Тема: Звіти і спогади про короткометражки

[xlibes]

Я думаю можна одну таку тему створити, для світлих і ясних спогадів про малі щоденні поїздочки. Щоб не смітити ними деінде.

Так от, вчора, 21 квітня 2008 року, ми собі весело покаталися.
Надивившись у прогнозах, що будуть дощі сильні, вирішили користати нагоди.
Домовилися на 19:30, коло Надставної церкви. Прибуло багато роверистів, але наразі четверо шприхалів вибралися нарешті за місто: Bhagavan, Erazel, Tiger, xlibes.

Під Білою почалися пригоди із подоланням перешкод із болота і з носінням ровера. Та це був лише початок. Далі по маршруту, куди нас вів Tiger, болота стало більше і ще глибшого. Тоді роль поводиря на себе перейняв Erazel. Але звернули ми точно не туди і не зовсім вдало. Заїхали у такі чорноземи і затоплені грунти, що навіть танк Erazel'a на широкій гумі почав грузнути (але то може від ваги). А мої тонкі колеса просто розтинали землю і провалювалися на сантиметрів так 15.
Але з іншого боку якби ми туди не звернули, то би не побуксували файно, би не зовиділи як лелека тікає від лисиці і би не намочили ноги і не задрипали велосипеди і взуття, і Тарас би не впав у багнюку.
Довелося повернутися.
Поїхали далі наміченим маршрутом, до моста за озером.
Під мостом зупинилися пополоскати ровери. Еразель поморжував свої кроси. Зробили коротку фотосесію у останніх променях згасаючого дня.



Фото вийшли не погані.
Далі через міст і через кутківецький ліс до Галичини. Не знаю чи варто казати, але я вже від того моменту почав погано в темних окулярах бачити дорогу. Їхав ззаду, орієнтуючись на червоні блимаки хлопців.
Потім вже поїхали в напрямку центу. Постояли, потеліпалися, пофоткали, поїхали по домах.
Після того як Ромко звернув додому, я залишився, як виявилося із двома веломаняками.
Оскільки мені з ними було майже по дорозі, то я вже їх тримався.
Але Тарас знав свій маршрут. І повів нас такими манівцями через старий парк, де я вже на вулицях без ліхтарів нічого не бачив, тільки орієнтувався на його задній тьмяний червоний блимак.
Потім від нас відбрунькувався Еразель.
А Тарас далі вів у напрямку Універсаму. Але дорога була там не дуже, а от спуск був дуже. Проте в темноті дорога здавалася більш гладкою ніж звичайно.
Я якимось дивом встигав напотемки за Тарасом, і таки виїхав коло кільця.
Але вже ось кілька хвилин колесо переднє товче під час руху. Дорога вже наче рівна.
Вже на самому кільці побачив, що в мене відкрутилося переднє колесо і я весь спуск від старого парку подолав у стані коли міг полетіти в будь-який момент.
Ексцентрик виявився незатиснутим. Не знаю як я так їхав.
Далі відбрунькувався ще Тарас і я вже сам поліз по горбатій вулиці Тарнавського додому.

Одним словом пригода вдалася.

Фото:http://picasaweb.google.com/xlibes/04212008_Pokatushka

[Tiger]

Чесно признаюсь, я сам жахнувся коли побачив болота попереду, але оскільки був повадирем то вигляду не подав і вів впевнено далі ))).  
На відмінну від Еразела, який вів нас у невідому трясовину
Та намочені ноги, болото і краєвид спасіня життя роблять це діство вартим того

[Віталько]

Фотка називається "Чьо, поцан, семки есть?" Лано, жартую. Фотки прикольні, покотенька теж.

[xlibes]

Привіт, привіт, шприхалі!
Черговий репортажик із місця подій.

Вчора, 24 квітня 2008 року, усі бажаючі мали змогу знов покатати після заходу сонця.
Це вже може стати непоганою традицією. Крім того, що весна надворі, все в цвіту, так ще й сонце облагороджує це все передзахідним багрянцем. Краса... Відчуття якоїсь такої легкості і свободи, ну бо після роботи вирвався і летиш...



Знов зібралася четвірка шприхалів: Bandera, Erazel, Tiger, xlibes.
Напрям руху теж вибрали скоренько. Але, як слушно зауважив товариш Бандера, Шприха бюрократизується, організаційні моменти затягуються і тривають довше від самих поїздок. Ще й посваритися легко.

Цього разу крутили в Івачів, щось він сильно вже манить Тараса.
Але коли від"їхали вже відчутно від міста і сонце сіло остаточно, то почали подумувати про повернення, бо ніхто не хотів їхати трасою напотемки. Ніхто, крім Тараса. В нього певно своя програма тренувань, то ми до цього поставилися із розумінням і відпустили його самого.

За Чистилівом є гарна гірка. Коли поверталися назад, думали пошкодуємо Еразеля і поматрасимо пішки, поки будем підніматися. Але якось так сталося, що виїхали без проблем. Потім він нам то нагадав.

