити камеру зсередини не представляється можливим без ризику її конструктивної повної загибелі, тому обійдемося тільки зовнішньою стороною. Та ж дівчинка запитала, чи не застосовуються для цих цілей хімічні препарати, наприклад ацетон. В принципі, воно б і непогано, але возити із собою для цих цілей пляшку ацетону або бензину не варто. У польових умовах обійдемося наждачкою. Зачистити потрібно площу трохи більшу, ніж площа заплатки. Потрібно домогтися того, щоб поверхня гуми стала трохи шорсткою. Найголовніше тут не перестаратися і не наробити нових дірок.

Потім потрібно нанести клей тонким шаром на зачищену поверхню і почекати, поки він трохи підсохне (приблизно хвилин п'ять). Тим часом можна відірвати від заплатки фольгу, що не завжди легко. Якщо вам попалися заплатки, де (о жах!) Фольги немає, а є прозора плівка з обох сторін, вам доведеться шляхом нелюдського напруги розуму визначити, яким боком її накладати. Hint: нижня сторона, як правило, цілком кольорова (жовта або зелена), з неї-то й треба зняти захисну плівку або фольгу. Латочку клеєм мазати не потрібно. Після цього накладаємо латочку на камеру і щільно притискаємо. Можна це робити пальцями, можна спорудити сендвіч зі лавки, камери, якої-небудь книжки (наприклад, атласу) і власної дупи. Через хвилину все готово. Прозору плівку із зворотного боку заплатки знімати, загалом, не обов'язково.

Якщо ви взяли з собою запаску, попередні три абзаци сміливо пропускайте. Втім, якщо вже ви все одно розмонтували колесо, камеру можна і заклеїти, ціла запаска в рюкзаку ніколи не буває зайвою.

Тепер камеру потрібно встановити назад в колесо, починаючи, природно, з протягування ніпеля у відповідний отвір в ободі. Потім, знову ж таки починаючи з того боку, де ніпель, потрібно заправити в обід край покришки. Монтажками це робити дещо простіше. Технологію пояснювати не буду, в даному випадку це інтуїтивно зрозуміло.

А ось насос, як виявилося, - річ не настільки інтуїтивно зрозуміла. Та чого там, питання «Як качати насосом?» Поставив у глухий кут найбільші розуми сучасності. Навіть я, вміючи це робити в принципі, не можу процес хоч якось вербалізувати. Тому очікуємо появи окремого керівництва на цю тему. Для спрощення, давайте будемо вважати, що насосом користуватися ви вже вмієте.

Накачайте камеру приблизно до половини необхідного тиску і гарненько розправте покришку. На деяких покришках є спеціальна кольорова смужка, що показує, чи рівно шина розташована щодо обода. Якщо її немає, просто «покачайте» покришку туди-сюди, якщо вона вже стоїть правильно, то сильно ворушитися вона не винна, а якщо ні, то повинна встати на місце.

Якщо покришка досить широка і Шипаста, можливо, варто встановити колесо на місце прямо зараз, щоб уникнути можливих проблем з пропиханням накачаного колеса через гальмо (якшо у вас тормоза дискові, це не про вас). Переконайтеся, що колесо до кінця увійшло до дропаутів (пази, де осі колеса положено знаходитися), інакше воно напевно буде перекошене. Покрутіть колесо і переконайтеся, що воно стойть рівно. У випадку з переднім колесом, переконайтеся, що ексцентрик знаходиться з того ж боку, що і в заднього. Тепер закрутіть гвинт ексцентрика на стільки ж оборотів, на скільки ви його відкрутили. Жарт. Зрозуміло, ви цього не пам'ятаєте. Так що поставте ексцентрик під кутом 90 градусів до площини колеса і закрутіть гвинт до того ступеня, поки ви ще можете його крутити пальцями. Потім затисніть ексцентрик. Розмістіть важіль ексцентрика так, щоб він мав мінімальні шанси за що-небудь зачепитися (вздовж ноги вилки або уздовж будь-якого з пер рами).

Тепер накачайте камеру до необхідного тиску. І сідайте вже нарешті на байк, скільки можна!

"Необхідний тиск» - складний термін. У разі дівчаток це означає, що покришка має бути «дуже туго надута», майже «тверда». - Прим. Ред.


Налаштування вібрейків

Мова тут піде тільки про механічні ободні гальма типу v brake, оскільки кантілеверні гальма зараз рідкісні, а з іншими я справи не мала.

Є декілька випадків, в яких вам може знадобитися регулювання гальм. Деякі не дуже вдалі моделі розрегулюються просто при катанні. Гальма доводиться підлаштовувати у міру зносу колодок, а також у разі, якщо з якої-небудь причини (наприклад, бруд на ободі або падіння, яке привело до пошкодження колеса) колодки стали чіплятися за обід.

Найпростіше регулювання, яке можна виконати навіть не припиняючи руху - відстань від колодок до обода. На гальмівних ручках є так звані «порожнисті гвинти" з контргайками. Якщо гвинт відкручувати, колодки наблизяться до обода, і навпаки.

Іноді цього недостатньо. Якщо вам потрібно сильно змінити відстань від колодок до обода, буде потрібно укоротити або подовжити трос. Трохи відпустіть гвинт, що закріплює трос, і додайте або зменшіть на кілька міліметрів.

Якщо одна колодка знаходиться ближче до обода, ніж інша, вам потрібно налаштувати стиснення пружин. Це робиться як раз-таки за допомогою викрутки (або, у деяких моделей, тонким шестигранником). Як не дивно, для того, щоб колодка притулилася ближче до обода, гвинт потрібно відкручувати, а для того, щоб відійшла - закручувати. Природно, якщо з одного боку колодка підходить ближче до обода, то з іншого боку вона одночасно відсувається.

