І справді, поїздка була суперською. Дорога трішки втомлювала, оскільки кожні кілька кілометрів йшли різкі підйоми по 8-10%, та і покриття не найкраще, дорожники ям понаривали по всій дорозі... Але, як каже Руслан, ми ніби знали, коли всім треба було зупинитись і набратись сил.
Може то Ліди чай, а може якісь харчі мали якісь чудодійні властивості, але в поїздці я не відчував втоми, підйоми та перевали брались спокійно, на прямій дорозі іноді зі Штирем розганялись до 45-55 км/год.
Єдине, що по дорозі до Тернополя п"ята точка давала про себе чути, оскільки ми купу часу були в дорозі.
Дуже вразила контрастність підся переїзду моста через Збруч: перше - дорога, вона була просто ідеальною (але то було окозамилювання, там метрів з 200 такої дороги, далі - звичайний напрямок
), друге - таблички з назвою вулиці - Октябрьская, третє - як Руслан запитав прохожих, куди нам їхати, то вуйко відповів - "А ви што, нє мєсниє?".
З харчуванням біля санаторіїв взагалі кояться якісь чудеса: є кафе, яке на кожному стовпі розрекламоване, але їсти в ньому не можна, бо то тільки для тих, хто в цьому санаторії проживає. Є інше кафе, але там можна їсти лише після 15:00, іто не ті страви, що дають відпочиваючим, а таке враження, що якісь залишки за дикими цінами... Магазин знайти, і в ньому щось їстівне купити - то Скіфське золото можна швидше знайти. Але добре, що Ліда з нами все-таки поїхала, і, як справжня господиня, попіклувалася про харчування, за що їй ВЕЛИЧЕЗНЕ Дякую.
По дорозі назад, як почало сутеніти, я трохи хвилювався, як водії поставляться до нашої колони, чи не будуть підрізати і сигналити в спину. Але після ввімкнення новенького заднього ліхтарика, сталося якесь чудо - всі автомобілі тримась до нас на відстані, не ближче ніж 10 метрів, а обганяли лише по зустрічній смузі. За кілька кілометрів Руслан трішки відстав, і я його обігнав, але метрів через 200 він попросив, що я став в хвіст колони, бо за мною неможливо їхати, так блималка світить... Тоді ми зрозуміли, чому водії були такі чемні, просто нас було видно за кілометр
Мені також цікаво почитати, як Worm добрався до Тернополя, оскільки спека була серйозна...
Загалом поїздка дуже сподобалась: дорога дуже мальовнича, "водоспад" - цікавий, природа - прекрасна. Ну і компанія просто суперова зібралась.
ТУТ трек нашого маршруту, але висоти ще не порахувались. Думаю, як підрахуються - тоді буде цікаво глянути, як ми спочатку набирали, а потім скидали по 100 метрів...
УПД.
ТУТ трек з профілем висот.