Мав вчора першу за час катання на ровері аварію за участі автомобіля.
Історія така. Вчора, година так десь 21.00, якраз смеркалося - розсікав на позиченому "Мустангу" по Бандери в сторону Збаразького кільця. В районі магазину Орбіта справа з бокової виїжджає пікапчик. Приторможує перед виїздом - я десь за 5 метрів до нього, їду помалу. Бачу він стоїт - я собі їду. Тіки рівняюся з ним, він дає по газах і валить мене лівим боком в район вилки. Удар якоби несильний, я завалююся йому на капот, і сповзаю по правому боці в район дверки.
Чувак афігевший, я теж. Стояли матюкалися хвилин 15. Він доказував що мене не видко ніхера, бо без катафотів вообше, а я втирав, шо собстно дивитися тре, щоб було шось видно.
Короче найрозумнішими в тій ситуації виявилися мєнти..які підійшли (чи то ППС-ники були чи взагалі ДСошники - не поняв).
Сказали типу - і ти не правий, і ти не правий. Претензії є? нема? то розїжджайтеся і не створюйте тут пробки.

Я потім прийшов додому і поняв всю тупизну ситуації. Очевидно ж що і чувак не спеціально на мене не наїхав, і не спеціально йому під колеса без катафотів сунувся. Враховуючи то що всьо обійшлося, тре було просто взаємовибачитися та й розїхатися - а то блін тіки пиздобольством займалися, кожен доказував який він правий.

Другий висновок - на рахунок їзди в сутінках - ніякі катафоти в такому випадку не спасають. Розглядаю мій окремий випадок: Я їду по Бандери, чувак виїжджає з бокової. Які б там катафоти не були - він мене не побачить, якшо мене не висвітить зустрічна. Бо його фари світять поперек дороги, а я їду збоку поза межами освітлення його фар - з боку. Він висвітлює мене хіба в момент удару.
Так шо чуваки-роверисти будьте уважні в тому моменті. Краще притормозити і пропустити виїжджаючих збоку на нерегульованому перехресті, чим опинитися в нього на капоті.

Ще один результат ДТП - погнуте переднє колесо. Вчора пробував вирівнювати шприхами - безрезультатно. Є одне місце де обід тупо від удару деформувався. Відповідно шукаю щось на заміну..Хто може помогти - пишіть http://forum.shpryha.te.ua/index.php/topic,2768.msg23233.html#msg23233

Нікому не було цікаво, чому розклейка афіш то "ПЕРША добра справа"..і нікого не цікавила чи буде наступна?

Буде!

Хто катав по крос-кантрійній трасі певне бачив які там зележні сміття.
Зараз міськрада проводить біля дальнього пляжу цікаву акцію...
http://www.rada.te.ua/news/view/2626

Боюся ті хто там візьметься збирати сміття дойдуть максимум 100-200 метрів в ліс.

Отож пропоную разом зібратися в суботу, і пройтися по трасі підзбируючи всьо то що неестетисно виглядає. Там треба добрячі мішки щоб то все зібрати - на пляжі буде машина, в яку то можна буде скинути. якщо даватимуть по 5грн -гуд. на зібрані гроші можна буде купити пива, або відбити затрачене на мішки і рукавиці.

Пропоную зібратися на 10,30 біля фуршету - там купити що треба. Знаю в тому місці будуть збиратися студєнти і різні там громадські активісти щоб ліс прибирати - то можна буде ще в них реманент стрільнути, як буде халявний - ну і може хтось підключиться до нас!


Висловлюйте питання..пропозиції..посилання

Ото побачив Еразела, який йшов пішки по залізничному мосту, і стало мені сумно:(
До чого та погода людей доводить - приходиться пішкарусом ходити.
Думаю може б то до традиційних поїздок і зібрань додати міжсезонну здибанку в форматі "Офф ровер" - типу без роверів.
Збіратися в якійсь кафешці, попити чайку іт.п. провести навколовелосипедні балачки..тай такево!
Хто шо думає?

 перед продажем свого ровера вирішив ідеательно відлаштувати задню перекидку, бо щось проскакувало через зірочку.
Вийшло як з ремонтом - можна почати, а не можна завершити.
Перекидка в мене Турней сіс. На рулі - Ревошіфти. - шість передач ззаді.
І вот шо в сумі вийшло - сам отой ревошіфт на 6 позицію вже не йде. Зате появився люфт в сторону першої - типу перед першою ще одна додаткова - якоби нульова передача зявилася.
Пробував його розкручувати - ніби всьо зняв, але доступу до тої тріщотки, яка фіксує ередачі - не отримав. відповідно і не пойняв що могло зсунутися. Сама перекидка по крайніх точках відрегульована добре..а от в середині самої касети скаче фіг зна як..то на 2 передачі падає ланцюг на 3 зірочку, то на 4 -вже 6 зірочка - найменша. Скільки не махався - так і не відрегулював. Як думаєте - в чім причина?
Може хтось з таким стикався...
А якшо ні - то просто пожалійте мене бо курча аж рознервувався з того всього.

