Мандрівки > Звіти
Крим на 10 днів
Сім самураїв:
мегакруті) Коктебель!!!!)
Erazel I-st:
А де там Коктебель? бо я щось впізнати неможу *dontknow*
baxic:
ну і мажори ж ви в білих рубахах
Yanek:
Дописано : 14.06.2011, 21:00:40Трохи добрався до вільного часу, то закинув карту маршруту. Синє, то само собою - маршрут. Зірочки - місця ночівлі.
Червоні стрілочки - то напрямок руху.
Трохи статистичних даних.
В реалі мандрівка тривала 12 днів, без поїзду.
Два дні з яких - повний релакс на бухті Ласпі - там позначено три зірочки, бо ми там три ночі відбули.
Загальний кілометраж по маршруту - 803 км.
Витрати десь 1400 грн.
В спортивному варіанті можна було легко вписатися в половину тієї суми. Але ми собі в нівчому не відмовляли -банани, йогурти, булочки, морозиво. Часом і цілий обід в місцевій кафешці.
Дурні витрати - 120 грн за три ночі в Ласпі, це при тому що в палатці. Плата взнімалась за заповідну зону і за можливість користуватися водою і туалетом. Але то таке. Ні про що не шкодую.
По днях кілька слів
День перший - Перша половина Арабатки
Азовське море тепле як молоко, коли заїжджаєш на кілометрів 20 на стрілку - людські поселення зникають, відповідно цілком приємно купатися наголяса. Якби ще не стаї комарів -взагалі б нудистський рай.
Покриття дороги страшненьке - гарна грунтовка з надутими вітром бурунцями піску. Така собі прасувальна дошка, як її називають. Пару кілометрів такого і зуби починають цокотати. Щастя що вона часом змінюється гарною грунтовкою.
Ночуєм біля якоїсь самотньої хати на середині коси. Дядько тут вирощує худобу - в нього її цілі отари. Джерело страшно воняє сірководнем-тобто тухлими яйцями. Але інакшого тут нема.
День Другий
Північ Керчі.
Добиваємо Арабатку. Пейзаж без змін. По закінченню стрілки за порадами місцевих їдемо польовою стежкою понад море до Щьолкіно. Краса неописуєма. Пахнючий степ з якраз розквітлими травами. Зліва, під обривом видніється море.
Доїжджаємо до Щьолкіно, де за 50 грн з чоловіка якісь типу охоронці типу збирачі металобрухту готові провести екскурс на закинуту атомну станцію. Відмовляємось бо темно і всередині ніц не побачиш. Ночуємо на пляжі, слухаючи музон з мєсного бару де святкує день народження якийсь мєсний авторитет, якого кличуть Вася. Музика, як на диво, Українська. В магазині де попередньо закуплялися місцева радіостанція також видавала Океанів і ще шось Українське.
День Третій.
Керч
Трохи лісами, трохи асфальткою до Керчі. Їмо йогурти, наминаємо морозиво. Видираємось на центральний пагорб, де монумент Побєди. Гарний краєвид на порт і керчинську протоку.
Докочуємось до Ельтігана (Героївка), падаєм на пляжі знову ж за монумєнтом Побєди. Тут він в вигляді мотобота і присвячений висадці десанта. Ідеальне місце для купання. Вода тепла як в азовському морі, а комарів вже не так багато.
На видноколі купа кораблів.
День Четвертий.
40 км за годину
Їдемо центром півострова до Вулканівки. Десь вроді читав що то якийсь діючий грязевий вулкан. Але насправді херня. Пагорб у вигляді вулкану. Наверху поїли сирка з лавашом. В тих краях з харчами напряг - села такі, що порівняно з ними наші - то мегаполіси. Там три-чотири хатки з татарами, купа овець, і капут. Магазинів нема. Гарний такий собі місцевий колорит. На виїзді з півострова попадаємо під гарний попутній вітер і гарну дорогу польову. Котимося з середньою швидкістю 35-40. Попри зупинки і відпочинок проїжджаємо в цей день більше 110 км. То певне наш рекорд - бо ми собі так халявили:)
В феодосії розкладаємо палатку прямо на території місцевої фортеці біля російської бази Чорноморського флоту. Охоронець бази бухий, але гостинний. На запитання де тут води набрати каже що як треба він нам принесе з бази.
