Тема: Чортків-К.-Подільський-Хотин-Борщів

[Стечкин]

Виїхали з Віталікам Вінтажем дізелем Терн-Заліщики о 7:45 у пятницю 25 березня.
Доїхали до ст.Гадинківці  - перед-передостанньою перед Чортковом біля 10 ранку.
Погода була просто райска - сонце+попутний вітер і ми легенько покотили на К-Под.
я звернув увагу на два циліндричної форми об"єкти замотані газетою і прикріплені до багажніка Віталика і спитав, шо то воно є?
виявилося шо то є порожні пластикові пляшки під воду, а газетою вони замотані бо маюить негарний вигляд.
Довелося нагадувати, шо всі порожні пляшки мають негарний вигляд, навіть в газету замотані...
за пару ходин доїхали до мельниці-Подільської і зупинилися там біля біля першого прод.мага "Вікторія". рівно 40 км.
потім поїхали пофоткалися біля вежі і на розвалиних замку, виїхали за місто і стали на обід.
Смачно, не спеша і с задоволенням поїли сало з хлібом, спечені мамою Віталіка пиріжки з картоплею, шоколадні батончики, попили чай-каву і легенько покотили далі.
В мене злосно не переходив ланцюг на 44 зуба спереду і довелося тягтися на 34.
дуже шкодував що не взяв шорти чи велотруси - сонце палило не по дєтскі.
В Камянці були на фортеці в 16 годин, проїхавши рівно 80 км.
Потім проїхали ще 18 км і зупинилися на ніч в полі за смугою захисної лісополоси.
Повечеряли макаронами з бичками (хотіли баночку від бичків заначити і подарувати Тедові на 31 рік, але вирішили його не розбещувати цінними подарунками... а почекати, коли в нього прокинеться такий атавізм який в Віталіка і мене називається совістю і він нарешті проставить сідничний м'яз)
Дописано : 27.03.2011, 22:56:54ніч проспали прекрасно, зварили і доїли решту макаронів з другою банкою бичків (Тед мовчи!!!) і поїхали в Хотин.
Віталік почав апелювати на предмет пошуку гарної дівки, на що я резонно відповів шо всі негритянки лишилися в Тернополі
В хотині в Фортеці пообідали в шинку борщем і варениками з сиром, а я ще додатково відновив здоров"я львівською мінералкою 1715.
Після чого Віталік пішов шукати поліетіленовий пакет, який він навмисно скинув з фортечного муру, щоб мати привід не рушати разом зі мном на сексуальні здобутки, а я таки нарив угрупування з трьох незаангажованих дівок: брюнетка + білявка + третя мала сраку не менше метра в попереку і я зразу зацінив, шо там тільки сама та срака важить як я весь + мій ровер + мій баул + мій рюкзак.
короче на всі мої спроби домагань, які на початковому етапі полягали в пропозиції разом сфоткатися, дівки послали мене йти за колегою, тобто Віталіком, який шукав під муром поліетіленовий пакет.
десь по першій ми рушили з Хотина і зупинилися на обід в лісі збоку від Іване-Пусте. Поїли хліб, сало, цибульку, цукерки, печенько, попили чай/каву - налилися шо називається під корок і рушили до Борщова.
Тре відзначити, шо в суботу було значно холодніше, коли їхали до Мельниці-Подільської дув зустрічний вітер, а після обіду ще почав крапати дощик.
Мене то мало хвилювало - я мав костюм з гортексу і намокли тільки ноги в кросовках, а Віталік замок сильніше і почав штовхати ідею, шо тре шукати споруду з дахом, де б ми переночували і просушилися. Я з хліборобською прямотою пообіцяв внести в статут АВТ пункт, що без губозакаточногол девайса виїзд на ровері забороняється.
Тим часом ми приїхали в Кривче, а там попри дорогу стоять дві вежі, які залишилися від якоїсь старовинної фортеці. В першу вежу вхід ми не найшли, а в другій вхід був на висоті десь біля 3-х метрів на землею. Перший вліз по стіні я, потім затягли ровери і речі, потім вліз Віталік. Розстелили поліетілен, шо я взяв під намет, кинули на нього спальники, вечерю робити залінилися і завалилися спати. навіть дощ на дворі скінчився.

[Vintage]

Місце останнього нічлігу у цій поїздці - ближча вежа!

