Сьогодні я вихідний. Нічо на голову не тиснуло. Сонце променисто світило і виманювало надвір.
Отак я знічев"я і вирішив проїхатися. До анонсу чи телефонних дзвінків другам не дійшло.
Не було сенсу. Та й самий 8-й березень бурхливо святкується пролетаріатом і день певно був у всіх запланований і забитий. Або просто робочий.
Та й часу на бюрократію не хотілося марнувати. Сів тай поїхав.
Можу признатися, що за зимові місяці я старанно запасав жирок і сталося навесну так, що животик став більшіше проглядатися ніж до того.
Тут і звичайна лінь і офісно-планктонське існування спричинилося. Якось не по феншую це все. Вирішив почати знов їздити і вкочуватися у новий велосезон.
І якщо вже зовсім по-чесному, то бракує мені веловилазок.
Перші, другі і треті кілометри показали, що зимова летаргія робить зло. Форма втрачається. Ноги хочуть боліти.
Але тішило те, що вдягнувся майже оптимально, бо не мерз і не встигав перегрітися щоб спотіти.
Ще було досить сухо і майже нуль на градуснику. Ще не кис у приміщенні і гарно провітрився.
Маршрут не казна-що: Тернопіль - Гаї Шевченківські - Біла - Тернопіль.
Всього намотав на одометра яких 25,67 км.
Часу витратив на тоє 1 год 34 хв.
Пару знимків:
Засніжені поля чекають остаточного приходу теплаЩе якісь поляОб"їзна перед БілоюСрібноверхі хатки-коробочки у молочному мареві БілоїМій вірний кінь. Не припинаю