Заміна колодок - заняття понад інтелектуальне. Це необхідно робити тоді, коли колодка зносилася до дна спеціально прорізаних в ній пазів. З картриджними, втім, все просто - потрібно просто вийняти пін, висунути колодку, вставити нову відповідно з вказаним на ній напрямком і закріпити її піном. Із звичайними колодками доведеться повозитися трохи більше.

Вам доведеться відкрутити гвинт, що утримує колодку в гальмі і в правильному порядку розібрати і зібрати цю жахливої складності конструкцію. Дуже допомагає знімати шайбочки по одній і в тому ж порядку розкладати їх на поверхні, де їх добре видно. Зайвих деталей залишатися не повинно. Така величезна кількість шайбочок потрібна для того, щоб колодка могла бути встановлена під різними кутами і точно на необхідній відстані від обода при будь-якому допустимому зносі колодок і на різних ободах і рамах. Ваше завдання - встановити її так, щоб при стисненні гальма вона повністю прилягала до обода і не торкалася покришки. Крім того, рекомендується, щоб передня частина колодки була ближче до обода приблизно на міліметр.

Порада: коли зберетеся регулювати гальма в перший раз, виділіть для цього години дві, не варто цим займатися прямо перед поїздкою. Потім ви зможете це робити за лічені хвилини, але спочатку зрозуміти принцип дії всіх цих тросів, гвинтиків, важелів і пружин не так-то просто.


Що робити з вижимкою

Скажу вам чесно. Краще з нею нічого не робити. Просто покладіть її в рюкзак, і сподівайтеся, що вона вам не знадобиться, а якщо знадобиться, то не вам, і тоді вже ви точно будете мати славу самого завбачливого байкера, тому що ні у кого крім вас, звичайно, вижимки з собою не буде.

Тим не менш. Якщо трапилося страшне, і у вас порвавався ланцюг, та ще й поблизу не виявилося нікого, знайомого з цим високотехнологічним девайсом, головою і руками доведеться попрацювати вам.

Перш за все - постарайтеся не доводити ланцюг до розриву. Расклепавшийся ланцюг починає видавати характерні звуки (брязкіт і деренчання) принаймні метрів за 50 до остаточної смерті, так що прислухайтеся до свого байку. (Щоправда, мені тут сказали, що таким чином ланцюги рвуться тільки у дівчаток зі слабкими ніжками, а у хлопчиків вони рвуться миттєво і безповоротно). Огляньте ланцюг уважніше, і якщо ситуація не така погана, може бути, вам вдасться обійтися запихуванням піна туди, де йому належить бути. Вижимка - інструмент цілком зрозумілий, так що не буду розповідати в подробицях, як це робити.

Якщо коло все ж таки порвалося, то пошкоджену ланка доведеться видалити, а з ним і сусідні, оскільки, самі розумієте, «внутрішні» і «зовнішні» ланки чергуються, і з'єднати дві однакових не представляється можливим. Що робити далі, я не маю поняття, тому відсилаю вас, наприклад, сюди(лінк!). Там картинки, з яких цілком можна зрозуміти, що робити. Найголовніше - у жодному разі не можна видавлювати пін до кінця, інакше його не заженеш назад (на малюнку - правильно). Втім, грамотна вижимка вам і не дозволить цього зробити.


Щоденний догляд

На це питання існує дві діаметрально протилежні точки зору. Одні байкери стверджують, що «танки грязі не бояться» і миють свої машини раз на рік, перед тим, як запхати їх під ліжко на зимове зберігання, а інші гидливо морщаться при вигляді пари піщинок на покришках і витрачають на миття і змащення більше часу, ніж на катання.

Страшна правда полягає в тому, що перші не люблять мити байки, а другі - люблять. Усі «об'єктивні» аргументи мають набагато менше значення.

Я байк мити люблю. Стандартна процедура полягає в змиванні піску і бруду під слабким натиском води у ванні і миттю ланцюга за допомогою спеціальної машинки та рідини для миття посуду. Потім ланцюг необхідно змазати, а на раму (при бажанні) дати поліроль. Детально всі вишукування миття та змащення описані у спеціальній статті.


Упаковка велосипеда для перевезення

Давайте припустимо, що у вас є стандартний чохол. Ну, допустимо, ви летите в літаку, і без чохла велосипед не беруть. Ситуацію, коли у вас немає чохла, і ви намагаєтеся упакувати байк в коробки з-під соку і целофан, я розглядати не хочу, оскільки з цього приводу вам і без мене нарадять.

Вам доведеться зняти колеса вже описаним способом (ексцентрики з них варто вийняти, вони частенько гнуться при перевезенні), а також відкрутити педалі від шатунів. Для цього вам, найімовірніше, буде потрібно ріжковий ключ на 15. Права і ліва педаль відкручуються в різні боки - для того, щоб зняти ліву, вам доведеться крутити ключ за годинниковою стрілкою, а праву - проти. Або навпаки. Тільки не переплутайте нічого:) Якщо ви давно не знімали педалі, це може бути важко фізично, тому краще покличте когось на допомогу (бажано того, хто все ж таки пам'ятає, в який бік що крутити).
На правій педалі, де зірки - права різьба, нормальна, відкручувати проти годинникової. На лівій - ліва, відкручувати за годинниковою - прим. ред.