Отож якщо говорити коротко і просто – перший апробаційний фестиваль-Велосплав „Шприха Дністровська” – ВІДБУВСЯ.
Людей було небагато – однак тішить то, що не вийшло, начебто зібрав своїх знайомих і покатався, а покаталися, в той же час знайомлячись і файно проводячи час люди з Львівщини, Франківська, Києва ну і плюс трохи тернопільських – то вже переважно на етапі саме велосплаву. Якщо не брешуть – то знач їм сподобалосьJ
Отож по-порядку.

Перший день стартуємо з Тернополя. Казусів одразу кілька – молодий Киянин - Ян пропустив поїзд, Дівчата зі Львова трохи в поїзді деталей погубили. Але ніц. Купивши потрібну гайку за 50 копійок і ше там що тре було – стартуємо. Киянин після зідзвону обіцяє долучитися наступного дня.
Перші кавалки траси їдуться легко і гарно – ше не дуже спекотно. Час від часу зупиняємось для перепочинку і водопою. Перша довша зупинка – Микулинці. Дивимося костел і Замок. Завод легендарного Микулинецького пива проїжджаємо боком – в суботу екскурсій не проводять. Хлопці з франківська матюкаються. Кажуть, що тіки заради Микулина і їхали в мандрівку. В містечку зупиняємось попити квасу і далі – на Теребовлю.
Тут на порядку денному старий цвинтар і мур фортеці. Тут же обідаєм. Тьотя в кафешці витріщається, і ніби не дуже рада приїжджим на роверах гостям.
По обіді вирушаєм до місця ночівлі – під Бучач в село Медведівці. Шлях перше файним асфальтом, далі польовкою. Навколо поля стиглої пшениці, гарне сонечко і практично без хмар – красота.
На вечерю пані Орися – місева газдиня з якою домовлено за їду, напихає всіх своїм смачним хавчиком ледь не до смерті. Ше купа всього лишається. Ночуємо біля Озера. Купаємся там де радять місцеві – на маленькому пляжику, поруч таблички „Став в оренді – купатися заборонено”.
День другий  Побудка в 5 ранку. Якийсь дядя їдучи по польовій дорожці на газельці побачив палатки і почав трусити одну, гукати чи нема сірника – бо дуже курити хочеться. Сірника не отримує, з табору його виганяють..культурно!
Сніданок знову до смерті. З повними пузами їдемо до Підзамочка. Дядя Вова каже що це його батьківщина – показує коротку дорогу на Бучач. Пхаємось стежками. Через річку, кладкою ровери проносимо по-двоє.
Підйом на бучацький замок також з приколами – місцевий дитель скеровує на стежку. Вона різко переходить в крутосхил. Тут вже ровер доводиться тігнути вгору встрьох. Татарам таке і не снилося.
Через замки Язлівця, Золотого потоку, миинаючи дощі, докручуємо до Дністра – с.Лука-с.Незвисько.
Табір на березі ріки. Їду готує гіпердосвідчена туристка-кухарка Світлана Гора. Кількість – не на убой, але вистачає згорою, і смачно – всі торчать.

День Третій. Миття роверів після вчорашнього дощового болота проходить в форматі катання ними по мілині дністра. Вдосвіта до нас приєднуються ще 5 чоловік з роверами. Разом вантажимось на катамарани. Велосипеди привязуємо до каркасу резиною.
Загаряючи, травлячи анекдоти, та пробуючи трохи співати сплавляємось вниз. Обід-перекус біля села уніж. Частина люду йде в місцевий магазин – але безуспішно – там закрито. Вечером табір в Беремянах. Люд знов йде до магазину – туди пертися кілометрів три вгору. З матюгами таки дотягують покупки назад в табір. Вечеря при багаття затягується.

День Четвертий. Зранку хто троха ранше став – похід на Червону гору. Вийшовши на вершину бачиш залишки туману, який під тобою.
Пофотографувавшись –додолу на сніданок – і на катамарани. Їх, між іншим, від роверів не розвантажували. Тож один катамаран несемо вдесятьох – і то проблемно, бо тре переходити вбрід незручні потічки.
Знову ж вечелим сплавом, з купаннями та співаннями доходимо до Устечка. З відси гуртом на роверах – до Джурина – на водоспад. Прийнявши водний масаж – до Червоногородського замку і далі вниз до Устечка на вечерю. Місцева газдиня пані Ольга з пані Славою наготували купу вареників. Вечеря супруводжується співами під гітару.

