Ну їздити гуртом - так і було задумано від самого початку.
Від того і кайф.
як на мене такий формат покотеньок дає значно більше можливостей для спілкування, і менше для того шоби посваритись...
- збитись з дороги не вийде (бо нема з чого)
- кожен шось, десь бачив, чув шо "там" шось є і веде по свому куску шляху
- вид на Лозовецьку вишку заспокоює нерви
- матрасний темп заганяє дуже незамітно і розумієш шо загнався уже дома
- цілі як географічної координати не існує, тому і спішити тоже нема куди (крім як додому в кінці)
- керівника як такого нема, але анархія тоже не виходить
ПееС... а чо вар'яти?
-
Дописано : 18.07.2010, 17:24:38
а тепер зрештою сам звіт...
зібрались на десяту біля сільпо як і полагалось. Виявилось шо не буде Андрійця з Вувузанге, але несподівано для мене в них появилась достойна заміна в лиці Юри і Баксіка Скинулись-Затарились-Поїхали.
Спочатку романтики і кайфу було небагато, через смороди зі смітників і незвичку до грунту. Смиківці рішили обїхати стороною і повірили мені на слово шо я знаю дорогу
По шляху таки знайшли їстівну кукурузу і знову повіривши мені на слово наїлись її сирою. В результаті побродивши по стежкам-полям виїхали не в ступках біля джерела, як я собі думав, а в Чернилові-Руському якраз біля шроту мого брата. Спочатку рішили зайти в гості і перекусити в людських умовах, але романтика переважила і на цей раз повіривши на слово ФМу поїхали стежкою в чергове поле, але так як рефлекс Павлова уже спрацював, то рішили пожувати в тіньку верби на бережочку. Далі я вибрав не ту стежку шо треба було і вона самим постидним чином раптово скінчилась, далі прийшлось спішитись і пхати ровери прямо через поле, зато труди були винагороджені класним гладеньким грунтовим спуском... Компаса і жепееса в нас не було і єдина поміч в дорозі то 10ти гривнева карта доріг тернопільської області куплена Еразелом. Сказано це було до того що орієнтування по сонцю знову завело не туди куда планувалось початково, а саме в Ангелівку замість Киденців... в принципі це було навіть краще, так як по трассі уже мчав Ерл, що мав приєднатись до нас. В Ангелівці ж і поповнили запаси води, що встигла скінчитись (десь 15л). Поки чекали Ерла, рішили шо вода досить чиста і варто охолонути... Подурачились троха в ставку, підзакусили і рішили що поїдемо в Збараж, трохи поспорили по поводу вибору маршруту з двох можливих і поїхали... чи варто говорити що поїхали ми третім, якого на карті не було
підозри по поводу правильності вибору дороги підтвердив шлакбаум поперек дороги. Благо по підказці сторожа вернулись всього 150-200м і пішли по грунтовці в пошуках невловимих Киденців. По дорозі з цікавого були тільки лелеки шо тусувались в полі в 10м від дороги.. але вони здорові зблизька!... В Киденцях затарились рідинами і морозивом. А далі відбулось те чого просто не буває... Асфальтована рівнесенька баз ямок і горбів дорога ВЗАГАЛІ без машин... До стриївки пролетіли на одному диханні вкручуючи з задоволенням, жаліючи що цієї дороги не бачили наші "раздєлочніки". В стриївці підпортився феншуй потічком із води з кровю якоїсь худоби, що витікав на дорогу з двору... ну дуже нехороше враженя... тою ж дорогою, але уже з трохи жвавішим авторухом (до 10 авто за відрізок) добрались до Збаража де і добили запаси харчів, води і кокос, який припас Еразел...На замок подивились ззовні і поїхали... Воду прихопили по дорозі в магазині. Дорога до міста була нецікавою і безваріантною, тому дали по педалям і летіли... Пелетон більшу частину дороги вела Аеліта, напевно дуже додому вже хотіла... Доїхали без пригод, підчепили Андрійця і поїхали на пляж, що ми там робили не буду писати, бо то буде пропогандою нездорового способу життя.
shpryha -
Тема:
Кукурудза2, або "Сама злачна поїздка"
Тема: Кукурудза2, або "Сама злачна поїздка" (Прочитано 12121 раз)