Перегляд Повідомлень

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.


Messages - Digger

Сторінок: [1]
1
Скористались останнім осіннім сонцем і сходили у такий собі похід.
Декілька слів...

Дата 19-25.10.2012 (7 днів)

Маршрут:

Яремче - пер. Переслоп - р. Зубрівка - г.Довбушанка - г. Ведмежик - с. Бистриця - г. Сивуля - пер. Легіонів - г. Братківська - витоки Ч. Тиси - г. Татарука- оз. Апшинець - оз .Герешаска - оз. Ворожеска - г. Близниця- с. Кваси -г Шешул - г. Петрос - г. Говерла -г. Туркул - оз. Несамовите - Заросляк - с. Ворохта
   
Відстань: 184 км

     Початковою точкою нашого маршруту було Яремче. Погода вияви лась, я б сказав, дуже сонячною. Здавалось, що йти по промаркованому маршруту досить легко, але ми все ж таки спромоглися пропустити поворот на перевал  Прересліп), який згодом таки знайшли.  На перевалі у нас був вибір – іти одразу далі в сторону Довбушанки, чи почекати наших колег, які у цей час були на хребті Явірник і теж мали от-от спуститись на перевал. Прийняли рішення іти далі на спуск в долину р. Зубрівки, була надія, що там ми зустрінемося з тою ж таки групою, і наступного дня разом будемо підніматись на Довбушанку. Як виявилось у вечері очікувана зустріч так і не відбулась.
      Наступного ранку почали підйом на Довбушанку. Погода цього дня теж була чудова, що підбадьорювало нас. На вершині зустріли перших туристів у нашому поході. Ми розпитали у них дорогу до Бистриці, але чіткої відповіді не отримали, оскільки туристи трохи поблукали… Далі чекав жереп, але все виявилось набагато краще ніж очікували, і ми досить швидко спустились у Бистрицю. Село виявилось протяжним. У центрі докупили необхідну нам провізію і пішли далі у сторону Сивулі. Місце для ночівлі ми обрали поблизу водоспаду Салатручіль.
   Наступного ранку наш шлях пролягав попри річку Салатрук до Сивулі і далі до перевалу Легіонів. Дорога на вершину виявилась дуже хорошою та мальовничою. Краса урочища Пекло та полонина Рущина приголомшує. На Великі Сивулі зустріли любителів фотографій, які спромоглися вийти на вершину з великою кількістю фотоапаратури. А далі було найцікавіше – хребет Тавпіширка. Попередньо дивлячись на карту здавалось, що нічого особливого цей маленький хребет собою не являє, але як виявилось на практиці це була найзахоплююча ділянка нашого маршруту, у сенсі крутих підйомів і спусків. Після такого карпатського родео, приємно було розбити табір на перевалі Легіонів та трохи відпочити. У вечері з дому прийшли новини, що погода надалі погода буде погіршуватись, і ми  сидячи біля ватри розмірковували, чим це для нас попахує.
   Цього дня значна частина шляху проходила лісовими стежками. Дорога доволі довго буда досить полога, однак, коли підійшли до підніжжя гори Дурня, все різко змінилось, стежка виявили дуже стрімкою, і це викликало інтерес, а що ж далі. Коли вийшли з зони лісу шлях знову став більш рівним. Вражаючим був спуск з гори Братківської, я тоді подумав як добре, що я спускаюсь цією стежкою, а не піднімаюсь. А далі була найбільша загадка цього дня, чи встигнемо ми до заходу сонця дійти до озера Апшинець. Як виявилось пізніше  – встигли. У вечері  погода несподівано дуже швидко змінилась. Приблизно за годину часу, температура опустилась десь на 15 градусів і була близькою до – 3º С, що для нас було незвично тому, що привичним одягом, як це не дивно, стали шорти та футболка.
   Завдання наступного дня було одне, дійти якомога далі на Чорногірський хребет. Отже, йшли ми, як завжди швидко і не помітили, як уже опівдні були у селі Кваси.  В селі докупили необхідні нам продукти, і з подивом помітили, що знамените джерело у Квасах пересохло. Ночівлю запланували поблизу біостаціонару, а дійти туди вирішили через гору Веснарку, через що могли поплатитись подертими штанами, адже на одній з полонин Веснарки, нас очікував несподіваний сюрприз, у вигляді досить таки великих собак, які були, м’яко кажучи, не в захваті від нашої присутності. Отже, собаки змусили нас звернути з потрібної стежки і йти лісом, траверсуючи гору. Коли успішно дійшли до біостаціонару,  погода знову змінилась, з сонячної на густий туман. З’явились думки про завтрашній дощ…
   Ранок зустрів нас густим туманом, але радувало те, що й досі не було опадів. Дійшовши до перемички між Шешулом і Петросом,  побачили чудовий краєвид – ми вищи хмар, і знову ж таки на нас світить сонце. Це різко змінило ранковий песимістичний настрій на оптимістичний. З Петросу відкрився просто неймовірний краєвид. Далі швидко спустились на перемичку, і поспішили у напрямку  Говерли. Найвища вершина України, на якій вже був мабуть в тридцяте, зустріла нас різкою зміною погоди, і ми уже не милувались краєвидом, а старались якнайшвидше дійти до Несамовитого.  Далі 7 км до Заросляка просто шикарної стежки лісом. Місце для ночівлі ми знайшли приблизно на 4 км нижче спортбази.
   Наступний ранок був останнім у цьому поході.. Нам залишилось пройти близько 10 км до кінцевої точки нашого маршруту. Уже не було куди поспішати, ми були щиро здивовані тому, що провели тиждень у Карпатах, так і не побачивши дощу. Дорогою ми обговорювали нашу чудову подорож, та все ж таки уже хотілось додому.