День пятий.  Сніданок ранній. Зібравшись піднімаємось роверами вгору в сторону Товстого. Частина групи – відїжджає на Карпати. Решта по запланованому загальному маршруту – на Тернопіль. Мета – Хоростків. В Чоркові сам дивуюся красі готичного костелу – ніколи не думав, що тут таке класне місце. Стара деревяна церква – теж супер. Визначне місце також дешевим квасомJ
В Чоркові прощаємося з дівчатами – їм спішно до Львова. Далі – вже зовсім міні групою.
В Хоростків вїжджаємо близько шостої.  Вечеря в місцевому кафе проходить знову ж на УРА!
Після мандрів місцевим дендропарком  ночівля біля місцевого ставка.
Після купання і багаття двоє учасників сплаву лишаються спати надворі – в палатці жарко і тісно

День Шостий До фінішу недалеко. Сніданок і старт – пізній. Через Гримайлівську Синагогу і Скалатьскі Вежі чухаєм по асфальту до траси Тернопіль-Хмельницьк. По обіді спека неможлива. В тіні 34 градуси. Від асфальту жарить нестерпно. Звертаємо з траси до річечки і там перечікуємо півтора годинки. Далі, вже не через центральну трасу, а селами – до Тернополя.
Вечірні посиденьки з піццою на міському пляжі розтягнутися немають куда – білети на поїзд вже взяті.
Перонне прощання супроводжується обіцянками приїхати на Шприху Дністровську наступного року..

Велосплав капут! Хай живе Велосплав!!!

Я, як типу орг, дякую всім приємним людиськам, які взяли участь в тій апробації, і з якими я мав честь мандрувати.
Франківчанам окрема подяка за невмирушу любов до МикулинаJ Дівчатам зі Львова величезна повага за відважність без особливого досвіду рванути в таку поїздку. Дяді Вовіз Бродів, як досвідченому туристу,  особисто від мене оргівське дякую за солідну підтримку!!
Олегу Собчаку оплески за гарні співи та музику. Леоніду ТІТу подяка за неповторну фотозйомку.
Всім хто долучався до готування їдла – гіп-гіп – УРА!!! То оцінили всі!!!
Всім „Кристалівцям”, які долучались до організаці – дай Боже!!

Всім кого не було – чекаємо наступного року!!
Якщо мене Камаз не переїде – то шось втворим.

Всім файного настрою

Андрій Янович

405127807 -аська


[вкладення вилучене Адміністратором]

Поняв, шо затупив, шо тіки зара то пишу..але може ше хтось гляне..

Отож десь біля 8.00 18 липня Стартує роверовий маршрут Шприхи Дністровської.
Велочели - 7 люд з різних областей, збирається на Театральному майдані. Вже є кілька чел, які підписалися просто провести десь до Трембовлі, а далі назад в Терн..якщо б шановні шприхарі тож таке надумали, то ми б сі дуже гордили з такої кумпанії!

Отож чекаю всіх охочих в 8 на Театралці..

Думав писати в Здоров’я, але прогнозуючи коменти - наперед запостив в флуді.
Отож..їдимо ми цього тижня якраз через Чортків.
Спеду чувак, я ззаді, і ще позаду двоє.
І тут з якихось корчів до того що з переду вибігає така конкретна тварюка - ну пес так висотою конкретно вище коліна. Починає гавкати, і стрибати до ноги, як то в них тварюк завше водиться.
Ну я з таким великим ще справи не мав - то і не вшарив зразу що робити. Менших традиційно "підрізав" і вони лякалися, або відлякував пібікавкою - завжди, як не дивно канало. А тут бачу тварюка здорова, і вже реально добирається колєзі до ноги - він час від часу її забирає.
Ну я таки спробував піпікавкою. Догнав колєгу, вирівнявся так, що пес якраз між нашими двома роверами. Ну і давай пібікати - сигнал надьожний, але бачу псу то чисто поприМешта.
Далі стрибає на ногу. Ну коротше то все в секунди робилося. В голову стріляє згадка з ФАКу, який постив Млад - про те, що на вулицях краще не пібікати і дзеленькати, а кричату.
Ну я типу довго не думаючи схиляюся до пса - він якраз зайнятий гавканням і стрибанням, і кричу — шось типу яЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ - так пронизливо стараюся.
Пса висадило нафіг. Деморалізація повна. Він якби забув як бігти - тупо загальмував рєско, почав крутити головою і в паніці спригнув з траси.
Правда чуваки, ті що ззаді їхали, казали, що пересрали певне не менше того пса
Вобшем - рекомендую