Мандрівки > Звіти

Борщів - Бакота - Борщів

<< < (2/7) > >>

Штир:
Епілог – Дорога додому.
Старт виявився дуже непростим, особливо для мене.  Справа у тому що грейдер спеціально для машин проїхався по тій польовій дорозі і розрівняв горби, але при цьому перетворив їх у пісок. Оскільки у мене колеса 28с то гребти прийшлося так ніби 10% підйому. Дощ тим часом не заспокоювався, а тільки додавав. Спроби перечекати під деревами закінчилися втратою 10хв і всі начепили на себе хто що мав (куртки, дощовики) та погнали. На першому підйомі, вже проїхавши 80% у мене перегрівся двигун.  Тоді я зрозумів, що дія дощовика може бути і поганою, тобто він не пропускає воду і не дає тілу нормально охолоджуватися. Тут доганяє мене Аванар, вже без куртки, і каже – “Спробуй зняти той балахон”. Так Я у самій вело-майці їхав аж до Борщова, навіть тоді коли пішов град. Кажу все це, для того щоб звернути увагу на важливість збалансованого одягу.
Доїхали МИ до Кам’янця, знайшли там гарне кафе, добре попоїли та затрималися у Центрі на 20хв для фотосесій і остаточного засвоєння їжі. Після того рушили далі, насолоджуючись гарною погодою, на жаль недовго. Спочатку полило, потім град почав стукати по шолому так, що нічого не було  чути, тільки трісь-трісь. Ну а потім, стало зовсім весело. На дорозі утворилися калюжі і кожен раз як колесо попадало туди, хвиля промивала очі наступному, та ще зустрічні машини обливали. Коротше кажучи, екстремальні умови – поки крутиш педалі, тіло підтримує нормальну температуру і все по-барабану, але якщо зупинитися тоді м’язи змерзнуть дуже швидко і буде погано – одяг мокрий, перевдягатися немає сенсу, все одно дощ не спиняється. О так, гнали МИ а ж до заправки, де можна трохи перепочити.
Доїхали, все нормально, з’їли морозиво, погризли горіхів, снікерсів і рушили далі, дощ нарешті скінчився, до Скали залишилося ~20км. В Скалі заїхали до замку, знову фотографувалися і доїли решта запасів їжі. Руслан провів майстер-клас, як різати ковбасу. Не буду казати як, хочете знати поїхали наступного разу з нами 
До Борщова доїхали також швидко, ніхто не виявляв ознак сильної втоми, постійно жартували і одразу навідалися до місцевого бару. Там пили чай, каву, квас, намагалися сфотографуватися з місцевими дівчатами у національних костюмах, але вони злякалися наших вело трусів. Не знаю чого, певно дуже дикі.
На вокзалі одразу навели порядок, переставили стільці як нам зручніше (потім все повернули як було, начальник станції дуже просив і навіть світло нам включив як VIP відвідувачами, а касирка пропонувала свою дочку в невістки, тільки я не зрозумів кому, може МИ всі для неї були гарні). Аванар з Віталіком кудись швидко зганяли і повернулися не з пустими руками. Банани з персиками і вино додали настрою, аж до 12-ї ночі різалися в карти. Потім прийшов п’яний Вася і пропонував дитячий велосипед за 100грн, але то окремий анекдот. Його може розповісти Andy, усю дорогу жартував з того Васі, ну там було насправді з чого посміятися.
Так Ми і добралися до Тернополя, невиспані, трохи втомлені, але усі задоволені.

Юха:
Костя має добру пам"ять і він хороший письменник.
А Руслан нас всіх навчив ловити рибу. Після того, як закинув удочки, він сказав всім дивитись  :o і слухати дзвіночки.
І я зрозумів, щоб риба добре ловилась їй потрібно не мішати клювати (див. фото).

A.F.C.:
По останніх двох фото можна зробити висновок, що кльов був "бЄшений"))

worm:

--- Цитата: A.F.C. від 28.07.2012, 14:42:36 ---По останніх двох фото можна зробити висновок, що кльов був "бЄшений"))

--- End quote ---
усіх під обід заклювало, тільки один спання немав :)

Віталік виложи решту фотографій

vit:
Руслан, як самий затятий риболов,спав найближче до вудочок :laugh:

Навігація

[0] Сторінка Повідомлень

[#] Наступна сторінка

[*] Попередня сторінка