Після двох чудових вихідних на природі довелося одразу ж приступити до роботи.
Фотографії обробляються у проміжках вільного часу.
Але риску таки хочеться підвести, бо з"їздили цікаво і побачили те, чого шукали.
Так от за підсумками двох днів (на основі мого одометра):
- загальна відстань склала - 116,55 км
- загальна середня швидкість - 15,3 км/год
- загальний час у дорозі - 7:37:43 год/хв/сек
Маршрут виконано із незначними змінами. Сподіваюся пізніше його промалюю на карті і теж викладу.
У подорожей восени виникають свої особливості. Вони вкрай обмежені часовими рамками світлового дня.
Плюс ми були затиснуті поїздами з двох боків. У перший день почали крутити педалі після 11 години дня.
Перестали їх крутити десь поза 19 год, коли вже було зовсім темно, особливо в окулярах мені. В такій порі ми якраз і доїхали до Язлівця і спустилися стрімкою дорогою до його центру. Цю ділянку я долав виключно на автопілоті.
Подальше просування в пошуках місця ночівлі, розкладання палаток і розпакування мотлоху з велосипедів, пошук дров і приготування вечері, її поглинання - все вже відбувалося глупої ночі - хоч в око стрель. Але всі крім мене були з ліхтариками, тільки я як лох - був без нього.
Наступного дня ситуація виглядала не набагато краще - виїхали десь коло 11 години.
А мали часу до 17 години - поїзд у Чорткові.
Доїжджаючи до Бучача бачимо що часу залишається вкрай мало, думаємо про запасний варіант із потягом з Бучача до Чорткова. Але він успішно провалюється - потяг вже поїхав. Тому не гаючи часу рухаємося якнайшвидже вже у Чортків.
Я другого дня їхав майже увесь час попереду групи, бо за той час, що вони мене доганяли намагався нафотографуватися досхочу і не затримувати цим усіх. Так що у Чортків я теж приїхав першим, дещо зазняв, поїхав на вокзал, сів у потяг. Вже перед самим відправленням приїхали решта. Ху - встигли...
Таким чином, тримаючи доволі високий темп, ми пропустили не оглядаючи Язлівець, Бучач, Чортків. Ну і багато часу пішло на підйом з одного каньйону у Ниркові лісом, потім зранку другого дня на спуск до кладки через Стрипу і на черговий підйом до Pусилова.
Та це не біда, бо головне, для чого планувалася поїздка, ми побачили - каньйон біля Ниркова і каскад Pусилівських водоспадів і то все у дійсно у "золоті".