Колись читав одну історію одного ровериста, їхав дорогою, впав, знепритомнів, а коли прийшов до тями, то ровера вже не було 

Десь два роки тому їхав з роботи. Подоляни - надставна церква, дуже спішив, підїхав до світловора біля церкви, постояв 30 сек, перевів ровер, сів, проїхав метрів десять і відключився. Прийшов до тями в машині швидкої, коли мене дімідролом накололи. На другий день - терапевт-нервопатолог-псіхушка. Пролежав вроді тиждень на денному стаціонарі (їздив туди ровером), поздавав всі можливі аналізи. Сказали, що вирубався через ВСД і гіпервентиляцію.
Рік після цього, той же маршрут тільки проїхав дальше і без зупинок. Після підйому з парку на вул. Миру проїхав метрів 20 повороту Миру-Карпенка і відключився прямо на проїжджій частині. повело мене з крайньої правої частини дороги в крайню ліву, де я і призимлився головою об асфальт. Далі коротко, ато там кіно можна було знімати. Швидка... я впирався, поїхали без мене... взяв коня пішов додому(300м)... набрав номер кв. на домофоні... ліг на ліжко... пройшло дві години... почав розуміти хто я і де я... друга швидка... лікарня... аналізи, МРТ, рентген, капельниці, весела палата, безсонні ночі, медсестрички на стажуванні. Пройшло два тижні, виписали з діагнозом... ЗЧМТ!, що є наслідком падіння, а не причиною
Після виписки пішов подивитися де я там падав, ше добре було видно здоровенну руду пляму біля тротуару і то через маленьке розсічення на голові. Через два дні купив шолом, а ше через два КК в Петриках