Етимологія слова - ШПРИХА
Лінгвістика № 2 (20), 2010
ТЕРИТОРІАЛЬНІ Й ЧАСОВІ НАШАРУВАННЯ ЗАПОЗИЧЕНОЇ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ ЛЕКСИКИ В ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ГОВОРАХ УКРАЇНИ
Німецькі лексичні запозичення мають в українській мові давню
історію. Це можна пояснити різними історичними причинами.
Специфікою Західної України було те, що внаслідок першого поділу Речі
Посполитою в 1772 р. по 1918 р. під владою Австро-Угорщини
опинилася Галичина, Північна Буковина – з 1774, а Закарпаття частково
вже з 1526 р. Тут тривалий час мовою адміністрації, освітніх закладів,
військової служби була німецька мова, що внаслідок безпосередніх
німецько-українських контактів спричинило засвоєння великої кількості
лексем, зворотів, конструкцій німецького походження.
До запозичень з раннього нововерхньонімецького періоду (1350- 1650 рр.) відносимо
посторонків при хомуті” з рнвн. hanthabe „ручка, держак”; барт (бойк.),
бáрда (гуц., надд.) „тесло з коротким топорищем, сокира для тесання” з рнвн. barte „широка сокира”; борк (бойк.)
„борг, кредит” з рнвн. borgen „те саме”; вáлах (надд.), валашóйник (бойк.)
„кастрований кінь, мерин” з рнвн. Wallach „те саме”; вáрувáти (бойк.,
гуц.) „стерегти, пильнувати, оберігати” з рнвн. wahren „зберігати;
берегти, охороняти”; варстáт (бук.), верстáт (надд.), вирстáт
„ткацький верстат” (вол.) з рнвн. werkstatt „майстерня”; вінчовáти (бойк.,
закарп.), вінчувáти (бойк., бук., надд.) „вітати, бажати, складати
побажання (на Різдво, Богоявлення, Новий Рік)” з рнвн. wünschen
„бажати”; ґáнок (бойк., вол., гуц., лемк.) „прибудова перед входом до
хати, ґанок” з рнвн. Gang „ходьба, крок, хід; коридор”; драб (гуц.)
„негідник” з рнвн. Drabant „солдат особистої охорони шляхтича”;
лю́шня (бойк., гуц., надд.) „частина воза, люшня” з рнвн. liuhse „люшня”;
шпрéха (вол.), шпри́ха (бойк., надд.) „спиця” з рнвн. speiche „тесаме”;
а також
НАШЕ СЛОВО
http://nslowo.pl/content/view/156/99/Мова спомину – українська літературна мова з виразною часткою лемківського діалекту Шляхтівської Русі. Автор публікації вважав за потрібне залишити текст без зайвих правописних втручань і старався передати вірно як його змістовну, так і фонетичну сторону, застерігаючись заразом, що подеколи можливим є недокладне відтворення окремих діалектних слів, географічних назв чи прізвищ. З огляду на уривчастість спонтанної розповіді авторки текст поділено на частини з окремими заголовками.
ВІЗ
Вози були «драбняк», яким возили сіно, перев’язане «павузом» і шнуром; «гнояк», віз до гною, але ним могли і ґрулі везти чи солому. Віз був збудований так: «дишель», «ось», «коловрат», «кланиці», «розвора». Колесо було збудоване так: «голова»,
«шприхи», «багро», «рявки», «обруч». Для гамування була на ланцюгу «гамуля», яку підкладали під колесо. Ще був віз, що на ярмарки ним їздили, подібний до драбняка, але в драбняку «щеблі» були кругли, а в тім були пласки дошки, на нім якби плетений кошик «пулкишок», куди клали порося чи вівцю. Спереду, де сидів фірман, скринка на оброк для коня і дешо таке.