Мандрівки > Звіти

Звіти і спогади про короткометражки

<< < (95/104) > >>

vit:
Був чудовий літній день. Довжанка. Робота зроблена, викочуючи ровер за браму думаю якою дорогою їхати. Міг і не думати.
 Поля, річка, пташки, пів дороги вже проїхав, настрій на висоті. Кочуся з горба, шось наспівую... і тут яаааак...
Все сталось за секунду. До рота залетіло воно, не муха, щось значно більше. Я майже виштовхав це на волю як відчув ТАКЕ!, ніби до нижньої губи притулили розпечене до червоного вугілля. Сльози і слина стали мені не підконтрольні, очі зажмурились. Якось мені вдалось нормально зупинитись, бо котився досить швидко. Перші кілька хвилин я був просто не в собі, мабуть був схожий на скаженого пса. Перше що зробив - попив води, вмився.
 Сижу серед поля приходжу до тями, відчуваю як нижня губа стає все важчою.
 І шо робити? думаю. Тільки до траси десь 4км. назад вертатись не менше.
 А ніц мені не буде, сідаю на ровер їду до дому, нууу не зовсім їду, "Петриків кросс кантрі 2" з баулом 15~20кг. + наплічник. Думав колеса залишу на тих стежках.
 Через пів години я вже вдома. Одразу до дзеркала :o сам себе настрашився, губа як в коня. Увесь час відчував що там щось стороннє, так і було, дивлюсь якась булька маленька, беру пінцет... всьо. Разом з тою булькою витягнулось жало десь 4мм.
 Минула година і я знову людина. Правда до кінця дня було таке відчуття що хтось добре зарядив в щелепу
     

дихлофос:
ну ,Вітьок, натерпівся ти, співчуваю... :(

anticvariat:
то ще добре що алергії не мав на те :laugh:

anticvariat:
кину й я свою першу покатушку серйозну
https://www.youtube.com/watch?v=x86DpYZkvhY

Стечкин:
особисто  я на прикладі Віті ще раз переконався шо іздити треба в захисних окулярах -  якби та гидота в око влетіла?

Навігація

[0] Сторінка Повідомлень

[#] Наступна сторінка

[*] Попередня сторінка

Go to full version