,Все почалося з того, що мене мій друг Іван попробував втягнути в чергову "аферу"(я так називаю
його пропозиції щодо поїздок в Буковель, Пилипець,Мигово чи навіть спортзал і т.д.)
Цей раз пропозиція носила культурний характер-поїздка в Крим на фестиваль джазу.
І хоч я всіляко віднєкувався від цієї ідеї(бо ж коли поїхали в Львів на Армена Ван Бюрена-то він просто
не приїхав), колєга якось найшов мене у відповідному настрої , і таки переконав у корисності поїздки.
Я ж вирішив , що просто сама музика-то буде засухо, і почав пакувати ровера.
Квитки на потяг прийшлось брати для мене з запізненням, то ж місця попались не надто престижні,
та це байка, все ж буду мати можливість відірватись від буденності на яких 4 дня ну і 2 дні дороги.
Щоб уникнути всяких проблем з перевозкою роверка- придбав велосумку.
Ну от і 11вересня-час від"їзду.До Тернополя -рейсовий автобус, далі сімферопольський потяг.
На залізничній станції мене провожав Стєчкін і помогав затягувати моє добро до вагона.
От люблять його провідниці, певно чуйку мають
Доба добирання до Сімферополя нічого цікавого не представляла, я їв бутери,
а ровер лежав в чохлі на верхній полці плацкарту.
Південна столиця зустріла чималою біганиною і хитрющими таксистами.
Особливих проблем з добиранням місцевеми маршрутками не виникло, хоча варто знати,
що тут за ручну клажу доплачується додатково.
Сам фестиваль в Коктебелі проводиться 11-й рік поспіль на побережжі моря і збирає
музикантів з усього світу.
Виступи проводяться на трьох сценах:Nu Jazz,Волошинська сцена,Open Stage.
Відкрита сцена:
тут проводились денні виступи і конкурси(підігрівання частини толпи)
Основна сцена Nu Jazz :
для вечірньо-нічних виступів і хорошого рівня команд.
На третю ,саму меншу ,Волошинську сцену, я ходив лиш раз,нехватало часу.
З першого дня основної сцени запамяталась українська команда Pianoбой,норвежський дует
трубача і ді-джеєм Nils Petter Molvaer, Bonobo з Англії.
Сучасний джаз-не просто джаз, а суміш хауса, електронік,брейк-біту з елементами хіп-хопу, року і навіть поп.
Я почав по-інакшому дивитись на цей світ стилю.
А якже мій роверик? Після катань по вулицях цього невеличкого міста я надумав скочити в сусіднє
місто Судак.І не далеко (30км) , та й на фортецю подивлюсь, в Новий Світ скочу.
Погода починала портитись, але й відкладати поїздку не було на коли, то ж на слідуючий ранок, передівшись у
велоформу взявся за кермо.
Ну, що хочеться сказати, машин тут усяких повно, і всі з різними номерами, ну і відповідно їде хто як хоче.
Так що прийшлось шукати менш загружені дороги .Процентів на 70 це мені вдалось.
Проїжаючи через одне поселення , я відчув на спині легкий дощ.Так, приїхав, починаю шукати схованку.
Дощ забрав в мене приблизно 1,5 години, доки сонце пробивалось крізь хмари, я знайомився з місцевим населенням
і ділився враженнями від місцевості.
Все, можливо їхати далі і я налягаю на педалі.Починається непоганий перевал і я шкодую, що зняв контактні педалі.
Після підйому, як завжди, спуск,ще й досить довгий, і це зовсім нерадує, бо вертатись буду цією дорогою.
Скоро ,маневруючи між калабанями, виїжаю на центральну дорогу і доїжаю до позначки Судак:
Щоб не втрачати час на розпитування і шукання дороги, я включив навігатор в телефоні і поїхав згідно його вказівкам.
Все ніби нормально він показував, але завів мене на дорогу з одностороннім рухом і мені прийшлось їхати "проти шерсті".
Доїхавши до фортеці я зрозумів, що часу обмаль, бо ще потрібно вертатись назад і вспіти на вечірній концерт.
Так-що Новий Світ невийшло побачити, і я обмежився фортецею.
походив-поїздив кругом Генуезької фортеці(організатори обгородили її територію забором, же -би гроші заробити)
поїв кукурудзи на побережжі, закусив виноградом, пообдивлявся на різношерстну толпу і рушив назад.
Дорога назад заняла менше часу. бо ж дощу небуло і нахилу було більше в сторону Коктебеля.
Хочу ще сказати за тут присутніх людей.Зразу мені кинулось у вічі велика кількість неформалів і субкультур.
Різноманітні зачіски, чудернацьке вбрання,чужа мова, розкована поведінка, алкоголь, план -це все було тут присутнє...
Море було тепле і люди активно загорали і купались, правда хто в купальному костюмі, а хто без....
А одного разу мене спинила набережна міліція, за їзду по пішоходній зоні; і вони були праві, бо їздити в цій толпі
не зовсім тверезого і обдутого люду, з незрозумілою траєкторією руху , було небезпечно.
Я вибачився і пообіцяв більше так не робити.