Відкручені педалі можна прибрати в спеціальну внутрішню кишеньку, або ж прикрутити назад до шатунів, але з іншого боку, всередину. Тоді варто їх зафіксувати, щоб не побити фарбу на рамі. Для фіксації чого б то не було всередині чохла використовуйте пластикові стяжки і/або малярний скотч, який не залишає слідів клею.

Кермо потрібно буде повернути на 90 градусів. Якщо у вас велика рама і широке кермо, то, можливо, воно не влізе в чохол, тоді доведеться відкрутити його від виносу і зафіксувати на рамі.

Більшість чохлів при першому ж використанні проривається наскрізь вилкою. Щоб цього уникнути, я вставляю ноги вилки в обрізані півлітрові пластикові пляшки і прикріплюю пляшки скотчем.

Найбільш травмонебезпечне місце - задній перемикач. Зазвичай в чохлах під системою, заднім перемикачем і осями коліс робляться спеціальні посилення, але цього може бути недостатньо. Можливо, має сенс замотати перемикач в що-небудь м'яке, а зверху закрити картоном або пластиком. Іноді це все ж не рятує. Перестраховики можуть відкрутити перемикач зовсім і примотати його до рами тим же скотчем.

Ну ось, власне, і все! Якщо ви знайшли щось нове в описаних вище процедурах, то це вірний знак того, що в більш складних операціях без допомоги фахівців вам не обійтися. І як би не приємно було самій справлятися з життєвими труднощами, завжди ще приємніше звалити їх на кого-небудь, а потім з розумним виглядом обговорювати результат. Ось тут вам і допоможуть раніше прочитані дії:)

Автор: Huskie
Взято з uabike.com



89
Найбільш часто використовувані стандарти вузлів сучасного велосипеда

Рульові стакани (штоки вилок, рульові колонки, виноси)
В даний час виділилося чотири основні стандарти (різьбові кермові ми тут розглядати не будемо). Найстарішим в історичній ретроспективі є стандарт рульової розміром 1 дюйм. Зараз його можна зустріти переважно на прогулянкових велосипедах і байках самої нижчої цінової групи.

Найбільш поширеним є розмір рульової з діаметром 1,125 (1-1/8 дюйма. Цей стандарт виник в комплексі і винаходом вилок з алюмінієвим чи карбоновим безрізьбовим рульовим штоком. Переважна більшість рам для шосе, крос-кантрі, ендуро, тріала випускаються саме з таким рульовим стаканом. Відповідно, і вибір рульових колонок, вилок і виносів під них просто величезний. Ще раз повторюся - це стандарт домінує.

Останнім часом (а саме з 2003 року) з ініціативи компанії Answer/Manitou був народжений новий стандарт рульової діаметром 1,5 дюйма. Він так і називається OnePointFive (або скорочено OPF). Ідея тут полягає в тому, щоб використовувати вилки з ходом більше 130 мм і при цьому виконати вилку з одною короною. Відповідно, у відповідь на появу таких вилок виробники рам стаиі (спочатку одинично, а потім - всі кому не лінь) випускати й рами під цю рульову. Зараз OPF прижилася і переважна більшість рам для жорсткого використання мають версії з рульовими стаканами як на 1,125, так і на 1,5 дюйма, або випускаються тільки на 1,5, але мають комплект адаптерів під 1,125.

Окремо стоять рами з рульовим стаканом розміру 1,25 (1-1/4) дюйма. Вони застосовуються компанією Cannondale (втім, в 2001 році я бачив байк Univega з такою ж рульовою). Стандарт був придуманий для використання з вилками Cannondale Headshok і отримав однойменну назву Headshok. Необхідність у такому товстому рульовому стакані обумовлена конструктивними особливостями вилок серії Headshok - амортизуюча система у них розташована не в ногах вилки, а саме всередині рульового стакана. І для того, щоб вмістити в себе всю начинку, стакан довелося "роздути" до розміру 1-1/4 дюйма. Мабуть за традицією, випуск таких рам продовжується і донині.


Каретки (шатуни)
Спочатку з'єднання кареточного валу і шатунів було для всіх однаковим - конус квадратного перетину (квадрат, ISO, JIS). Так було в шосе, так перейшло й до байків. У 1997 році Shimano розробили новий стандарт кареточного валу для своїх топових груп устаткування. Новий вал був порожнистим всередині, круглий в перерізі і з'єднувався з шатунами шліцовим з'єднанням. Шліців було з кожного боку по 8 штук, тому стандарт був названий Octalink. Діаметр кульок в підшипниках такої каретки став помітно меншим в порівнянні з квадратом. Це рішення було революційним як в конструкторському плані, так і в маркетинговому. Конструктивно - тому що вузол в цілому виходив більш легким, а з'єднання з шатунами - більш жорстким. Продажі - теж не постраждали, оскільки патент на виготовлення шатунів і систем під Octalink зробили відкритим, а право випуску кареток під нього - залишили за собою. Відповідно, з 2000-го року, коли Octalink стали масово застосовувати в бюджетних групах обладнання (і відповідно - на недорогих байках), виручка компанії за цей рахунок зросла тисячократно. У свою чергу, альянс компаній FSA, RaceFace і Truvative підготував свою відповідь Чемберлену. Ним став черговий новий стандарт, названий ISIS. Конструктивно - той же самий окталінк, але сильно гіпертрофований. Діаметр валу став ще більшим, розмір кульок у підшипниках став ще меншим, шліци стали ще більшими і число їх стало рівним десяти. ISIS розроблявся виключно для екстремального застосування, але через пару років з'явилися й сильно полегшені версії.

