День 4!день 4
Житомир - Київ!
.....Чимось особливим на перший погляд не пригадується цей день...але по чуть чуть можн абуде відновити хоча би якісь спогади...
ну починалось все як стандартно....встав....вмився...почистив зуби...та й гайда збиратись....аж тут...мені Олексій каже шо ми не їдем зара...а чекаєм дзвінка якогось дядька, з яким ми маєм їхати кудась....цікаво так...якийсь! дядько і маєм кудась! їхати....загадково звучить
. Але все не так цікаво було...банальна простота...отже зібравшись вже вирушати в дорогу, долати наступні кілометри, і підготувавши вже рюкзаки, велики і себе для подорожі чекаєм того дядька. Згодом він і приїхав. То була чорна машина...Вроді би Шевроле Авео...ех..а я то думав шо хоча б якийсь Пассат...ладно...сіли ми..я на перед
пристібнув пас безпеки і їдем. По дорозі до дитячого садочку!!! О_о! ( шо я там забув?!) мінімально той дядько розказував про місця якими ми їхали. така собі мінімальна екскурсія, ше говорили, як завжди, на тему "Українська влада. Колись і сьогодні". То стандартна розмова людей яких нічого не поєднує крім життя в одній країні. Але! шо мене здивувало..шо цей дядько був проти Яника! ше в той час коли був Ющенко при владі...дииивно...але хай буде, я в ту тему не встрягав, так як зі мною був той який може покритикувати порівняти владу колись і сьогодні. Хто це?? і правильна відповідь....раз...два...три...і! Олексій! ви виграли!) молодці))
Приїхали ми в садочок, виявилось шо дочка цього дяді вчиться тут..ну як вчиться...короч перебуває там
Зайшли ми до головної виховательки, так як інші виховательки не дали дозволу на знімання на відеокамери шо себе шо дітей...всьо правильно...Дістали ми дозвіл аргументуючи це метою своєї поїздки...але при чому ІІ світовА до дітей?!...я незнаю....то типу мала бути акція милосердя, чи то допомоги, чи то просто шоб відмітитись шо типу Оранта бере в чомусь участь...треба було з чимось їхати до дітей...а Стєчкін купив Снікерс і віддав його самій чемній дитині...блін...згадаю як мені тоді встидно було....ну шо за фігня? блін акція "Снікерс кожній дитині!"...ахах! та ладно, якшо спонсори гроші на то не виділили то це їхн проблеми!
Вийшовши з приміщення садочку, пішли ми в сторону дитячої площадки, де вигулювались гг
діти. Олексій собі йшов з тим дядьком балакав, а мені дали камеру і я йшов ззаду і тішився шо знімаю на відео, то були мої перші зйомки на відеокамеру!юхуу!)) І от, найшли виховательку ігрупу дітей які погоились пофоткатись з нами. Спочатку я робив фотографію "Олексії і діти", а потім навпаки. Хм...шо саме цікаве з того моменту...Олексій як не хотів з якимось малим побавитись всі від нього тікали...а я взагалі не люблю дітей то вони всі до мене липли і хтіли шоб я шось з ними робив...я незнаю шо з ними робити і того не люблю малих дітей!
Отже, поїхали ми того садочку назад в готель, забрали свої речі, сіли на коней, і go! не пам*ятаю де ми снідали..але вроді би ше до відвідування садочку я за чимось ходив в магазин.
Виїхали ми десь біля 13! то було вже дуууже пізно! а відстань в той день мала бути не мала! не скажу точно скільки...але мало бути більше 130!нічо...їдем...за Житомиром я як завжди, погнав вперед, десь на 30-му кілометрі дороги я зголоднів...та й то вже був обід, так шо це нормально. Заїхав в якийсь придорожній магазин, купив халви, соку, банан пару штук, і давай хавати біля магазинчика
велосипедист на шосері, з великим рюкзаком який їсти не відходячи від магазину, не може не привернути уваги оточуючих...якісь люди підходили питались шо і до чого, я їм розказував...ну...всьо стандртно...