Далі я на роздоріжжі перед Білою звернув ліворуч на об"їзну, додому. А Еразель і Бандера почухали через Білу.
Ну там я собі і витиснув гарно. Крутив поза 30 км/год. Темно, в окулярах не видно нічого. Лише бачу світлішу від асвальту обочину і намагаюся гнати по тій межі, не сильно заважаючи руху транспорту. Налітаю на ями, товче, підкидає, але я в сідлі.

Доїхав до дому, поскидав передачі. Заніс ровер до хати. Вирішив перевірити кілометраж. І, о містика, ще такого не було! Подолана відстань за поїздку склала рівнісінько 32,000 км.

По дорозі трохи фотографував:

http://picasaweb.google.com/xlibes/04242008_Pokatushka

[Сім самураїв]

та, повернення в темряві назад було майже феєричним:)

[Tiger]

Не сказав би що мене івачів так сильно манить. Останній раз я їздив туда і пропонував туда їхати ще осінню, а то й літом 2007 .
Щодо "Ще й посваритися легко."  -- за це прошу вибачення у Еразела та всього гурту. Я погарячкував. Надіюсь мене простять   :-[.

Також вибачаюсь за те, що покинув команду проявивши всій егоїзм , але оскільки ми майже доїхали я вирішив, що таки пару хвилин нічого не змінять і по дорозі назад вас дожену .  На ставку я був через 7 хв після того як відлучився, але нікого не догнав .

[xlibes]

В п"ятницю (25.04.08) каталися кілька добровольців.
Їздили в бережанському напрямку, в Підгороднє.
Що цікаво, в Тернополі і в його околицях можна знайти ще не бачені мною місця .

Ось є кілька світлин:
http://picasaweb.google.com/xlibes/04252008_Pokatushka

[xlibes]

В п"ятницю - 9 травня, ми не пішли на парад, а поїхали на маленьку покотеньку.
Катали: Vetal & xlibes.
Їхали в Микулинці (бо ще цього року там не були ), де надибали Dreamland'a.
Коли їхали назад, нам заманулося поїхати до Підгороднього, але об"їзними дорогами.
Довго петляли полями і кучерявими селами. Врешті зробили великий гак - 20 км - і виїхали біля Буцніва.
А далі вже не шукали пригод і через Острів поїхали додому.
Маленька покотенька переросла у 76 км.

Ось докази:

http://picasaweb.google.com.ua/xlibes/05092008_MykulynciBucniv

[xlibes]

10 травня, коли вже Вульки були на носі, ми поїхали розім"ятися.
Всі маніпуляції відбувалися в Підгородньому, на базі біатлоністів.

http://picasaweb.google.com.ua/xlibes/05102008_Pokatushka

[xlibes]

15 травня, щоб випробувати ногу Самурая поїхали легко покататися (Bhagavan, Bandera, xlibes).
Як виявилося, ще й в околицях нашого міста можна дещо побачити, так принаймі стверджував Bandera.
Бо ми з Ромком в тих краях вже бували, але аж у 2006 році.
Відстань склала коло 34 км.
Їхали в напрямку Кутківці - поля і городи - об"їзна коло Глибочка - Біла



Світлини:
https://picasaweb.google.com/118001978717261725765/15052008_Pokatushka?noredirect=1

[Сім самураїв]

шикарнєйша поїздка вийшла, скажу я вам:) купа емоцій, вітру і жартів. і ногу гарно випробували - тобто в кінці поїздки успішно почало боліти коліно:) але я тепер знаю, шо в Одесу їхати зарано...

[bhagavan]

15 травня, щоб випробувати ногу Самурая поїхали легко покататися (Bhagavan, Bandera, xlibes).

прикольно вийшло - Bhagavan, Bandera і Xlibes поїхали випробовувати ногу 7Самураїв

[Сім самураїв]

гггг, Нога Самурая ТМ тепер популярніша за Ніжку Буша:)

[Erazel I-st]

Вчора я став жертвою дощу. Якраз коли він почав накрапати я встиг сховатися під дахом Драмтеатру. ПРостоявши так годину я поняв що дощ не перестане зовсім у найблищу годину. Влом було чекати, да і дойшло що всерівно промокну, рішився виїхати коли дощ просто стишиться. Як назло коли я виїхав на середину площі дощ почався з новою силою. Поки доїхв до ЖД то був весь мокрий. Добре що хоч шолом був на голові. Вода по козирьку лилась, але в очі не попадала.
 Але найбільші відчуття були коли я почав проїзджати через калюжі в низовинах, там навіть машини ледве проїзджали. В одному місці взагалі був прикол. Води десь там було по коліна. Худо-бідно я проїзджав ту калюжу. А тут назустріч мені джип. Ми з ним то розминулись, але ось хвиля за ним мене ледве не звалила. Ледве втримався вертикально.
 А от гроші в кишені штанів і телефон на щастя не постраждали. Правда гроші були вологуваті. то я їх сушив феном.

[xlibes]

Думаю в такій ситуації буде доречною організація збору коштів жертвам вчорашнього дощу.
(можна допомогти фенами)