Нарешті я добрався своєю рукою до шприхи. В першу чергу роздумував в якому розділі писати, але оскільки матеріал буде викладений у формі звіту того в розділі звіт.
Вже давно підмітив, що в моїх покатульках є якась ізюминка, все не так як у всіх, то серед ночі в зливу з шашликів то подерті скати ... (але зараз не про це) і цього разу не обійшлось без сюрпризу, що правда мало оптимістичного, але все по порядку.
Отож! Все починалось 29.07.2008 як проста і безобідна короткометражна покотенька після тяжкого робочого дня, на вулицю знову вернулось сонечко хмарки поспригували у невизначену далечінь і я з своїм другом вирішив погнати на базу біатлоністів так як і покататись є де і сонце не буде пекти, а заодно я матиму змогу побити свій рекорд швидкості який наразі встановлено на відмітці 71,00 км/год, забігаючи на перед скажу що він ще діючий
.
Добрались туда швиденько, зробили коло (база, спуск з повором із за дерев, підйом, розгінна площадка, прекрасний спуск - підйом) і на другому колі я спробував вже конкретно розігнатись, перед тим накачавши колеса, змастивши цепку, перевірив байк так як минулого разу я мав проблеми з оською і точно не міг розвинути багацько. Тим не менше знову 71,0. Подумав що можна спробувати поїхати з другої сторони (від дороги) виїхав на горку(паралельну дорозі) відпочив і почав педалювати ввійшов в поворот ідеально і ось пряма перед першим (тим меншим спуском) де вже педалюю сильно і інтенсивно, але ось тут лірика і закінчується починається пригода
Не судилось мені доїхати до того спуску!
.
На спідометрі швидкість точно більша ніж 50 км/год, але не думаю що більша ніж 65(хоча можливо)
, мабуть під час переключення передачі на саму меншу зірочку відбувя скачок, педалю дьорнуло і моя права нога злітає з педалі (або просто нога злітає) тому, що я був в кедах, рельєф нульовий і моя все та ж права нога попадає під заднє колесо (я не можу пояснити як і чому просто попадає вона туда), саме нею я й починаю гальмувати після чого пару секунд і я вже стаю з асфальту. Приблизно 20 40 на годиннику!
Стояти не можу бо кидає в сторони. Вирішив присісти. Повз мене проїжджає чувак на скутері запитується чи все гараз якому я повідомляю, що полетів з байка але всьо гуд (правда в той момент я ще не підозрював, що в мене пів писка в крові. Кличу Pомана так як він мене чекає на іншому кінці пагорба і чекаю. Після декількох вигуків подумав, що просто стояти і чекати нема чого і вирушив в сторону бару (в той момент зявився він на приближенні) заходжу в той бар, людям важко відвести від мене погляд, попросив барменшу пустити в туалет щоб помити лице. На щася в туалеті було дзеркало. Промив щоку, і тіки мити вухо побачив що з ним щось не так. Що робити? Чухати в лікарню! сама ближча №3 тим більше що про її хірургію добре відзиваються. Сідаю на байк і в впреред. Доїхав без проблем по дорозі ніби не кидало рівновагу тримав, тіки от якщо хід думок адекватний то поведанка після стрес-шоку не дуже, як охарактеризував Pоман ніби обкурений, але це й не дивно. Отож цвинтар(де залишатись не охота), Тернопіль, Лікарня №3.
