6:30 ранку, згідно з домовленістю, три Шприхалі - Славік(Worm), Руслан(Ruslan) та Я зустрілися і були готові на будь-які випробування. Хоча основна мета поїзди була покупатися і погрітися на сонечку.
Ранок почався весело, дощ полив у 5:15 і постійно про себе нагадував. Тому стратегічний план напрошувався сам собою – газуємо і тікаємо від дощу. Газнули, але не довго, вже на 5 кілометрі Руслан пробив колесо. Цей клопіт зайняв трохи часу, але наш дух не зламав.
Зустрічний боковий вітер постійно шепотів – “повертай, повертай…”. “Сам повертай”, відповідали Ми і вже у Вишнивці збагнули, що втекли від дощу. 40-й кілометр – це тільки третина шляху, тому зробили пару фоток і погнали далі.
Кременець, 68-й кілометр, знайшли яблуневий сад, такий гарний, що пропустити не могли. Там ми попоїли, потеревенили і погнали на Шумськ. Дорога від Кременця до Шумська – це один з найбільших кайфів поїздки. Гладкий асфальт, дуже мало машин, чудові краєвиди і вітер у спину. Так Ми пекли 30 км/год до Шумська набираючи повні груди ароматом польових квітів і ефіром соснового лісу.
Шумськ – доволі привітне місто, де поповнили запаси води, харчів і встигли потеревенити з місцевим вуйком, який хотів посадити нам на колесо місцеву дівчину. Я і Славік бачимо, що Руслан готовий погодитися, очі його сіяють і сипе комплементами – “справді гарна дівчина…”. Змушені були підключитися і переконати, що велосипед у неї не того класу, доїхати не зможе ну і таке…
Дорога до Кутів – це Ге…, потім 5 км до Кутянок і нарешті після тривалих розмов з місцевим населенням (дівчинка – 5 років, хлопчик – 7 років) зрозуміли де той ставок.
Не буду переказувати як Ми купалися, грілися на сонці, пили чай з травами, слухали пісні у виконанні місцевого ансамблю, збирали суниці, малину, лежали на траві і дивилися на небо. Для того, щоб пояснити наші відчуття, слів мало.
Зранку (7:45), поїли пластівців з курагою, родзинками і згущеним молоком. Руслан сказав, що цій страві не вистачає маленької деталі і ще доповнив сніданок двома кусками житнього хліба.
Короче, зібралися, порадилися і поїхали додому через Стіжок. Та дорога мала бути на 20 км коротшою. Різниця у відстані компенсувалася якістю дорожнього покриття і крутим горбиком у Кременці. Дорогою спілкувалися з місцевими, Руслан чіплявся до дівок і одна навіть подарувала йому Білого гриба. До мене дівки не підходили, тільки один п’яний запитав, чи все у мене добре, коли я пив воду. У Славіка ще гірше, його в чоло вкусив здоровий мух.
Яблуневий сад (той самий) знову заманив нас (прийшлося трохи відхилитися від основної дороги). Нічого нового, наїлися каші, доїли всі запаси, напилися чаю, погризли яблука та зібралися лягати спати, але раптом згадали, що чекають нас тут близькі і рідні. Тому, було вирішено рушати далі.
Дорога далі – нічого особливого, сонце, боковий вітер, але не у спину, багато фур і велике бажання швидше подолати цей кавалок асфальту.
Загальні враження дуже приємні, всім учасникам поїздки велике дякую!
Тема:
Тема: 20-21 липня 2013 року: Тернопіль-Кременець-Шумськ-Кутянка (Прочитано 6814 раз)