Загальний > Справжні велосипедисти
За що я люблю велопокотеньки
Сім самураїв:
нас тут так багато є - і в кожного, мабуть, своя історія про те, чого він любить іздити на ровері.
я, приміром, найбільше в наших покотеньках люблю той момент, коли ми злазимо з роверів і починаєм їсти канапки і запивати чайом:) я навіть ровера купив, щоб їздити з шприхалями і їсти канапки. вони після 40 км відмотаних педалями дуже смачні стають..
а за що ви любите велопокотеньки?
4.21.2007:
Ровер надає відчуття свободи при переміщенні в прсторі !!!!!
bhagavan:
До речі, так :) Пан Юрко 100% правий. Коли я кілька років тому задумався як би то урізноманітнити своє життя якимось рухом, то взявся був за біг (банальний біг без перешкод :) ) - то дуже швидко зрозумів - це нецікаво - далеко не забіжиш, замучишся - ціль втрачає обриси здорового глузду. На ровері все зовсім інакше - він легкий (його можна нести), він швидкий (в порівнянні з пішою ходою), не відмежовує від природи (як салон автомобіля) і дає відчуття цілеспрямованості зусиль (на відміну від мотороллерів і мотоциклів) - коли крутиш педалі не просто так - а щоб "купити" за ці зусилля "дестінейшн поінт".
А якщо навколо цієї смакоти можна ще і знайти нових друзів, з якими б ніколи не зустрівся, якби не велопокотеньки - то це взагалі Меґапозитив.
П.С. Канапки і чай теж дуже люблю - бо тоді наступає час потріпати язиком - в цьому я можу позмагатися за призове місце :)
Віталько:
Ну СС ти кадр, хздити на ровері тіко за канапок...
Я навіть незнаю за чого саме я люблю їздити. Канапки то тіки як засіб відновлення сил, звичайно вже має статус ритуалу в шприхатих покотеньках. А взагалі люблю їздити бо то мені подобається, подобається кудись заїхати, побачити шось нове. А моцик він по своєму добрий, ним можна дальше заїхати, ніж ровером. Але якшо нема потреби валити на величезні відстані то ровер звичайно поза конкуренцією.
xlibes:
Я люблю велосипед за дивовижне поєднання невимушеності руху і відчуття свободи. Адже саме під час сидіння на дупогризі злітає маска і зникає модулювання поведінки. Я саме більше в такі моменти відчуваю себе собою, нікому нічого не зобов"язаний, без будь-яких мушу, подалі від звичної щоденної обстановки.
Плюс постійне перебування на природі, постійна м"язева активність, постійна робота для бортового самописця-нагромаджувача барв світу і можливість зафіксувати тоє через об"єктив.
Як не крути - один суцільний позитив.
Навігація
Go to full version