Починаючи з 2003 року Shimano почала випуск систем, інтегрованих з кареточним блоком в єдиний вузол (Hollowtech II). За заявою виробників, такий дизайн сайту виходить жорсткішим і легшим ніж система і каретка аналогічного рівня традиційного виду. Спочатку дана конструкція застосовувалася в обладнанні рівня XTR, пізніше Hollowtech II перекочував і в низькі групи. Починаючи з 2005 року аналогічні конструкції з'явилися і в модельних рядах Truvative і RaceFace.


Передні перемикачі
Тут коло виробників не такий широкий, як у попередніх двох групах, тим не менше, в залежності від конструктивних особливостей кожної конкретної рами знадобиться вибрати перемикач із цілком конкретними характеристиками. Питання вибору виробника і рівня перемикача я залишу на ваш розсуд. Більш актуальними є три речі - положення хомута (верхній хомут, середній хомут або нижній хомут), підводка троса (верхня або нижня) і діаметр хомута (28,6 мм, 31,8 мм або 34,9 мм). Крім того, ще є версії передніх перемикачів з кріпленням прямо на каретку (тобто хомута вони не мають в принципі). Така конструкція називається E-Type і вимагає відповідної конфігурації кареточного стакана на рамі (вона так само називається E-Type). Подібна конструкція зустрічається переважно на двопідвісах, де в силу хитромудрої конструкції рами прикрутити перемикач з хомутом не представляється можливим або прикручувати його взагалі нема до чого.

Кріплення дискових гальм і роторів
Дискове гальмо кріпиться на байку у двох зонах - на кермі (ручка), на вилці/рамі (каліпер) і на втулці (ротор). Відносно керма - тут ніякого різноманіття не спостерігається. А ось каліпер і ротори - тут не все однозначно. Каліпер кріпиться до стандартних вушок на пері рами або нозі вилки. Варіантів два - міжнародний стандарт (international standart або IS) і PostMount. Перший з них найбільш розповсюджений (кріпильні отвори в проушині мають горизонтально-поперечний напрямок), другий - як правило, можна побачити на вилках Answer/Manitou. Каліпери дискових гальм з кріпленням стандарту PostMount випускаються досить рідко.

Кріплення гальмівного диска встигло зазнати більшу кількість еволюційних ступенів: на 6 болтів (international standart або IS), на 5 болтів (стандарт Hope), 4 болти (Formula) і CenterLock (Shimano). В останньому з них диск кріпиться не до фланця втулки болтами, а на шліцове з'эднання одним замком, аналогічним тому, який закріплює касету на барабані задньої втулки. Зараз "війна стандартів" у цьому сегменті вляглася і на ринку представлені в основному втулки і ротори стандартів IS і CenterLock.

Рулі (виноси)
Тут все йде від діаметра центральної частини руля, де останній кріпиться в винос. Чим більший діаметр центральної частини керма, тим більша жорсткість, але тим вище і вага (як руля, так і виносу). Зараз у магазинах зустрічаються рулі з діаметром центральній частині 25,4 мм, 26,8 мм або 31,2 мм. Під них в нормальній кількості продаються і виноси різноманітних характеристик. Рулі (і виноси) на 25,4 мм зараз зустрічаються все рідше. Їм на зміну прийшов розмір 26,8 мм. У компонентах для жорсткого застосування в останні кілька років захоплює позиції стандарт 31,2 мм. Правда виробники намагаються його просувати також і в секторі компонентів для крос-кантрі, але поки не дуже успішно, так як боротися з вагою деталі при таких габаритах вельми проблематично.

Контактні педалі (шипи)
Найбільшого поширення в широких масах отримали контактні педалі для МТБ стандартів Shimano SPD, Time ATAC і Crank Brothers EggBeater. Кожен з них має свою конструкцію і, відповідно, свою конфігурацію шипів. У стандарті SPD як педалі, так і шипи до них випускаються багатьма виробниками - тут відзначилися Ritchey, WTB, Wellgo і багато інших. Педалі і шипи сумісні з Crank Bros EggBeaters випускає тільки Look моделі 4х4. Що ж стосується випуску продукції стандарту Time ATAC іншими виробниками, то ніякої інформації про це не надходило.


Павуки систем
Система - це є вузол велосипеда, що складається з пари шатунів і набору зірок, прикріплених до шатунів за допомогою болтів, заклепок або яким-небудь іншим методом. Як правило, зірки кріпляться до правого шатуна. І ось тут є велике поле для варіацій: найбільш масовим є випуск систем з 4-х лапим павуком (64/104 мм) для кріплення зірок (тобто кожна зірка кріпиться до павука в 4 точках). За інших рівних умов саме 4-х лапа система є найбільш легкою і при цьому оптимально жорсткою і міцною. Втім, всюди бувають особливі умови або нестандартні запити споживачів - іноді райдеру з якихось причин зручніше використовувати в системі набір з двох, а не трьох зірок. І якщо при цьому менша зірка потрібна розміром менше 32 зубців, то чотирилапого павука тут буде недостатньо, так як діаметр вінця такої зірки буде загрозливо близький до діаметру окружності, що проходить через центри посадочних отворів зірки. Отже, тут потрібен павук у якого діаметр окружності, що проходить через центри посадочних отворів великої зірки менше 104мм. Такий розмір існує і дорівнює 94мм. Він відповідає пятилапому павуку розміру "компакт" (58/94мм). І незважаючи на те, що такі павуки важчі чотирилапок, вони все одно випускаються (переважно невеликими серіями), і в продажу зустрічаються нечасто. Також має місце ще один стандарт системи з п'ятьма лапками - його прийнято називати "стандарт". Тут посадочні розміри - 74/110мм. Втім, еволюція триває, і, дотримуючись шляху зниження ваги, компанія MiddleBurn, наприклад, розробила і випустила систему з трилапим (!!!) павуком.

