Мандрівки > Звіти
вело Кенія-Танзанія жовтень-грудень 2013
Іван Онисько:
велоподорож Африканськими просторами
Іван Онисько:
Доброго ранку!
Це вже другий ранок в Африці. Але він зовсім не в тому місці, з якого мав бути написаний опис перших днів нашої подорожі. Так, ми в Африці. Так, ми в столиці африканської країни. Але не Аддіс-Абеба, а Найробі. Що сталось? Чому ми не в Ефіопії, а в Кенії? Помилка авіакомпанії? Пілот літака трохи промахнувся з місцем посадки і приземлився в сусідів? Чи ми з Андрієм на радощах, що летимо починати наш RIFT VELO, так напились в літаку з Києва до Стамбула, що в аеропорту столиці Туреччини сіли не на той літак до Африки?
Причина в нашій з Андрієм необізнаності. У нас була інформація, що візу відкривають при прибутті в Ефіопію. Але в аеропорту Києва ми дізнались, що це може бути тільки за наявності запрошення від ефіопа або офіційне запрошення на якийсь семінар, змагання чи конференцію. Такого в нас, ясна річ, не було. Або ж можна було оформляти візу в посольстві. А його в Києві нема. Найближче – в Москві. Тож довелось дуже швидко придумувати інший варіант.
А які були? Розвернутись і роз’їхатись по домівках, ридаючи над своїм фіаско. Полетіти спершу в Туреччину і там пробувати здобувати візу в Ефіопію. За 5 хвилин до закінчення реєстрації на рейс до Стамбула ми вирішили летіти в країну на нашому маршруті, яка наявності візи попередньо не потребувала. Нею стала Кенія. Ось так ми прилетіли замість Ефіопії в Кенію.
Як це впливає на долю нашого проекту RIFT VELO? За зміну квитків довелось доплатити 500 доларів. Найробі хоч і була в нашому маршруті, але ми розраховували сюди потрапити десь на 40-ковий день подоожі. Це означає, що 40 днів попереднього планування, яким займався Андрій, коту під хвіст. Це означає, що якщо б ми продовжили рух з Найробі так, як попередньо планували, то наш маршрут закінчився би максимум через 3 тижні. Виникає питання, чим же себе зайняти більше, ніж місяць часу?
І тут починається імпровізація. Мені хочеться поїхати з Найробі до екватора і розгалузити попередній маршрут по Танзанії. Андрій теж не проти моїх побажань. Але думаєм і про те, щоб скоротити наше перебування в Африці і поміняти дату вильоту з 18 грудня на кінець листопада, оскільки бюджет доволі обмежений. Перед нами зараз стоїть завдання визначитись з подальшим маршрутом і відповідно перепланувати його.
Іван Онисько:
Перший день катання в нас виявився непростий. Спочатку ми згоріли, потім замерзли, в Андрія судомили ноги, ми надихались вихлопів, потім повністю промокли, їхали по темряві і на завершення ще й в мене пробилось заднє колесо. Але це сталось в невипадковому місці. Біля недобудованого мотелю. Діватись було нікуди. Хоч до міста Найваша залишалось недалеко, з пробитим колесом нікуди не заїдеш. Тож ми підійшли до охоронців мотелю. Нам в ночівлі відмовили, оскільки вони ще не відчинені. Поки ми спілкувались, як нам краще бути, де шукати інший нічліг, вони між собою порадились і сказали, що впринципі заночувати в них можна, але їжею вони нас забезпечити не зможуть. Ми хоч і були голодні – за весь день ми з’їли по десятку бананів (це якраз були наші перші банани, які ми їли в Африці), та все ж зважаючи на темряву, холод, промоклий одяг і пробите колесо, без вагань погодились. За 2000 шилінгів в нас мали бути ліжка і тепла вода.
Іван Онисько:
Нашою вчорашньою ціллю було доїхати від Naivasha до Nakuru. Ми її виконали. Ми таки потрапили в Африку на сезон дощів. Та діватись уже нікуди. Основну частину вчорашнього маршруту ми проїхали сухо. Але виїзд довелось відтягувати через невизначеність з погодою. Дощ не випускав нас. Також зайняло час ремонтування мого заднього колеса. А ще ми з Андрієм по-дві години потратили, щоб описати події та враження двох поперердніх днів. От це все і спричинило наш старт десь між 1 і 2 годиною дня.
Frenky:
фотки?
Навігація
Go to full version