правила невдалого велопоходу
1. Всі біди від знання. Ніколи не читайте книжок з велотуризму, не ходіть на виставки велотехніки і не переглядайте веложурнали. В іншому випадку, ви приречені дивитися на світ чужими очима. Ее душіть своєї індивідуальність, накидуючи на неї аркан чужих туристичних уподобань, до всього доходьте на основі свого власного туристичного досвіду. Пам'ятайте: "Чукча не читач, чукча - письменник!".
2. Головний інструмент велотуриста - велосипед. Більшість матьорих велосипедистів з зарозумілою зневагою ставляться до компактних складних велосипедів, так званих "розкладушок" типу "Салют" або "Лелека", не бажаючи брати своїх друзів на них навіть в самі короткі велопоходи. Тим часом вони мають ряд незаперечних переваг. Без толку купувати дорогущу модель від фірми Трек або Скотт з фірмовими невагомими ободами і навіскою, якщо відразу ж після цього ви зітрете ноги в пошуках якогось багажника поважчає або всі ночі безперервно будете конструювати його з масивних сталевих пластин, щоб максимально знизити центр ваги і надати потрібну стійкість конструкції. Але досить купити "розкладушку", як всі ці проблеми вирішаться самі собою.
Перевагу слід віддавати, звичайно, велосипедам з короткими підсидільними штирями, встановленими з мінімальним висуванням, що дозволяє навіть при зовсім прямий спині з легкістю діставати в русі колінами до підборіддя.
Якщо ви все-таки зупинили свій вибір на "Дорожнику", то велосипеда краще "України" вам не знайти. У ньому є все, що необхідно просунутому байкеру:
- Важкі масивні обода з товстенними хприхами які ніколи не порвуться, натягнення яких можна регулювати просто плоскогубцями, згинаючи їх у вигляді англійської букви Z. Але якщо таке регулювання вас втомлює, ви завжди маєте можливість замінити спиці зварювальними електродами;
- Самий вузький діапазон передач - одна, але зате 48х18;
- Дивовижне клинове кріплення шатунів до педальної каретки, які вибивають велотуриста з сідла в середньому через кожні 40-50 км шляху;
- Красиві рудуваті проржавленні внутрішні поверхні труб рами, періодично вивергають потоки іржі на любовно відполіровані вашими руками бігові канавки підшипників рульової колонки і осі педальної каретки;
- Найважча в світі чавунна рама з вилкою, вага якої цілком порівняна з вагою самого велотуриста з багажем;
- Відсутність всіляких буржуйських випендрьожів (велокомпьютера, дискових гальм, перемикачів швидкостей, амортизаційних вилок і т.д.), народжених, щоб потурати небажанню більшої частини представників капіталістичного суспільства зайвий раз поворухнути ногами або звивинами;
- Легендарний лічильник кілометражу "СЧ-4", що дозволяє з легкістю завищити в три рази протяжність пройденого маршруту.
Завдяки своїй неперевершеній вазі він з легкістю обганяє всі інші моделі радянського виробництва, от хіба що гусеничний трактор ХТЗ, з яким не раз доводилося вступати в єдиноборство на безкрайніх просторах неосяжної. Та й той, хитрун, їде по рівно зораному полю, в той час як велосипедист бореться з ним на посипаній усілякими вибоїнами дорозі. От якщо б помінятися! Ото б тракторист здивувався швидкісним можливостям українського велошедевра.
3. До вибору шин потрібно ставитися з особливою педантичністю. Грунтуючись на багаторічному досвіді, можу сказати, що не було, немає і не буде нічого кращого, ніж просушені років за 10 радянські шини Воронезького шинного заводу, в які за давньою звичкою начисто "забули" покласти каучук. Щоправда тепер з ними починають успішно змагатися індійські шини з білими смужками по всій довжині. На думку конструкторів, вони (смужки) повністю замінюють нейлонові або кевларові боковини, що дозволяє класти в протектор ще менше каучуку, ніж у перевірений роками радянський шедевр.
4. У магазинах продаються за великі гроші складні велонасоси для підкачки шин в дорозі. Але подібні пристосування нічого, крім посмішки у нашого велолюбителя не викликають. Всім відомо, що шини підкачуються в дорозі автомобільним насосом, любовно прикрученим дротом до багажника, а тиск в камерах перевіряється пальцем, злегка змоченим, перепрошую, слюнями.
5. Повернувшись із чергової поїздки - не поспішайте змахувати пил і видаляти налиплший бруд з натруджених робочих поверхонь свого залізного коня - поспіх згубний! Пил і бруд повинні глибше в'їсться у всі рухомі частини. Кращого мастила для ланцюга, ніж свіжа глина, не знайти, от хіба тільки жирні українські чорноземи!
Як приємно, поглядаючи на мокнучий на балконі велик, перебирати у пам'яті драматичні моменти поїздки, пити довгими вечорами теплий чай і поблажливо поглядати на дружину і котлети що саме смажаться. Після закінчення півроку здайте велосипед до велосервісу і ви отримаєте відмінного скакуна, по спотвореності, обідранності і чудовому іржавому скрипу навіть перевершує ті дивовижні шедеври, що іноді зустрічалися нашим батькам у найвіддаленіших аулах.