Обговорення походу на нашому форумі
http://www.forum.tourclub.te.ua/viewtopic.php?f=7&t=1215

Кілька фото від мене



Перевал Пересліп



г. Довбушанка



урочище Пекло



г. Сивуля



витоки Ч. Тиси



г. Близниця



г. Петрос

2
Заплановані / Re: Вело-Дністер
« : 07.11.2012, 16:29:07 »
Велопохід І к.с. "Над Дністровськими берегами"

маршрут: м.Чортків - с. Джурин - с. Попівці - с. Шутроминці - с. Устечко - с. Іване-Золоте - м. Заліщики - с. Касперівці - с. Зозулинці - с. Синьків - с. Колодрібка - смт. Мельниця-Подільська - с. Вільховець - с. Дністрове - с. Трубчин - с. Окопи - с. Завалля - с. Кудринці - с. Чорнокозинці - с. Гермаківка - с. Кривче - м. Борщів - с. Лисівці - с. Сосулівка - с. Залісся (Млинки), 304 км, 4 дні

учасники: Ігор Дундій, Володимир Бичковський, Оксана Косенко, Андрій (Одеса), Тетяна Нікіфорова

Похід словами одного з учасників, а саме Тані.

День 1
м. Чортків - с. Джурин - Джуринський водоспад та урочище Червоне - с. Попівці - с. Шутроминці - с. Устечко, 67 км

Старт походу однозначно був оптимістичним. Зранку на залізничному вокзалі зустріли Андрюху, що ще з четвертої ранку вичікував усіх та катався потрошку світанковим містом, і пішли запаковуватись в дизель у напрямку Чорткова. Приємно потішила, між іншим, наявність у потязі місць під велосипеди, що значно спростило життя як нам із нашим усім багажем, так і іншим пасажирам. Поки до Чорткова добрались погода вирівнялась, хмарки усі зникли, отож на маршрут виїхали, коли бадьоренько світило сонечко. Між іншим, треба зауважити, що погода нас ой як потішла. Не зважаючи на песимістичні прогнози, якими лякали нашого Ігоря на шприхівському форумі, протягом усього походу нам привітно світило тепле сонечко, і під його промінням легко крутились педалі сухими грунтівками:)
Біля чортківського поштового відділення нас уже чекали Слоник і Оксанка. Близько полудня після усіх допаковувань і перепаковувань п'ятеро велосипедистів стартували від Чорткова у напрямку Джурина. Чортківська траса сама аж просилась під колеса. Тож перші кілометри на спідометрах з'являлись напрочуд швидко. До того часу, поки не довелось за маршрутом звертати із траси на грунтові сільські дороги. Ніколи, чуєте - ніколи!!! не питайте дорогу у місцевих. Вони не зрозуміють вас, ви не зрозумієте їх. В результаті нічого хорошого з того не буде. Підтверджено ганебним досвідом. Після того, як дядечко отак впевнено махав нам рукою - та чого вам їхати отак далеко, отам поверність, ближче буде!, для того, щоб вибратись на дорогу, їхати (ок, не їхати, пробиратись, хоч хлопці якимось чудом доволі-таки справно їхали на велосипедах) довелось через соєве поле, а то далеко не найкраще пориття.
До Джуринського водоспаду їхати спочатку не планували, але виявилось, що двоє учасників там досі ще не були, тож по дорозі завернули в урочище, помилувались чудовими краєвидами, швиденько збігали до руїн Червоноградського замку, оглянули водоспад, і стежкою понад річкою Джурин поїхали прямо в Устечко.  Оце, мабуть, якраз і було найяскравіше враження першого дня мандрівки - неймовірно красивий осінній ліс, і запах грибів, що витає у повітрі.
Ну що ж, в Устечку стали на ночівлю, швидко повечеряли та розійшлись по наметах - завтрішній день обіцяв бути напруженим, кілометраж  повинен скласти більше сотні кілометрів.

