Чому ж?
Мені наприклад у печерах сподобалося.
Саме перше, що вразило, те як переливаються стіни з каменю від світла ліхтаря, яке падає під різними кутами.
Ще вразило, що ті маршрути куди нас водили, зовсім не попсові. І що я чесно кажучи не сподівався, що буде аж так круто.
Під крутизною я маю на увазі проходження розпор. Мені місцями було страшно, особливо коли кросівки у відповідальний момент могли ковзати. Хоча, якщо заспокоїтися і просто, не сильно задумуючись, проходити всі перешкоди по маршруту, то не так уже і страшно.
Після всього стало очевидним, що має бути хоч якась підготовка фізична, щоб на другий день так не ламало тіло. Іще має бути кращий захист для колін і, по можливості, для інших частин тіла.
Але на те він і перший раз. Бо я, наче, і розпитував Ромка і Віталіка, та й Сашку як там і що брати. Але саме краще просто спробувати самому.
Так що як все перестане боліти я би знову туди захотів.
Бо не так вже й часто в місті доводиться займатися активною діяльністю, під час якої б так гарно задіювалися майже усі групи м"язів.
Ну і ще шкода, що з тих місць не привезеш фоток так легко, як із інших наших вилазок.