Решта доопишу завтра, бо - спати охота 

[Стечкин]

Прекрасно повисипалися в теплих спальниках і почали виглядади назовні, а там все засипало снігом.
В мене кросовки заледеніли, добре шо взяв дві пари запасних шкарпеток. Запхав ноги в П/Е паккети , а потім в кросовки, повдягав на себе всі речі - двоє штанів термобілизни + спортивні штани + штани від дощу з гортексу / сорочка термобілизи + кутртка флісова + куртка полартек + куртка-дощовик гортекс.
По карті до Борщова мало бути 20 км, а виявилося 12 + 3 км до станції. На станцію проиїхали по одинадцятій, на всякий випадок ще раз поїли - не везти ж харчі додому і хотіли рушати до Гадиківців, на той самий потяг який в 15 годин мав йти через Борщів. Просто мали повно часу і лінь було сидіти 4 години на станції. І тут я згадав як рік тому їхав з Млинків тим самим потяхом і вже в Заліссі було стільки народу, що мені довелося стояти в тамбурі до самого Тернополя. Неділя, друга половина дня і поїзд в Тернопіль переповнений. Вирішили чекати потяг в Борщові, бо на подальших станціях могли просто не влізти в нього з роверами.
за годину до прибуття потяга помітили дивну пожвавленість на пероні. Кажу Віталіку: йдем на двір, глянем шо сі робить.
а народ вже кучкується на пероні. і тут я згадав, шо перевод на літній час здійснюєжться в останній тиждень березня з суботи на неділю... Але добре - на годину менше чекали
В Заліссі залізла ще толпа спелеологів, побачив повно знайомих.
Поруч з нами сиділа знайома з роботи і вона розповіла, шо сьогодні три додаткових вагони, тому багато місця - тобто всі сиділи, ніхто не стояв в проході.
в Тернопіль приїхали в 19 годин за новим часом.

Дописано : 27.03.2011, 23:30:50Підсумки:
1 день 98 км
2 день 62 км
3 день 15 км
проїзд до/від вокзалу не враховано

Витрати на одного:
проїзд до Гадинківців - 10 грн
від Борщова - 11 грн

вхід в фортецю Хотин - 10 грн
обід в шинку в хотині - 20 грн

+ ще десь по 15-20 грн потратили на продукти по дорозі - сік, шоколадки, мінералка.

Ровери: два Ашана
1. Віталік - залізний дорожний Ардіс-Славутич перероблений під 18 передач
2. Стєчкін - Corrado - вилку поміняв на жостку з люміню, поставив прямий руль і довгий винос, багажник під дискарь, педалі від Автора+тукліпси.


[spoiler=кілька фоток]

[/spoiler]

[baxic]

Молодці, що поїхали, провели поїздку в не зовсім комфортних умовах, зате, звісно ж, лишилися задоволені, а друга ночівля у вас була взагалі неординарна

[Vintage]

Не неординарна а - казково-феєрична просипаємось уранці і через вхідний лаз у фортецю бачимо таке чудо

[Erazel I-st]

бачимо таке чудо

То не чудо, то пісець, причому повний  . Виїзджати затепло і:
дуже шкодував що не взяв шорти чи велотруси - сонце палило не по дєтскі.
А проснутися серед снігу. Бррр, ну нафіг таке чудо.

[Vintage]

Про смаки не сперечаються, я би звичайно міг би Тебе зараз отут обтраскати та обматюкати з голови до ніг, але Славко то всьо постирає, та і це все суперечить правилам цього форуму, і не в моєму стилі Бу-га-га дуже страшно прокинутись і побачити сніг за порогом. Це туризм і перед виїздом ми неодноразово переглядали прогноз погоди, тому мали з собою в запасі відповідний теплий одяг та спорядження!

[CoRacK]

Як на мене поїздочка супер .

[Стечкин]

То не чудо, то пісець, причому повний  . Виїзджати затепло і:
дуже шкодував що не взяв шорти чи велотруси - сонце палило не по дєтскі.
А проснутися серед снігу. Бррр, ну нафіг таке чудо.

та не дуже там вже похолодало - градусів на 15-20

а шодо "нафіг нада" :
считается, что черепахи долго живут.
на самом деле черепаха живёт мало, но медленно

[baxic]

Олекса, спальник який в тебе був і як в ньому спалось (холодно, тепло, що довдягав)

[Vintage]

Так, отже я приїхав на Тернопільський вокзал за 12 хв до відправки поїзда (7:45) Олексій підїхав якраз вчасно і ми попрямували до перону, одразу зайшли в дизель-поїзд та першим ділом поприкріплювали ровери
 
Через дві години вийшли на станції Годинківці - це зупинка перед Вигнанкою. Повчепляли навісний багаж, перекинули у зручну тару національний стратегічний продукт [spoiler]Сало[/spoiler]
 
Та рушили в дорогу
 
На під'їзді до Скали-Подільської, моїм ровером трапилась оказія, справа у тому що деньок був вітряний (вітер був попутній), і при підйомі вгору на місток, у мене заклинила система. Так як я звик рухатись швидко, прийшлось зачекати поки ровер зупиниться, бо через силу крутити не хотів щоб не наробити гіршого. І от коли я зупинився, і глянув в чому справа, то виявилось що вітром до ланцюга прибило звичайнісінький поліетиленовий пакет, який замотався на зірочках задньої перекидки і заклинило весь приємний процес долання відстані. Я то всьо акуратно повиколупував, наздогнав Олексія і далі попрямували разом. До магазинчика під спокусливою назвою "Вікторія" що у Скалі-Подільській, від місця старту намалювалось рівно 40 кілометрів. Пoтім були руїни замку Скали-Подільської  
Після чого мало місце нещадне винищення національного стратегічного запасу (обід), на фоні видовищного карєру, одразу за Скалою-Подільською
 