День 2
с. Іване-Золоте - м. Заліщики - с. Касперівці - с. Зозулинці - с. Синьків - с. Колодрібка - смт. Мельниця-Подільська - с. Дністрове, 103 км

Другого дня прокинулись ще затемна, щоб до восьмої уже крутити педалі. Правда, поки пакувались-збирались, до повноцінного сніданку так черга не дійшла, попили гарячого чаю і вирушили в напрямку Заліщиків. Десь за годинки дві правда стало ясно що без снідаку недалеко закотишся, тож зупинились у придорожній лісосмузі, швиденько запарили вівсяних пластівців, поїли, і далі в дорогу.
Ооо, цей день безумовно став лідером серед контрасту відчуттів та самопочуття. До Заліщиків скотились чудовою дорогою, хоч де-не-де на Тернопільщині є хороші дороги:) На ринку швиденько докупили гальмівні колодки, мастило, всякі пиріжки, якими тут же швиденько підживились, і поїхали далі. Щоправда, поїхали - це доволі оптимістично сказано. Коли розпочався отой довгоочікуваний підйом на висоту Дністровсього каньйону, таки довелось дружно злізти з велосипедів і успішно штовхати заліхних коней угору. Ок, піднялись. Набрали швидкість на трасі, що веде до Синькова. О, дорога до Синькова!!! За всі дні походу, та що там, і за свої виїзди Тернопільщиною, кращого асфальту я не бачила. Все для того, певно, аби помідори із Фірташевих теплиць не потовклись на українських ямах. А, щее, смачнющі яблука із якогось саду, що просто ну самі просились нам у кишені.
Синьків здивував, в першу чергу висотою пагорбу, під який довелось дертись на виїзді із села. А людям то ж кожного дня там ходити доводиться, а я-то жаліюсь... Десь за Синьковом пообідали, до стандартного меню додались помідори із поля за селом, де Слоник оперативно схопив кілька штук нам на обід:) Таки добре восени кудись їхати - от що з голоду не помреш, це точно.
Того ж дня відбувся перший прокол шини. Після останнього підйому у Ігоря остаточно спустило колесо, тож довелось клеїти, чому ми з Оксаною безсоромно раділи, валяючись просто посеред асфальту (сил стояти чи ходити, тим більше допомагати після підйому уже не було).
До Трубчина особливих пригод уже не було. Сотня кілометрів за плечима. Цієї ночі в нас була найбільш цивілізована стоянка - зробили біля невеликого водоспаду альтанку, і пічку для вогню. Так що вечеряли, а зранку снідали ми за столом, а не на колінах, як завше.
О, і тут ще не забути висловити вдячність нашому завгоспу Оксані - каша із горохових пластівців - то смачнюча штука!

День 3
с. Окопи - с. Завалля - с. Кудринці - с. Гермаківка - с. Кривче - м. Борщів, 87 км