Іноді для збільшення жорсткості системи зірки кріпляться не до лап павука, а до спеціального кріпильного диску. Втім, розташування отворів під кріпильні болти на ньому все одно підкоряється вищеописаним стандартам.


Carcass

Джерело: uabike.com

90
Для початку покажу, чому актуальне питання, винесене в заголовок.

Велосипед - це засіб потрійного призначення. Він може бути спортивним снарядом і тут винесене в заголовок питання знаходиться поза моєю компетенцією і навіть інтересів. Тому, якщо ви займаєтеся велоспортом, все потрібне краще за мене розповість вам ваш тренер і лікар спортивної медицини, а ця стаття буде недостатньою і, можливо, здасться вам бредовою. Особисто я вважаю, що спорт шкідливий, хоча фізкультура корисна. Якщо більшість спортсменів виглядають здоровими, це зовсім не тому, що вони спортсмени, але щоб мати сили на спорт треба бути дуже здоровою людиною. І з цього не випливає, що спорт несе здоров'я. Адже якщо курець поки виглядає нормально, ви ж не станете стверджувати, що куріння веде до здоров'я? А спорт - це досягнення максимально можливого серед безлічі тренованих людей результату, а значить, доводиться напружувати всі свої можливості і резерви, часто на шкоду здоров'ю.

Ще велосипед може бути засобом розваги. Так, якщо ви раз на тиждень будете кататися навколо свого будинку, то задоволення отримаєте, але ця стаття вам не потрібна.

І, нарешті, те, про що це стаття: велосипед - це повноціний транспортний засіб. Так, це не літак, і ви не поїдете тільки на велосипеді до Америки, але численні досліди доводять, що з Пітера до Москви доїхати реально, та й мій досвід показує те ж - я не раз їздив до родичів у село від Пскова на південь Псковської області своїм ходом (близько 200 км). Так, у нас на сайті написано дуже докладно, як за два місяці Андрій і Катя об'їхали всю Європу на велосипедах.

Звичайно ясно, що їхати на поїзді або автобусі зручніше, ніж на велосипеді (сів, подрімав - і вже на місці), і навіть на мотоциклі або мопеді їхати легше. Так навіщо ж тоді потрібен велосипед? Нам що, жити дуже просто і ми просто шукаємо пригод? Ні, це унікальний за своїми перевагами вид транспорту. Розберемо їх тут:

1.Велосіпед компактний і легкий. Тому ви можете їхати на ньому по лісових стежках і, досягнувши заростей або болота, трохи напружитися, взяти його в руки і перенести. Це можливо. Здавалося б, їхати по лісі можна і на мотоциклі, але через болото в руках не перенесеш пару сотень кіло. Тому велосипед дозволить вам досягти на колесах таких місць, в яких нічого іншого не ходить.
2.Із компактності велосипеда виходить те, що його можна пхнути в багато видів звичайного транспорту: міжміський автобус, поїзд, літак. Так, він дозволяє легко комбінувати транспорт з наявною інфраструктурою.
3.Велосипед коштує відносно дешево. Так, нині достатній (маю на увазі без явного браку) велосипед мінімальної навороченності коштує від 300 доларів. Ні мотоцикл, ні машину в людському стані ви за такі гроші ніколи не купите.
4.За будь-який транспорт доводиться платити. Громадський транспорт може бути досить дорогим, машина і мотоцикл вимагають бензину і запчастин, та їх ще потрібно десь брати, або возити з собою. А будучи складним пристроєм, машина або будь-який самохідний транспортний засіб часто вимагає ремонту (автомобілісти знають). Велосипед, який використовують у походах, а не тримають вдома, збираючи порошинки, за моєю оцінкою вимагає обслуговування на 100 доларів на рік, а переміщення на ньому не варто нічого - вам доводиться оплачувати тільки свою звичайну їжу. А їжа доступна, причому не тільки в Росії, але, як багато разів показано, і в Європі (де дорогі транспорт і житло). Але, якщо ви не голодує тут, то проживете і там. Причому, у сільській місцевості, людську їжу знайти простіше, ніж їжу для машини - бензин.

Не приховую, що подорожувати (ходити в походи) я мріяв ще зі школи, але їздити і систематично розважатися на батьківські гроші вважав нахабством. В інституті з'явилася стипендія і на пару поїздок в місяць на електричці стало вистачати, але ви розумієте, що це були за гроші. У далекому 1987 мені дідусь подарував мій перший велосипед, а в наступні роки тато навчив їздити на ньому. Це було "вікно в походи", тому що платити за його використання не потрібно, а діапазон досяжних точок, по відношенню до станцій електричок, він розширював істотно.

Фінансовий аспект у подорожах завжди важливий, тому для багатьох велосипед, який хоч і коштує суттєво, але в межах реальності, може стати тією єдиною можливістю, яку нерозумно не використовувати.

Припустимо, що ви вирішили кудись з'їздити в похід. Але ми живемо в реальному світі і у всіх час обмежений. Так, багато хто зможе виділити на похід тиждень часу раз на рік. Майже всі зможуть витрачати два вихідних щотижня, але час завжди обмежений, а з'їздити хочеться всюди.