День Пятий.
Піпец Кримський.
Почалися серпантини. Зїхали в орджонікідзе, виїхали назад - і вроді більше нічо не треба. Вже мертві. Доки дотягнули до Судака - мертві повністю. Поселилися в мєсного дядька за 50 грн з чоловіка. Гостинно і гарно. Лахи здали в пральку за 40 грн. Ввечері трохи погуляли і дивилися футбол.
День шостий.
Піпец Остаточний.
Від серпантинів очі заливаються потом так, що не дуже і бачиш ті краєвиди. Хоча краєвиди такі, що приходиться роздуплятися і дивитися. Словами не опісать. Думаємо дотягнути до Гурзуфа, але лапає темнота за очі. Спускаємся з траси в нєкоє село Лазурне..вже по ходу спуску поняли що зранку на підйомі нам піпец остаточний. Ночівля херувата. Є вода поруч, але море перегороджене парканом якоїсь недобудованої бази. Тре лазити між якимись бляхами щоб пробратися туди. Замахався, впав, подер ногу...тай таке.
День Сьомий.
Гурзуф. Ялта, Сімеіз
Підйом на трасу з Лазурного - то найкрутіший підйом, який я бачив і долав в свому житті. чотири кілометри вгору, включаючи таких три повороти, де я ставав на педалі на найнижчих зірках, і тиснувся ледь не до срачки, щоб пхатися вперед. Я собі не уявляю як там машини їздять. Наверху відхекувався і стирав піт 20 хвилин. Після того ноги і прес (він певне працює коли їдеш настоячки) боліли три дні. Докотили до Гурзуфу, позагаряли, перекусили, помилувалися краєвидами і втома трохи попустила. Підйом з гурзуфа на трасу (відмічу що спуск до моря з траси - то кожен раз спуск, відповідно назад - підйом) хоч і крутий, але порівняно з Лазурним - казка.
Прокатуєм Ялту, де берем водну екскурсії до Мисхору. Таким чином економим десь 30 км і тратимо 70 грн. Фунікульор на Ай-Петрі провтикуєм. Їдем до Сімеїзу, де падаєм, на наймальовничішу, як на мене, ночівлю за весь час мандрівки. (На фото - то там де кіт). Ночуєм біля моря між двома гарнезними скелями.
День Восьмий
Без зривів і ексцесів, з зупинкою в Форосі, докручуєм до бухти Ласпі - там маємо домовлену зустріч з колєгами, які відпочивають там з палатками. До кінця дня, і так само два наступні дні матрасим там.
День Одинадцятий
До Бахчисараю.
Дорогою фоткає раллійні тачки, які якраз тренуються перед Ялтинським раллі.
В бахчисараї гуляємо по ханському дворці, їмо в татарів. Ночуємо за 8 км від міста в Баштановці на озері. Чудне місце.
Підмічу що в цей день сталася перша і єдина поломка в учасників поїздки. В мене пробилося колесо. До того тільки раз підкручував болтики на багажнику, врешті техогляд зводився до огляду, чистки і змащування ланцюга.
День Дваданцятий.
Знову ж без ексцесів до Сімферополя. Там ще встигаємо заїхати в ботсад і на поїзд. Тю-тю.
Кінець мандрівки
В реалі було набгато крутіше, ніж я описав:)
thsurpita:
Додам свої пять копійок, гарний похід, і компанія гарна була і пригоди )) підйоми непогані в серпантинах - то я вам скажу не Карпати ))), а краєвиди суперові які.
п.с. і гарне фото ще одне своє викладу (дякую фотографу) )
Навігація
Go to full version