Третій день обіцяв бути легшим - вже не треба сотні кілометрів, так, десь із дев'яносто:) Виїжджаємо із Трубчина, милуємося неймовірно гарними Дністровськими берегами, вибираємось на висоту каньйону - і вперед. Мчимо до Окопів, місця, де колись пролягав кордон між трьома імперіями, і, як казали, "півень на три держави співає". Фотографуєм півня, того, що над написом "Тернопільська область". Звідти прямуємо вздовж Збруча до Кудринців. Дооовга шосейна дорога, руки втомлюються від дрижання керма на кожному камінчику. У Кудринцях біжимо не замок оглядати - до магазину! Закуповуємо солодощі, вмощуємось на якусь лавку під церковною дзвіницею, та обідаєм:) Голод втамовано, після обіду підніматись нагору до замку щось нема охочих, тож їдемо далі. Якось мимоволі ми не те що заблукали, але навмання їхали чудовим, неймовірно гарним осіннім лісом. Така краса та спокій, що не хотілось поспішати, а просто поволі котитись по опалому листю. Що ж, після лісу та польової дороги другий ремонт - у мене дірка в камері. Андрій, що за обов'язками, був відповідальним за спорядження, швидко клеїть, і за хвилин п'ятнадцять ми знову в дорозі.
Ок, десь від Гермаківки у мене розболілось коліно, тож в думках було одне - тільки б докрутити! Тому чітко пам'ятаю уже хіба момент пошуку місця для ночівлі, і як нас сторож місцевої відпочинкової бази забрав ночувати на їх територію, і наполегливо вмовляв ночувати на ліжках:) Ну що, навіть для хлопців стала в новинку ночівля в наметах просто посеред футбольного поля та вогнище на бігових доріжках.

День 4
с. Лисівці - с. Сосулівка - с. Залісся (Млинки), 47 км

Останній день походу був найкоротшим - планували встигнути на потяг, що о четвертій прямує із Залісся до Тернополя. І, мабуть, найбільш атракційним. Спочатку заїхали подивитись замок у ... поблизу Борщова, тоді відвідали закинутий промисловий ангар, захований заростями старих дерев. Якимось чином, здається, ця будівля була пов'язана із виробництвом зброъ в Радянському союзі. Зараз люди вирізали із стін весь метал, що тільки змогли дістати. Тільки шматки арматури стирчать.
По дорозі проїжджжали заказник "Дача Галілея", доволі відомий цікавою рослинністю. Заходимо в лісництво, подивитись на ведмедів, що дивуть там. Ох, не дай боже комусь зустріти такого звірючка десь в горах (Ігор тут-же ділиться спогадами про свою здибанку з ведмедицею із дітками в Карпатах). Тварини не дуже привітні - ще б пак, приїхали, мішками косолапими кличуть, от же ж. Лісник розповідає, як одного разу ведмідь відгриз шмат кирзового чобота надто безпечному мешканцю сусіднього села. Добре, що відборонили, інакше і без ноги міг залишитись.
Ок, до Залісся залишаються вже якість лічені кілометри, а дорога простує через чудовий зруб. І грибників купа. Ігор, затятий грибник, таки не витримує. Тож кидаємо велосипеди і прямуємо в хащі. Десять хвилин - і пакет грибів Ігор ховає собі в рюкзак. А у лісі, скільки не дивились, грибів практично й нема, або ховаються від нас. Що ж. Останні кілометри. Фінішуємо біля нашої Спелеохати. Чаюємо. Залишаємо Слоника, Оксану та Андрюху мандрувати печерами, та поспішаємо з Ігорем на потяг. Три години - і ми в Тернополі.

Обговорення походу на форумі Турклубу
http://www.forum.tourclub.te.ua/viewtopic.php?f=11&t=1210



Відео з походу від Слоника
Вело Тернопнопільщиною.avi
 
Декілька фотографій















Щоб «жаба» давила :-)
Вдома не сидіть, педалі крутіть!



3
Заплановані / Re: Вело-Дністер
« : 26.10.2012, 10:04:52 »
Відео з нашого походу

http://youtu.be/hzWE91tarHc

4
Ось і ми повернулись з нашої пішохідної двійки.
Погода нас не менше радувала. Чесно кажучи 7 днів у Карпатах, і щоб жодного разу не було дощу, я такого не бачив)))
Нашою буденною одежею були шорти і футболка, правда захід сонця супроводжувався значним похолоданням, аж до мінусової температури.
Маршрут пройшли на всі 100, ше й з + я б сказав. Загальний кілометраж становить близько 180км.
Відвідали основні вершини Горган, Свидовця, Чорногори, тікали від собак під горою Веснаркою, коштували білі гриби біля Довбушанки, почували себе як в раю в урочищі Пекло...
І просто милувались барвами осінніх Карпат!!!