Отже, вирішуємо завдання: їдемо в нетрі які-небудь, є 7 днів, є велосипед, але прямо до цих нетрів ніякого транспорту не ходить. Ось і виходить, що можна розробити тільки такий маршрут, щоб на велосипеді виконати завдання за обмежений час. І для цього доводиться в день проїжджати 100-150 км. Шось погоже на дороги є. Тому стає очевидним: щоб велосипед був корисний як транспорт (а іншого транспорту і немає там, куди ми захотіли), ми повинні вміти проїхати 100-200 км на день і при цьому не вмерти. Ця стаття саме про це.

Почнемо з вихідних положень. Головне: не вмерти і отримати від поїздки задоволення, а не відчувати себе щодня вантажником в кінці двозмінної роботи.

Також припустимо, що ви - людина молодого або середнього віку, тобто не дитина і не старий. Помічаю це тому, що для цих категорій людей подібні навантаження можуть бути шкідливими або навіть смертельними. Пам'ятайте про це.

Ще ви повинні бути впевнені, що не маєте будь-яких хвороб, які можуть при подібному відпочинку коштувати вам життя або залишків здоров'я. Мені-то просто, тому що сам маю медичну освіту і можу оцінювати стан свого здоров'я в кожен момент (типу, знаю симптоми і що вони можуть означати). Якщо ви такими знаннями не володієте, то проконсультуйтеся заздалегідь у свого лікаря. Так, якщо лікар - літня бабця, то вона, почувши, що ви зібралися в ліс на велосипеді, чисто по-людськи випаде в осад і скаже, що так не можна (не вам саме не можна із-за хвороби, а вона вважає, що цього взагалі нікому не можна). Тому нехай лікар перш повідомить вам список знайденої у вас патології, розпитайте його про те, чим це може бути чревате. Наприклад, якщо вам скажуть, що у вас гастрит і вам потрібно дотримуватися особливої дієти, то ви вже й самі обгрунтовано зрозумієте, що далекі мандри вам трохи не підходять. Отримавши детальну консультацію, розкажіть, які навантаження збираєтеся робити, і ось тепер лікар зможе дати ділову обгрунтовану рекомендацію, і його рекомендації будуть логічно обгрунтовані після того, як він повідомив вам список ваших хвороб. Тут я зовсім нікого не закликаю не вірити лікарям. Лікарям вірити треба, але лікарі - це звичайні люди зі своїми страхами, потребами і звичками. Це звичайні люди. Які просто знають в медицині більше вас. І ваше завдання - вести себе так, щоб їх знання та досвід послужили для безпечного досягнення саме ваших цілей, а не їхніх особистих. Так, лікар краще вас розбирається в медицині, але він не їздить в походи і йому походи не потрібні(Корак то не про тебе). А ми - люди звичайні, адже свої потреби любимо мимоволі переносити й на інших людей. Типу, якщо я боюся ходити в ліс, значить і всі повинні боятися. І я теж людина - я люблю ходити в ліс і не боюся цього, тому якщо хтось спробує пояснити мені, що в лісі страшно і в ліс не можна, то я його подумки дуже далеко пошлю і не сприйму з вуст такого порадника навіть те раціональне зерно, яке там буде. Тому закликаю вас вірити іншим людям (і лікарям у тому числі), але не беззастережно і в усьому, а в тому, в чому вони компетентніші вас. І якщо у вас є похідний досвід, то нехай всі лікарі без похідного досвіду мовчать і слухають вашу лекцію про користування картою і компасом, а коли вони розповідають, як лікувати серце, значить час мовчати і слухати саме вам. Начебто, тут я нічого нелогічного не сказав, але вирішувати вірити мені чи ні саме вам. Як же взагалі відрізнити, можна вірити людині чи ні? А просто: якщо людина може Опояснити не тільки, що треба робити, але ще і чому саме так треба робити, значить він і справді знає, про що говорить і, ймовірно, йому можна повірити. Чи не так? Ну, після цього філософкого відступу продовжимо.

Тепер перейдемо від лірики до смислового матеріалу.

Повідомлю вам кілька фактів з фізіології людини і на цій підставі дам рекомендації, як же проїжджати великі відстані і не вмерти при тому від втоми.

З фактів можна буде логічно слідувати алгоритму дій - ви самі зможете продумати і перевірити мої логічні побудови. Іноді достатньо продумати порядок дій одного разу, потім на основі цього зручно виробити особисті норми і правила (адже всі люди різні і норми будуть саме ваші, а не середньої людини). Вироблених для себе правил можна буде тупо дотримуватися, більше не замислюючись - не роблячи зайвий раз вже виконану розумову роботу. Така схема зручна. Іноді для ілюстрації я наводжу тут свої особисті правила. Зверніть увагу, що іноді в моїх правилах зустрічаються слова 'слід', 'не можна', 'заборонено' і подібні директиви. Знайте, якщо я пишу 'заборонено', то заборонено мною саме мені - це особисте правило. Я нікому свої правила не хочу нав'язувати, я просто їх показую, як ілюстрацію. А ви незабаром, якщо захочете, прийдете до своїх індивідуальних правил, які стануть кращими правилами саме для вас, а ні для кого іншого.

Ви знаєте, що робочим органом у нас є м'язи. М'ясо бачили всі. Це скоротливі волокна, а вся товща органу пронизана дрібними судинами, які несуть кров з киснем і живильними речовинами і виносять відпрацьовані продукти роботи.

Раз м'язи робочий орган, його треба розвивати і тренувати, щоб у поході вони не відчували надмірних навантажень, а давали нам свою робочу потужність без стомлення. Тільки так ми отримаємо задоволення, а не втому і біль.