Невдовзі ми наближались до однієї з трьох важливих точок нашої туристичної роверо-подорожі, а саме - Кам'янця-Подільського
   
Після цієї фотографії з дівчатами, на передньому плані (Олексій там також є вдалині справа від синього буса через дорогу - коло клумби!) так от з цими дівчатами мені в голову прийшла думка, що непогано би було у Чернівецькій області завербувати одну з таких наших красунь на предмет поспілкуватись з метою дізнання місцевого діалекту стилю та типу вимови чи просто розмови, заради цікавості. На що Олексій мені відповів, що вже за кілька десятків км. від Тернополя можна почути змінений діалект, відносно того що ми звикли чути щодня у свому місті! На що я не мав жодних сумнівів!
 Ось вона дорога на Хотин з Кам'янця-Подільського, і перше приготування вечері за селом Колибаївка!

  Сніданок і знову в дорогу, набирання води перед самим Хотином
 
На місці, пообідали в "Шинку" що на території , там дуже красиво старомодно зроблено всередині наче потрапляєш у ті давні часи
 

 На разі гаразд, решта допишу ввечері. Як то-кажуть доброго по-трошки  

[Avanar]

Молодці, що тут казати!

[tray]

чудова поїздка!

[Стечкин]

Олекса, спальник який в тебе був і як в ньому спалось (холодно, тепло, що довдягав)

та якийсь спальник такого типу, як продають в супермаркетах.
я його не купував, мені дали за роботу.
не брендовий.
наповнювач Hollow Fibre, вага 1,3 кг, 68х210 см, кокон.
на ньому пише до -9, але мені в то мало віриться
великих розмірів.
треба буде пошукати на секонді або пошити самому до нього компресійний мішок, бо в тому, що продається, він займає забагато місця в рюкзаку.

а коли я спав, я вдів все що мав, крім одягу від дощу :
дві пари шкарпеток, двоє штанів термобілизни, сорочку термобілизни, куртку з флісу, куртку з полартеку і флісову шапку "Адідас"
Віталік спав на іжевському кариматі, а я на бундесверовському.

мені було тепло спати обидві ночи.

[Vintage]

Отже набувшись в Хотині, вирушили до рідних місць, повернулись назад через ріку Дністер, і у с. Жванець повернули взявши напрямок на с. Ісаківці, Окопи ... вздовш того ж Дністра.
 
 Досягнувши Мельниці-Подільської, сіли в лісочку на початку цього с.м.т. щоб підкріпитись. Якраз розпочався дощик несильний, але - інтенсивний.
 
 
 Він (дощ) довго переслідував нас аж до Кривче. Я запропонував Олексію знайти якесь закинуте приміщення або одну з історико-культурних споруд з накриттям щоб там заночувати. Він же не сподівався що нам пощастить щось таке знайти по дорозі, і наполягав розкласти палатку десь у придорожньому лісі!
   
На щастя у Кривче знайшли таки підходяще для ночівлі місце. Їжу не стали готувати, попили лише з термоса гарячого чаю, що був завчасно зроблений на попередній стоянці, закусили печивом, та розвішали одяг щоб просушився, розклали спальні мішки, на карімати на поліетиленовій плівці які були в Олексія переодягнулись у сухий одяг і вклались спати.
 
Прокинувшись вранці, побачили що довкілля вкрите снігом який випав уночі. Оскільки взуття так і не висохло, то на сухі носки    
 натягнули поліетиленові пакети яких захопив у подорож Олексій, заварили чай, поїли печива, зібрались і вирушили в дорогу.      
 Від Кривче до Борщова попри дорогу населених пунктів не було, і невдовзі ми приїхали.
 
При в'їзді у Борщів на роздоріжжі було велике глиняно-болотяне місиво, яке чомусь мене роздратувало. Діставшись залізничного вокзалу, вияснили графік, вирішили поїсти і продовжити шлях до точки старту с. Годинківці. Але поїдаючи український національний стратегічний продукт,
 
Олексій згадав як в торік приблизно у той же період мав проблеми з комфортним поверненням до Тернополя через велику кількість народу (в основному студентів) у потязі. Тому вирішили здійснювати посадку у Борщові, і не прогадали. По - перше відсиділись, відіспались відчитались (книга) у теплому залі очікування, по-друге потім нормально сіли і поїхали до Тернополя, зустрівши по дорозі підсівших знайомих спелеологів!