5 копійок в загальну скарбницю вражень
Отже їдемо в Медобори...
Про Бохит... На мою думку ми до Бохита не попали, хоча безумовно побували на іншому менш відомому і недослідженому капищі, що розташувалось неподалік.
Щодо ходінь по колу - це була якась містика. Деякий час ми йшли без всіляких стежок по лісі і я звірявся що 10 хв з компасом і виявляв що чи його чи мене постійно трішки зраджувало внутрішнє відчуття напряму.
До Постолівки ми йшли виключно просіками і лісовими дорогами. На кожному перехресті і повороті я звірявся з компасом. І ми в результаті вийшли точно на цю Постолівку. Не зрозуміло, як я вийшов на Посотлівку, якщо я тоді думав, що ми йдемо від Бохита, і відповідно постійно повертав трішки північніше.
Турист з Острога, що зустрівся нам перед день, розповідав, що там (біля Бохиту) легко зійти на манівці, і застерігав, щоб ми були обережними. Тоді я цього не взяв до голови. Та згодом зрозумів, що в його словах є доля правди.
Були 2 роки тому на Богиті (я, Павук і ще парах хороших супутниць) - нас майже з'їли комарі. Дійсно в лісі з компасом і картою легко заплутатись, що нам вдалось.
Гору знайшли і знайшли "ворота в інший світ" (правда про назву того місця я довідався вже згодом).
А ще там цікава штука - з того села (забув назву), що виходиш на Богит населення важко християнизоване, якщо чують про те, що люди йдуть на Богит мусять якусь підлість зробити, або нерви поїсти.
Наприклад лісничий (на зеленій "Ниві"(ВАЗ2121) їздить) нас запитав чи є в нас дозвіл з якоїсь інстанції на таку мандрівку.
Колись ходив родич (3 роки тому) з рідновірами з Тернополя, то свідомо вказали не ту дорогу. А минулого року їм сказали, що вхід платний.
Виявляється туди їздить дуже багато рідновірів з різних куточків України, навіть Білорусі і Росії.