Так, я вже вдома.
Погода просто чудова. Сонечко навіть трохи припікало, довкола літало бабине літо...
Коли ми приїхали на місце мені стало смішно, бо цей немаленький майданчик розташований за якийсь десяток метрів від однієї з центральних алей, і як я його міг не помічати.
Заїзджаєм на майданчик, в стороні стоїть хлопець на weller-і. Торможу біля нього. Вітаюсь, питаю чи знає про шприху, відповідь була прогонозованою. Лізу в свій новісічкий рюкзак і практично зі сльозами на очах і комком в горлі віддаю останню шприхальську візитку, їх, десь рік тому кілька штук дав мені Теодорчик коли ми зустрілись у Спорт плюсі. Хлопець дуже зрадів, і одразу кудись поїхав.
Тим часом Саша (Z350) вже висів на турніку. Те шо він на ньому робив
, йшло в розріз з моїми поняттями про земне тяжіння, а моє підтягування здалось мені просто жалюгідним дриганням. Так що є до чого тягнутися. Тепер хочу частіше вибиратись на такого роду фізкультуру, бо в мене ще з хребтом проблеми а різні вправи на турніку кажуть на користь.
Зовсім забув зробити кілька фоток.