Літо 2006-го було у розпалі. Нас вже не тішили короткометражки. Хтілося і моглося їхати далі.
На цей раз ми подивилися у північно-західному напрямку від Тернополя.
На досить зручній відстані - 56 км - там віднайшовся Підкамінь.
Це смт. на Львівщині, яке відоме своїм монастирем і великим каменем.
Туди й ми подалися 22 липня учотирьох: Bhagavan, Dedal, Dreamland, xlibes.
Їхати у Підкамінь зручно, дорога добра і незавантажена.
Правда вже на території львівської області починається складніший рельєф.
Як-не-як тут починається карстове пасмо Медобори.
Ще кілька кілометрів горбистою дорогою і ми коло пам"ятного знаку Підкамінь.
Потім просто націлюємося на монастир, який видно здаля, і курсуємо далі.
Тут знов доводиться підніматися догори. Виїхати повністю на велосипеді не всім вдалося.
Тому спішуємося і горбами та городами деремося вгору.
(http://shpryha.te.ua/images/22.07.06/dsc_0020.jpg)
Підкамінь
(http://shpryha.te.ua/images/22.07.06/dsc_0023.jpg)
Моторні хлопці
(http://shpryha.te.ua/images/22.07.06/dsc_0055.jpg)
Уже піднялися до монастиря
(http://shpryha.te.ua/images/22.07.06/dsc_0058.jpg)
На території монастиря
(http://shpryha.te.ua/images/22.07.06/dsc_0109.jpg)
Каменюка в далині
(http://shpryha.te.ua/images/22.07.06/dsc_0129.jpg)
Усередині в костелі
Вже коло самих мурів монастиря відкривається чудовий краєвид.
Видно звідки ми приїхали. Видно каменюку внизу. Видно, навіть, куполи Почаївської лаври.
На території монастиря буває людно. Все можна оглянути, всюди встромити свого носа.
А де зачинено, можна попросити, то відчинять. Ще можна приємно побалакати із настоятелями обителі.
Розкажуть все, що знають із історії монастиря. Заведуть і покажуть зачинені приміщення.
(http://shpryha.te.ua/images/22.07.06/dsc_0131.jpg)
Коні на припоні
(http://shpryha.te.ua/images/22.07.06/dsc_0139.jpg)
Двоє при вході
(http://shpryha.te.ua/images/22.07.06/dsc_0140.jpg)
На привалі
(http://shpryha.te.ua/images/22.07.06/dsc_0155.jpg)
Тут починаються Медобори
Подивилися. Покрутилися. Познимкували.
Перекусили і тоді подалися донизу - до каменюки.
У святкові дні на камені майорить великий і яскравий стяг.
На камінь можна подивитися і помилуватися зі всіх боків ще на під"їзді.
А потім можна і вилізти на нього. Правда східці там трохи круті.
Не кожен наважится, або як залізе, то не кожен сам злізе.
(http://shpryha.te.ua/images/22.07.06/dsc_0168.jpg)
Гайда до каменя!
(http://shpryha.te.ua/images/22.07.06/dsc_0257.jpg)
Біля каменя
(http://shpryha.te.ua/images/22.07.06/img_2540.jpg)
Блукаючий фотограф
Ще коло каменя є карстові горбаки і печери. Там теж можна залізти і подивитися.
Коли ми оглянули все, що знайшли, то почали лагодити коней до від"їзду додому.
У Підкамінь краще потрапити такого дня, коли в монастирі і коло каменя нема людей.
Тоді можна все неквапом оглянути, відчути приємність пригоди, посмакувати магією самого місця,
щоб неодмінно захотіти повернутися сюди ще не один раз.
Решта знимок:
http://picasaweb.google.co.uk/shpryha/07222006_Pidkamin# (http://picasaweb.google.co.uk/shpryha/07222006_Pidkamin#)