Шляхом розвитку м'язів, ви знаєте, є тренування. Це поступове збільшення навантаження, і після кожного етапу м'яз може зробити вже трохи більше. І так щоразу - постійно все більше і більше.

Отже, сплануйте собі календар тренувань на рік. Ось для ілюстрації думки розповім про те, що застосовував сам багато років. У вас все буде індивідуально, але зверніть увагу на принцип поступового збільшення навантажень до досягнення бажаного рівня.


1.Як лише стан дороги дозволить, виїзд по околицях на 30 км - важкувато з незвички, але поступово входиш в ритм. Це й не смертельно для звичайної здорової нестарої людини.
2.Після першого етапу маршрут недільного виїзду подовжується до 50 км - вже складніше, але теж не смертельно.
3.Третьім етапом - пара виїздів на приблизно 100 км з інтервалом у тиждень. Перша сотка теж важкувата, але вже не до надриву.

Отже, ці три етапи укладаються в 3 тижні або місяць (залежить від погоди та вечірньої зайнятості, 30 км - це ж пара годин після роботи при гарній погоді). Далі, приблизно раз на місяць повторюються сотки. Коли я вже проїжджав у сезоні сотку, всі інші виїзди вихідного дня, які зазвичай - 50 км з багаттям і перекусом, здаються вже зовсім дріб'язковими і приносять задоволення (порівняйте: мішок картоплі для старого діда - це непідйомний тягар, а для штангіста - пушинка) .

До середини літа робиться виїзд на 200 км. Це вже важче, але якщо дотримуватися режиму руху, про який пізніше, то це реально. Коли 200 км позаду, то вже навіть сотка - це фігня при такому рівні тренування. У цьому стані після 50 км навіть відпочивати не треба - просто поїсти добре і полежати 15 хвилин - і готовий до бою.

Таке тренування потрібне не заради спорту і крутизни, а тому що, коли можеш проїхати в день 200 км, то звичайні 50-100 км вже не викликають навіть дискомфорту і від походу можна отримувати лише задоволення. І ті, хто знає, можуть відразу помітити, що такий графік зовсім не претендує на спортивні результати. Але нам цього й не потрібно. Ми ж не спортсмени, а звичайні люди, охочі ходити в похід.

Трохи про режим руху.

Дам кілька ідей для роздумів і фактів з фізіології, які корисно знати, щоб виробити розумні індивідуальні графіки руху.


1.Когда навантаження на наш організм зростає, серце починає битися частіше. Кожен удар серця це ось що: серце розширюється і його порожнини через клапан наповнюються кров'ю. Потім воно скорочується і той клапан, через який йшло наповнення, закривається, а другий клапан (в аорту) відкривається. Відомий факт: при частоті серцевих скорочень більше 120 скорочень на хвилину впускний клапан при скороченні серця не встигає закритися і кров частково не виходить назад туди, звідки прийшла. Тому якщо важко, то серце почне рефлекторно працювати швидше. Але при частоті більше 120 скорочень на хвилину його робота стане неефективною і стане ще важче. Від цього серце рефлекторно прискорюється, але стає тільки ще гірше - порочне коло. І людина починає загинатися від перевантаження. Тому важливо стежити за пульсом. Якщо пульс більше 125 в хвилину (зручно вважати більше 10-11 за 5 секунд), значить ліміт досягнутий і далі не можна! Тому якщо темп їзди ближче до високого, раз на 15 хвилин треба загальмувати і рахувати пульс хоча б за 5 секунд (точність не потрібна, важливий порядок величини).
2.У нормі будь-який м'яз скорочується і розслабляється і ці процеси повинні чергуватися. У скороченому м'язі всі судини стиснуті оточуючими скороченими волокнами. Тільки в розслабленому м'язі судини відкриті і по них тече кров з киснем і живильними речовинами і забирає напрацьовані відходи роботи. Стислий м'яз харчуватися не може, але енергію витрачає. Знайдіть дома що-небудь дуже важке і спробуйте підняти однією рукою. Навряд чи це вийде, але вже через хвилину в напруженому м'язі відчуєте ломоту і певний біль. Це він голодує і отруюється продуктами своєї життєдіяльності. Я це до того, що статичні навантаження (коли м'язи скорочені під навантаженням і не можуть більше скорочуватися) шкідливі і не ефективні, так як душать наші м'язи. А саме так є при педалюванні на високих передачах, коли треба дуже сильно тиснути на педалі. Висновок - це шкідливо.
3.Низькі передачі і часте легке педалювання теж шкідливе. Ноги мають вагу і при такому педалюванні ви розганяєте їх у просторі і тут же гальмуєте як би в порожнечі своїми ж силами. Тому так людина сама себе гвалтує вагою своїх ніг. Зробіть експеримент дома: приляжте на спину і покрутіть 'велосипед' ногами в повітрі з високою частотою. Не думаю, що кого-небудь вистачить надовго так робити. Тому в далекому поході можна надірватися, якщо їхати швидше за свої норми (визначеної за пульсом), або якщо крутити педалі при їзді з гори (веде до частого педалювання майже вхолосту).