Пробую зайти в поліклініку - Двері зачинені. Спускаюсь вниз в лікарню при вході нас зустрічають дві СОБАКИ!!! Чемно пропуствши їх, так як шановне панство було в одвірках і виходило на вулицю, заходжу в приміщення кругом нікого! Кричу агов може хтось тай живий, все як в фільмах жахів, короч, згадавши де приймальне відділення рулю туди. І от відчинивши двері бачу: Світло вимкнуте, в другому куті сидить сестричка і якась жіночка неподалік від дверей чи то до дому збирається чи то прийшла на роботу так як без халата. Хтось увімкнув світло я кажу що мені потрібна медична допомога кукою проводячи біля писка. І Ви собі уявіть у відповідь мені кажуть, що нічим допомогти не можуть так як нікого нема, але можуть викликати ТАКСІ!!! щоб мене відвезли в 1 лікарню. Я офанарєвший кажу дякую я на велосипеді і рулю. Але вийшовши вирішив що це гон, як мінімум має бути перекись чи спирт, бінт чи вата. Заходжу назад і кажу мож спірт у Вас є? може хоч трішки. Поки сестричка льотала по кабінєту дістававши необхідне і щось витираючи я прикинув що під час подорожі в першу лікарню можу впасти в обморок і попросив ще нашатиря(пауерліфтьори добре знають що тотаке і яку користь приносить), запитав чи треба щось шити? У відповідь почув Вухо і бороду! (точно можу сказати що діалоги були більшими але суть я передав). На питання на скільки все страшно нічого толкового не почув. Взявши бинтик з нашатирем я нанюхався його і вирішив не зволікати й дьоргати в першу лікарню нехай шиють. При виході знову зустрівся з собаками, але аж передьорнувся. Сів на байк і погнав.
Перед поліклінікою 3 лікарні
[spoiler]
[/spoiler]
Перед першою медичною допомогою в ліканя №3
[spoiler]
[/spoiler]
Поки мені надавали допомогу зафоткали сабачку
[spoiler]
[/spoiler]
Після надання 1-ої медичної
[spoiler]
[/spoiler]
Перед дорогою до 1 лікарні. "Нашатирь рулить))"
[spoiler]
[/spoiler]
Добираючись в першу лікарню можу відмітити що все було як в легкому тумані або можливо це через те що вже було по 21 00. Добравшись у місце призначення заходжу у двері що зліва(хто був у тій лакарні розуміє про що я) де на мене дивляться 4-5 жіночок. Я знову кажу, що порібна медична допомога, а вони:
- "Опа! А чого до нас?"
Я - "Опа! А куда?"
- "двері навпроти (на право)."
Я виходжу, заходжу в двері, що зправа і знову кажу, що потрібна медична допомога (вже аж надоїло) нарешті чую ЧЕКАЙТЕ. Нарешті попав куда треба */\*. Ждю! не наю кіко хвилин пройшло, але вирішив що треба попросити про швидше надання мед. допомоги. мені коротко і ясно сказали що прийде моя черга і тоді мені допоможуть. Сказали показуючи пальцем на "операпеційну" не бачите занято?. Я глип туда і бачу: "два пустих стола біля одного з яких спілкуються дві медсестрички" Стало все зрозуміло!. Вийшов на вулицю сказав Pоману, що йому нема чого тут вбивати час, йому завтра на роботу, а я швидже всього як мінімум запізнюсь (оптимість мать твою). Затягую байк в всередину прикріплюю до батареї і чекаю тої щасливої миті. Мимохідь чую обговорення моєї фінансової спроможності яка рівна нулю
. Але вони якось самі це збагнули(правда на протязі проведення суспільної вечірки перепитали). Уникаючи всі деталі які не є важливими мені зашили бороду і пришили вухо
, прикинули що в мене може бути струс мозгу (було б що трусити ;D) і після швейної машинки я на рентген черепушки і запястя лівої руки. Після чого на моє особисте здивування повернувся Pоман щоб глянути чи мене не закрамсали
. Після огляду знимків вердикт: всьо гуд з черепуньком, рука без тріщин і переломів. Отож я зібрався і рушив до дому правда мені дали списочок що я маю повернути. А невідомим чудом рентген зробили безкоштовно.
Дорога до дому теж виявилась достатньо цікавою. Щоб їхати, а не йти мені треба було кудись поставити знимки тому рушили на Ж/Д вокзал в магазин де на мене вилупились і не могли відірвати погляд всі хто був, вже чуть згодом я збагнув що в мене не просто пика в бінтах, а ще й футболка вся в крові і подерта. Після цього магазинчику я сів на байк і рушив в до дому, але вирішив ще заскочити в торговий світ щоб купити йогурту так як згадав, що я ще при виїзді це спланував і в сумці для обладнання мав на це кошти. В торг. світі на мене теж дивились не відриваючи погляду і от домівка через, ну хз мож 500-1000м і тут мені вдалось біля базарчику їхати і заїхати в шлагбаум саме так я й зупинився. байк пройшов під шлагбауном я я повис на ньому, все як в комедіях. Далі вже пройшло без пригод))).
