в мя велосипед - збірна совєцкаго союза: рама - команч ніагара, вилка - якась дефолтна, запчастини бралися альбо б.у, або - базар. Винос у мя фірмА - Кельбаджари зоветься
- ні у кого такого нема більше... Колеса тілько були нульцеві, зібрані в ровер-байку, ну і всякі свистілки-перділки - типу гріпсів, ручок і тормозних колодок
Спочатку трансмісія була торней - але на другий сезон життя мого дюралевого коня я купив алівіо (торней - таки те ще залізяччя) - брав цілий гірсет в китайців, який успішно і проінсталив - під кінець другого мого велосезону. Два повних сезони вже з ними поїздив. Пра я вел швидше як дорожник юзаю (асфальт/польовки) - тому трансмісія ще зо два сезони точно проживе. Але планую планову заміну коліс - пятий рік вже їм йде (з гальмами ві-брейками, до речі), то вже й касету, як мінімум, міняти треба буде.
Але я ровер досить щадяще користаю - на роботу - з роботи + десь-колись по обїздній катнути, чи до ближніх сіл ( 20-30 км на день в середньому). Іноді можу поїздку кілометрів на 50-60 замутити - але то рідко - десь раз на місяць. Літає апарат не зле - швальбовські лендкрузери напомпані до 3,5 - 4 атмосфер, моя особиста масса і втулки - шімановські паралакси забезпечують доволі непоганий накат, хоча задню втулку я вже майже угробив - минулої весни вирішив заглянути до неї - як вона поживає, і чуток конуса перетягнув. Довелося їх замінити.
Вилку б ще ригідну спробував би - замість моєї дефолтової недовилки. накат, гадаю, став би трішки ліпший - через відсутність пружин, лишньої масси ну і власне - нижчу посадку велосипедиста.
Головне аби жалізяка приносила задоволення, все решта не має значення.