Практична рекомендація така. Спершу потрібно по пульсу визначити свою швидкість в робочих умовах. Так для мене це 25км/год на рівній дорозі без підйому і вітру. Часто міряти пульс тяжко. Але лічильник швидкості зараз є на велосипеді завжди, так? Тому я робив так:

• виїжджаючи на дорогу, я їхав в режимі 23-25. Тобто без підстави заборонено опускати швидкість нижче або вище цього ліміту,
• з'являється зустрічний вітерець або невелика втома - режим швидкості 21-23,
• з'являється легкий підйом - режим швидкості встановлюємо 18-21,
• якщо я їду під гору, і швидкість сама тримається вище верхнього ліміту - ноги ставлю на педалі і не кручу - відпочинок. Крутити під гору заборонено.
• якщо їду в гору, швидкості йдуть нафіг, але ставлю передачі так, щоб навантаження на ноги було рівним по відчуттю звичайному, не більше 5. Нарешті, останній момент. У будь-якій справі найстрашніше втома. Її простіше профілактувати, ніж лікувати. Тому їзда по годиннику. Завжди їжу 55 хвилин у годині. Решта 5 хвилин стояти, краще сидіти на дупі - нехай м'язи розслабляються і отримують живлення свіжою кров'ю. При такому режимі я починаю відпочивати п'ять хвилин ще до того, як втомився помітно.

Ось такі нескладні, але логічні правила дозволили мені не раз їздити 200 км за світловий день і не вмерти при цьому ні в прямому, ні в переносному сенсі. Це не було спортом, швидше це науковий підхід до вирішення своїх потреб. Приміром, їхати в поїзді далекого прямування мені було суб'єктивно важче через можливість лайки з кондуктором, ніж під'їхати на приміських поїздах, а там вже 200 км своїм ходом до рідного села. (Хотів, щоб велосипед в селі у мене був).

Всі наведені вище рекомендації досить важливі, але ще важливо в велопоїздці їсти та пити правильно. Де брати воду в поході і як харчуватися в велопоході - це у мене вже окремі статті на цю тему. Не став їх тут переписувати, але почитати їх буде корисно, як і окрему статтю про безпеку - там є цілий розділ про велосипедні небезпеки.

Про те, що і в якому режимі потрібно їсти велосипедисту, я вже писав, та й без мене написано багато. Але наша мета - не угробити у походах своє здоров'я. Ви прочитаєте де завгодно, що велосипедисту потрібно їсти солодке (енергію), та частіше. Але ви чули хоча б з телереклами, що солодке їсти шкідливо, так як кислотта ,що утворюється з цукру в роті починає руйнувати емаль зубів, що є причиною карієсу. Карієс - та ще гидота - не буду пояснювати, що це таке, скажу тільки, що латинський термін caries означає 'гнилість кістки'. Як же з'являється кислота, ми ж її бочками не п'ємо? Ні, солодка пережувана їжа (а будь-яка їжа, навіть несолодка, звичайно містить вуглеводи) являє собою густу липку масу, яка залипає по всіх закутках рота. Там цукор руйнують бактерії і утворюють кислоту, вона-то вже і робить свою брудну справу. Є тільки один надійний спосіб перешкоджати цьому: механічно видалити залишки їжі з усіх закутків рота зубною щіткою. Зробити таке всякі жувальні гумки не можуть - вони сяк-так очистять жувальні поверхні зубів. А проміжки між зубами жвачці не підвладні. Але цукор споживати потрібно часто, а чистити зуби так часто в поході ніколи. Як же знайти вихід?

Вихід є: возите дві пляшки з питвом: одна з солодким питвом (сік без м'якоті, просто розчин цукру у воді і т.п.) і друга пляшка з чистою водою або мінералкою без додавання цукру (продається в кожному магазині у дороги). Спочатку випийте солодкого, а потім прополощіть рот водою без цукру, яку можна і виплюнути. Вода легко розбавить залишки солодкого розчину, вимиє всі закутки, якщо в них немає густих липких залишків їжі. А залишкам і взятися нізвідки - ви ж тільки п'єте солодкий розчин без твердої фази.

Вранці, ввечері і на привалі їжте те, що вважаєте за потрібне, виходячи з інших туристичних рекомендацій, а не пізніше, ніж протягом півгодини після їжі, добре почистити зуби звичайним способом, щоб звідусіль видалити всі залишки і не допустити утворення кислоти. Отже, ми зводимо небезпеку необхідного (для енергії) в поході споживання солодкого до мінімуму.

Не тільки рот є слабким місцем у людини при довгому автономному поході. У поході людина працює, а тому рухається і потіє. Це факт. Факт, що нечиста спітніла шкіра в місцях тертя об себе або одяг страждає потертостями. Потертості, наприклад, в пахових складках можуть отруїти життя при тривалому поході. Тому підберіть собі оптимальний одяг, який би не тер ніде при педалюванні. І кожного вечора по можливості мийтеся, щоб тримати шкіру в чистоті, а білизну щодня або частіше міняйте на свіжу. І все буде в цій частині нормально. Висловлю особисту думка: є велоштани з памперсом, вбираючі піт. Це гидота. Коштують дорого і некомпактні, тому десяток ви їх не візьмете в похід. А так як вони вбирають піт, то без частої заміни - негігієнічно.

Сподіваюся, що велосипед стане, якщо ще не став, для вас корисним видом транспорту.

На закінчення хочу висловити подяку Каті Добровольській, яка дала мені рекомендації, як зробити статтю кращою, ніж я написав з першого разу, скориставшись своїм досвідом велопоходів, і Марії Сазонової, яка перевірила мої заключні зауваження стоматологічного характеру, бо вона в силу своєї освіти в цьому питанні розуміє більше за мене.


© Copyright звірків Роман Валерійович zrw@mail.ru

Сторінок: 1 ... 4 5 [6] 7 8 ... 16