Чи то було перед, чи до, так сказать обіду, дзвонив до мене Анрі, як всі знають мій колєга-шосер
люблю з ним поганятись, хоча ледве встигаю, але тримаюсь! короч для мене він троха взірець, є на кого рівнятись
На трасі Житомир-Київ стояло купа! людей які шось продавали...шось таке...в пляшках пластмасових...1л...2л...3л...багато банних віників...і немеренно! мягких іграшок) я б взяв додому...але не було куда впхати...їду я та й їду...і той напиток мені дуже в очі впав...думаю зупинюсь спитаюсь шо то таке...а то як виявляється був квас! але з березового соку! думав буде там баночка 0.5...але мінімально було тільки 1л...блін! я вже маю воду...сік...вже нема куда його пхати той квас...ай...пофіг...троха випив...але пляшку все-таки впихнув в рюкзак...хоча вона тирчала збоку...уродство..але пофіг
Халва халвою, але рідкого шось тре поїсти...отже після енного кілометра, я зупинився шоб дочекатись Стєчкіна і шоб з ним поїсти...зупинився біля в якомусь місті...біля кафе. Сів собі на травичку і балдів :)розгядав людей які ходять поруч...задивлявся на машини які проїжджають мимо...і от...Рулить вже Стєчкін, припаркували бАйки біля кафешки, так під вікном шоб бачити їх, бо я дуже переживав за свого...якось не хотілось шоб хтось стибзив його на середині подорожі...
Гарно пообідали і рушили дальше...перший десь 5 км старався їхати разом...але мені це в черговий раз не виходило....і тому..почав ламати передачу і вперед! перед тим домовившись де буде наступний привал...
Проїхавши наступні кілометри до привалу без особливих напрягів і пригод, спинився перед придорожньою їдальною. Чекаючи Олексія...розлігся собі на травичці...згодом виявивши шо на цій травичці пасуться корови!...але на щастя саперів не прийшлось визивати шоб розміновувати мене
)) лежу...чекаю...і тут підходить якась бабка...питає хто я ішо тут роблю...бо я реально стояв там більше 1.5 години...ну я їй тоже розказав шо і до чого, вона спитала чи я не хочу їсти?!? блін! мене це бісить!я конешно дякую за пропозицію...але шо я такий подібний шо немаю за шо їсти купити чи шо!? грр! шось там говорили, вона мен розказала шо її син є акпітаном далекого плавання, і він вже не давався чути більше 6 місяців...шось я їй там наговорив шоб вона не переживала, він повернеться і т.д...ну тре було ж людину заспокоїти...і бабця пішла собі...
Лежачи в траві...і глядячи на годинник...я виявляю шо ми ніфіга не встигаєм доїхаит до Києва!! ну в принципі встигаєм, але якшо виїдем прям зара і середня буде 25 км/год наступних 3 години! але по-перше, ше Олексія нема, а по-друге, ми ше маєм поїсти!...приїхав Олексій...я вирішив шо не хочу їсти...бо напхався тою халвою і тим квасом!! той квас...поки був холодний то ше норма...а як нагрівся то така фігня шо капець( менше з тим, я не був голодний, і ми вирішили шо Олексій собі поїсть, а я тим часом рулю дальше. Так і зробили...домовились шо я їду поки не буде темніти, або до першого підхдящого лісу де можна переночувати...
Вийшло шо я доїхав до лісу в якому можна було переночувати, і вже почало темніти...і Олексія нема...на дворі ставало все хоолодніше і холодніше...все темніше і темніше...ну шо ж...сонце зайшло...а його ше нема...блін...а там такий ше рух ппц 3 полоси в одну сторону...3 в другу....льОтають ті машини шо то взагалі...дивився я за машинками...хто як їздить...хто попадає в одну яму....гг) а там така здорова! розважаюсь короч як можу...одне шо радує побачив тест-драйв якоїсь машини з програми Авто-Парк з Моляром
я люблю цю передачу
...і от...появляється на горизонті Олексій, я вздихаю з полегшенням і вдягаю на плечі наплічник
вирішуєм шо ночуєм тут в лісі...за якихось 20 км від столиці...аж обідно..не дотянути якихось там пару км...але то до знака Київ...а то ше їхати огого!по місту...
...перейшли якось ту широку дорогу, найшли місце де розкласти палатку, розклали, Олексій, зробив шось на свому пальнику, а я хтів вогню! як то?! палатка без вогню?! таке не канає
розпалив...було багато дров в лісі...погрівся...і лягли спати....на небі було багато зірок...
to be continued....