Крім того, в цьому є і економічний сенс. Адже ви зовсім не витрачаєте на т/о дорогуще імпортне мастило, із задоволенням смакуючи той щасливу мить, коли воно повністю закінчиться у всіх навколишніх веломастернях, і ви, ставши єдиним власником контрольного пакету, заженете його по абсолютно немислимій ціні.
6. Частіше використовуйте переднє гальмо, любовно прозване за його прямо-таки жигулівську надійність "ручником". Намагайтеся натискати на нього на спуску в самій крутій частині схилу. Звичайно, це не просто. Потрібна блискавична реакція і прямо-таки роки наполегливих тренувань. Але якщо ви виявите наполегливість, удача буде приходити до вас все частіше і частіше. І коли, нарешті, вам вдасться заклинити переднє колесо на самому початку розкатаної вашими попередниками піщаної сідловини, дальності польоту вашого тіла зможуть позаздрити навіть самотні романтики небес - літаючі лижники!
7. Багато хто навіть не уявляє, наскільки важливо для велосипедиста підтримувати мінімальну вагу - навіщо затягувати на гору зайві кілограми. А тому, вирушаючи у подорож, не їжте й не пийте в дорозі і невдовзі ви придбаєте ідеальну форму дротяного зигзага, а ваші коліна будуть весело скавчати при кожному натисканні на педаль, наповнюючи навколишній простір чарівною музикою стрімко руйнуючогося суглоба. Єдине про що доводиться жалкувати, це те, що болі в них з'являються не відразу, а приблизно після 200-го кілометра шляху. Але тут вже нічого не поробиш - недопрацювання організаторів веломарафону.
8. Не ламайте голову в пошуках екзотичних маршрутів. "Мій двір за годинниковою стрілкою", "Улюблений пивний ларьок", "Город і кукурудзяна ділянка сусіда" - ось список перевірених часом маршрутів, які, безсумнівно, завжди будуть цікаві широкій туристичної громадськості.
9. Перевозьте речі не на багажнику, а на спині в рюкзаку. Це зручно, практично й дешево. А головне, дозволяє в спекотний сонячний день охолоджувати ваше змучене тіло випаровуванням власного поту - не дарма ж собаки висовують на бігу язика з пащі.
10. Запасна камера і ремнабор - зайва ноша для будь-якого велосипедиста. Пам'ятайте, що найвища якість ремонту досягається з використанням простого молотка, заміненого в велопоході будь-яким кругляком, знайденим на найближчому узбіччі дороги.
11. Пересуваючись по незнайомій місцевості ні в якому разі не використовуйте супутникові зйомки і GPS, який безсовісно пожирає всі запаси батарей, взятих у похід - подбайте про те, щоб ваша дружина змогла додивитися улюблений серіал на відпочинку. Стара добра генштабівська кілометрівка, створена за матеріалами зйомки 1952-54, 58 рр. і оновлена в 1990, і компас вирішать всі проблеми, позбавлять від конфлікту з жителями найближчого села, розвернувши вас у бік, протилежний потрібному напрямку з таким же успіхом, як і розумний алгоритм, вкладений в електронні мізки цього буржуйського приладу.
12. При пересуванні в сутінках або вночі не поспішайте включати ліхтар і блималку. Пам'ятайте, у вас є чудові катафоти, що відбивають світло строго паралельно напрямку падаючого променя, що робить ваш образ в ночі більш конкретним і правдоподібним. З ними ви в точності подібні радянському "місяцеходу" з кутовим відбивачем. Але якщо це вам не допомогло і камази, що проносяться повз вас норовлять перетворити вас на коржик, ви завжди встигнете включити динамку і судорожно миготливим світлом фар запобігти небезпечному зіткненню. Велосипед при цьому зупиняється сам собою без будь-якого втручання з вашого боку.
13. Знайдіть найдешевшу їдальню для заповнення розтрачених у денному переході калорій. У кожному місті завжди є їдальня або кафе, де господарі не поспішають помити тарілки, ложки і стакани, від чого наслідки швидко проковтнутого обіду набувають найнесподіваніших фарб і відтінків.
14. Ні в якому разі і ніколи не беріть в похід змінний одяг - що може бути приємніше, ніж бути розбудженим на світанку чарівним запахом шкарпеток сусіда, дбайливо підсунутих до самого вашого носа.
15. Якщо ви перепробували всі прийоми, а велопохід все одно виходить цікавим, спробуйте фрірайд або даунхіл. Будьте впевнені, вже самий перший спуск з найближчого пагорба дозволить виявити всі раніше приховані недоліки вашого велосипеда, вирве з коренем ваші гальмівні колодки, позбавить вас шприх, проводів і тросів, химерно зігне підсидільну трубу і раму. Словом, вам буде що розповісти у дворі по приїзду.
shpryha -
Тема:
правила невдалого велопоходу
Тема: правила невдалого велопоходу (Прочитано 7621 раз)