Детальніший звіт згодом (скоро в усіх кінотеатрах)))))))

5
Глянув прогноз погоди. Під кінець тижня обіцяють +15. Гріх таким ділом не скористатись.
Планую піший похід Центральними Горганами, Свидовцем, Чорногорою.

Дата 19-25.10.2012 (7 днів)

Маршрут:

Яремче - пер. Переслоп - р. Зубрівка - г.Довбушанка - г. Ведмежик - с. Бистриця - г. Сивуля - пер. Легіонів - г. Братківська - витоки Ч. Тиси - г. Татарука- оз. Апшинець - оз .Герешаска - оз. Ворожеска - г. Близниця- с. Кваси -г Шешел - г. Петрос - г. Говерла -г. Туркул - оз. Несамовите - Заросляк - с. Ворохта

Відстань: 161 км

Харчування: 30грн/день * 7 = 210грн

Дорога: туди -65 грн, назад - 75грн. Разом. 140грн

загальне спорядження (кухонне та загальнотаборове спорядження) у розмірі 5 грн/день - 30 грн (Якщо берете у похід щось зі свого загального спорядження: намет, сокиру..., плата знімається )

оргзбір - 10 грн

підготовка та розбір спорядження, закупівля продуктів - 60 гр (при активній допомозі у підготовці до заходу оплата знімається, при менш активній - 50%)

Є можливість приєднатись на перших 2 дні. До селища Бистриця, звідти виїжджати на Франківськ.

умови участі:
-- ведення здорового способу життя в мандрівці
-- спілкування українською мовою (для громадян України)

Контакти: 067-587-59-3два (Ігор)

6
Заплановані / Re: Вело-Дністер
« : 12.10.2012, 19:45:59 »
Повернулись!
Загальний кілометраж становить 304 км.
Нас всього було 5.
Сталось 3 проколи шин.
Стерли 2 пари гальмівних колодок.
Замінили 1 гальмівний тросик.
Правду говорити про скидання і набирання висоти, так було майже в кожному другому селі. Ми спускались до рівня річки, і потім знову набирали висоту.
Похід видався на славу. Купа вражень, купа емоціїй. Ще й погода не підкачала, майже завжди нас супроводжувало сонечко.

7
Заплановані / Re: Вело-Дністер
« : 08.10.2012, 23:13:54 »
затверджений маршрут чи самі оцінили його на цю категорію?

Затверджено в МКК, як вело 1 к.с.


Справжнього туриста і вночі піднімеш, то він будь куди поїде)

8
Заплановані / Re: Вело-Дністер
« : 08.10.2012, 19:32:47 »
Дати змінились.

9-12.10.2012

Завтра вирушаєм

Велосипедний маршрут 1 к.с.

Поїздом до Чорткова у вівторок вранці 9 жовтня.
Веломаршрут такий:
м.Чортків - с.Джурин - с. Попівці - с. Шутроминці - с. Устечко - с. Іване-Золоте - м. Заліщики - с. Касперівці - с. Зозулинці - с. Синьків - с. Колодрібка - смт. Мельниця-Подільська - с. Вільховець - с. Дністрове - с. Трубчин - с. Окопи - с. Завалля - с. Кудринці - с. Чорнокозинці - с. Гермаківка - с. Кривче - с. Борщів. За бажанням можна буде продовжити маршрут - с. Лисівці - с. Сосулівка - с. Залісся (Млинки). Звідти поїздом на Тернопіль.

Дати: 9-12.10.2012

Відстань: 320км

Орієнтовна вартість:
Дорога туди-назад: 30грн
Харчування: 25/день *4=100грн
Організаційний збір: 10грн

умови участі:
-- ведення здорового способу життя в мандрівці
-- спілкування українською мовою (для громадян України)


Контактний телефон 067-587-59-3 два (Ігор)

П.С.

Зустріч завтра у 7.15 залізний вокзал.

Є ще можливість приєднатись.

9
Заплановані / Вело-Дністер
« : 10.09.2012, 16:28:59 »
Я таке бажання катнути на велосипеді вздовж Дністра.
От скільки сплавляюсь, все задираю голову уверх, та й думаю "як воно там???"
Орієнтовний маршрут. Поїздом до Іване-Пусте. Тоді на великах до Трубчина і вверх по течії вздовж річки до Заліщик, можливо вище.
Орієнтовна відстань 200 км
Дати: 12-14.09.2012
Є бажаючі??? Приєднуйтесь.

Сторінок: [1]