Сам ж фестиваль процвітав потужною музикою, новими групами, цікавими стилями і був досить змістовним і багатогранним.
ще маю вирізку з "Української правди":
Джазовий фестиваль у Коктебелі за 11 років свого існування зібрав чималу армію прихильників. Вони їдуть сюди не лише послухати музику (а на цьогорічному фесті саме джазу було ще менше, ніж минулого), а за особливою атмосферою дружби і позитиву.
В об’єктив фотографа "Української правди. Життя" Анни Андрієвської потрапили не лише виконавці Bonobo, Red Snappers, Омар Пуенте (який заспівав "Чеврону Руту"), та Patrick Wolf, який у пісні вплітав "Love Ukraine", але й відвідувачі фестивалю, слухачі музики на Open Stage, що на нудистському пляжі.
<a href="
http://piccy.info/view3/5156604/840109a0ab67a4465d3e629520ee3c8b/orig/" target="_blank">[img width= height= alt=Piccy.info - Free Image Hosting" border="0]http://i.piccy.info/i8/306f09e067d6e6b0e27f30caf6c814ff/1379604272/101705/618287/kokt1_800.jpg[/img][/url]<a href="
http://i.piccy.info/a3c/2013-09-19-15-24/i8-5156604/754x566-r" target="_blank">[img width= height= alt=" border="0]http://i.piccy.info/a3/2013-09-19-15-24/i8-5156604/754x566-r/i.gif[/img][/url]
Так, направду, атмосфера фесту була пронизана доброзичливостю і посмішками.Глядачі постійно вітали музикантів оплесками
і бадьорими викликами.Підняті вверх руки і аваціїї "на біс" супроводжували виступи більшості артистів.
Швидко промайнуло 4 дня свята, пора додому.
Відмиваю байка від кримських порохів і піску , пакую в сумку. Про сумку.Купив я її на Харків туристі, ціна біля180гр.Нова.
Переваги:легка,зшита з легкого матеріалу;має мішочок для складання, який досить невеличкий.також в комплекті є роспорка до вилки.
в складеному стані займає мало місця і легко поміщається в рюкзаку.
Недоліки:основний матеріал(крім дна, воно підсилене цупким матеріалом) досить тонкий і при перевезенні в багажниках автобусів
швидко перетирається до дірочок, починає царапатись рама і навісне.В Боці кріплення керма варто збільшити викройку
чохла, щоб повернуте і пересунуте кермо незаважало блискавці замикатись.
Між знятим колесом і рамою я вставляв картонну перегородку .Також варто по всій довжині рами з двох сторін вставляти картонні листи
Байк вам потім подякує хорошим зовнішнім виглядом.А якщо вам прийдеться переїжати з складеною сумкою-то картон прийдеться
викинути.То не біда, біля прод магазинів є купа картонних ящиків, з яких вийде непоганий захист .
Про переїзд.Ні вдома на автобусній, ні в Тернополі на залізниці небуло ніяких проблем.В Сімферополі водієві маршрутки прийшлось дати
пару гривнів, бо я не знав , що потрібно купляти квиток на вантаж.
Проблеми почались на зворотньому шляху в Коктебелі."Одне місце вантажу-то є ручна кладь рзміром не більше 100см х 50см х30см"-то виписка з правил на автобусній Коктебеля.Я купив 2 таких місця. Водій "Еталону", що приїхав нас везти-був налаштований крайньо вороже,
хамив пасажирам, сварився без причини, обзивав всіх.Я не маю нічого проти місцевої народності, але дай Бог , щоб таких було поменше.
Ніякі мої доводи і аргументи на нього не впливали, гроші теж на нього не подіяли(певно він просто нелюбить велосипеда, от і все).
Ще розпалив перепалку мій друг, який вступився за мене на таких-же тонах, якими оперував водій.
Тут вже все залежало від мого вміння виходити з такої ситуації. Я відвів шофера вбік від толпи і поміняв тему, якось помало напруга почала падати, і якось на диво він пересадив мене в автобус з більшими багажниками(хоча роверик і в його багажі поміщався).
Взагалі -то ця сумка збоку ніби й велика виглядає, проте якщо ставити її стоячи і підпирати з двох боків сумками-то місця вона займе небагато(сідло опущене до кінця, педалі зняті,кермо повернуте вздовж рами і пересунуте в бік сідла, з переднього колеса знятий ексцентрик.
Отож після гучного шкандалю, я , все-таки , добився до Сімферополя.
Радість посадки на потяг додому отьмарила львівська провідниця, заявивши, що в мене негабаритний вантаж, хоча це було некатегорично
і скоро забулося після декількох моїх вдалих жартів(ну нехтів я знею сваритись, бо добу сваритись -то занадто)
Але... Пропоную розмістити на "Шприсі" перелік правил і вимог на різних транспортах, же би кожен велосипедист знав, де він правий, а де потрібно трохи прогнутись.
Попри це все , я незбираюсь відмовлятись від подібних поїздок, і закликаю вас: НЕ ПРОПУСКАЙТЕ ШАНС ПОЄДНАТИ МУЗИКУ І ВЕЛОСИПЕД!!!
Тема:
Тема: Музичний фест Jazz Koktebel (Прочитано 6722 раз)