Pоман провів мене до самого підїзду За що йому величезне
ДЯКУЮ!!!В дома я ще раз обробив рани які були відкритими. Також знайшов на плечі одну на яку в лікарині ніхто не звертав уваги. Добре що мав перекись, йод, бинти. На руку наклав шину. На годиннику від 23 30 до 00 00. Так в мене закінчилось 29 липня 2008 року.
Після безсонної ночі 30.07.2008 по вказівках лікарки я зателефонував мамі сказав, що сталось і рушив в поліклініку. Де мене оглянув невропатолог Вердикт: Все гуд струсу нема; Ортопед(травматолог) Вердикт: запястя лівої руки (сустав) має сильний забій. Pани обробили. Pезультат: нові бінти і гіпс на руці терміном 2 тижні.
Мій стан 30.07.08
Станом на 31.07.2008 Зо мнов все гуд ускладнень нема. Помаленьку заживає.
1.08.08 Дозволили дома зняти повязки з щоки.
Зо мнов: Подерта борода(зашита, має залишитись шрам), Відірваний кусок вуха(пришитий назад, слідів не має бути), Обличчя від вуха до бороди сильно подерте, шия сильно подерта, на плечі здерто шматок шкіри, правий локоть теж втратив шкіру, ліва рука(біля локтя легкі царапини, зильний забій сустава), долоні абсолютно цілі(заслуга моїх пауерліфтерських рукавиць(судячи з їх стану можу сказати що велосипедні нічого б не дали)), на поясі синяк від шлагбаума, права нога (на берді синяк і царапини), ліва нога (біля коліна синяк і рана, віо того ж коліна і майже навколо нехіла протертість а під нею царапини, пальці на нозі поздирані в районі згину).
З екіпіровкою: подертий фурік, поломані окуляри, подерта цепочка від ключів які висіли на шиї, подерта футболка, подерті мої пауерліфтьорські куравиці(котрі захистили мої долоні і швидше всього запястя), подерті кеди. З байком всьо гуд(хоч це радує).
Мораль: Суть цього звіту-думок не в тому, що я полетів чи, що я травмувався і чому це сталось. Теорія ймовірності цікава річ. На що можу сказати невідомо як би воно було якщо б я був в шоломі чи без своїх рукавичок. Суть в тому що наша медицина чудернацька річ.
1. В лікарні №3 є відділення як хірургії(в якому мені особисто робили операцію) так і ортопедії, кардіологія тому відмазка, що нема кому допомогти просто смішна, черговий лікар завжди є.
2. В лікарні пропонували визвати ТАКСІ. В людини пів писка в крові, вухо теліпається, а мені блять пропонують визвати таксі. І мабуть навіть в голову не прийшло запропонувати викликати ту ж швидку допомогу, що теж було шикарно мол "приїдьте будь-ласка в 3 лікарню щоб забрати клієнта в 1"
3. Також мені прийшла в голову думка, що мене не мали б відпустити взагалі, а що якби я в центрі міста на байку відключився і була б аварія не просто Я, а ще купа людей. Тай взагалі логічно було б запитати чи я не сам. Я вже не говорю про наявність собак в приміщенні лікарні.
З Вами ділюсь цією пригодою не для того щоб похвалитись, а для того що це гіркий досвід і нехай хтось навчиться на моїх помилках. І перед тим як кудась їхати чи щось витворяти нехай відразу прикине чи буде кому його підтримати чи зданті оточуючі адекватно реагувати на стресові ситуації, куди їхати вразі нещасного випадку і хто, де і чи мають чим надати першу допомогу, куди телефонувати і кому повідомляти. Чи все добре з обладнанням! І моливо комусь з гурту не мовчати, а таки наголосити про небезпеку і триматись завжди в полі зору в покатульках. Від нещастя ніхто не застрахований.
П.с. Добе коли є на кого покластись(Pоман ще раз дякую) і Добре все те що добре закінчується.
.
ver. 3.4
Забороняю Без мого дозволу використовувати фото(текст або частини), передавати кудась, перезаливати і т.п..
Тема:
Тема: Звіт Crash-Покатулька (Прочитано 8048 раз)